Історія русів (сторінка 8)

уже Косинського не застали і подали клич до всезагальної борні.

Опісля замордування в такий варварський спосіб Гетьмана Косинського Уряд Польський

дав наказ Гетьманові Коронному зайняти Малоросію військами Польськими, ввести у всі її

міста гарнізони і заборонити найсуворіше чинам і Козакам мати елекцію на вибір Гетьмана, а

Духовенству Руському, яке щойно повернулося з Собору Брестського, сприяти всіляко у

навертанні церков та народу до Унії. Духовенство почало цю роботу окружними посланнями

своїми до всіх церков та народу, в яких воно так вияснювалось: «Ми, ревнителі лравовір'я,

отці Церкви Руської, зізволенням Святого Духа зібрані в Бресті, судивши і розсудивши

неспокійну нинішню пору Ієраршества Церкви Грецької, з нами єдиновірної, і утруднені

наші в требах Церковних з ним стосунки, перешкоджувані далекістю шляху і лихими

намовами варварів, тут осідлих, яко же є відомо всьому світові, що всі Грецькі і

Ієрусалимські Патріархи, народи і Церкви підпали з давніх літ під іго невірних Бусурман,

Турків, і од них вводяться в невільний той народ Агарянські звичаї, Християнству противні,

та і саме Богослужіння їхнє і обряди Християнські ґвалтуються тими проклятими

іноплемінниками частими заборонами та озлобленнями, від чого не чутно вже в них зовсім

дзвонів церковних, що кличуть Християн на молитву, і не видно процесій, що оздоблюють

обряди і службу Християнську; а Московське Християнство, бувши нам теж єдиновірним,

заразилось з давніх літ розколом Стригольщини, виниклого од Жидівства, і єрессю, недавно

внесеною од Вірменського ченця Мартина, в Константинополі осудженого, а в Києві

всенародно спаленого. А тому не пасує нам, православним сущим, і стосунки з такими

відсталими народами мати. І тако ізволися Святому Духові і нам, отцям Церкви, наслідуючи

багатьох нашої Релігії Християн, Італійських, Венеціанських, Ілірійських і Грецьких,

об'єднатися по давньому з Церквою Римською Католицькою, сиріч древньою

Апостольською, з котрою наша релігія і була впродовж багатьох віків у повному єднанні та

згоді, але відірвана наклепом зухвалого Константинопольського Патріарха Фотія без

слушних причин, але через його марнославство, і за те видимі суть кари Божі на Греків та

Церкву їхню. Через те закликаємо вас усіх, отців Церкви Руської, улюблену братію нашу во

Христі, і вас, чада духовні, православних мирян, приєднатися до нашого єдиномислія і

приложитися до Церкви давньої нашої Вселенської Римської, де всі Апостоли і

найверховніший з них Петро Святий живіт свій за неї положили, а переємець його Святіший

Папа" нині зі славою володіє, його же шанують всі царі і володарі земні і вседушно йому

раболіпствують, і його ж Святіше благословіння і на вас, православні Християни, буде і

буде!» По оголошенні в усіх селах і парафіях сього послання були припечатані до кожної

церкви особливі Епістоли, що сповіщали про тую зміну і умовляли народ коритися владі, яка

Божим розсудом і милістю так чинить на їхню користь, душевну і тілесну; непокірливі

злочинці загрожені були анафемою та відлученням від Церкви. Між тим як Духовенство

замінювало церковні антимінси і требники та вигадувало формули на прославлення та

пошанування свого Папи, війська Польські, діставши наказ допомагати Духовенству при

запровадженні ним Унії, виконували те ретельно і, бувши розставлені при всіх

найпошанованіших церквах, а паче по містах та містечках, з голими шаблями змушували

 27

народ клякати в церкві і бити себе в груди по-римському, а при читанні Символу Віри

додавати відоме речення про Святого Духа. При тому возносилися були шаблі над головами

народу з погрозами рубати тих, хто не кориться їхньому наказові. Та сія вся начало лише

болізнем бі.

Чини і Козаки Малоросійські, яких не допускали були до головного міста їхнього

Черкасу, зайнятого гарнізоном Коронного Гетьмана Польського, зібрались в місті Чигирині і,

по достатніх і предостатніх нарадах, ухвалили одноголосно, на підставі стародавніх прав

їхніх та привілеїв, Королями і договірними пактами затверджених, вибрати Гетьмана з

правом і привілеєм попередніх Гетьманів. І за тою ухвалою року1596-го обрали Гетьманом

Генерального Осавула, Павла Наливайка, і від нього зі всіма чинами і військом через

депутата і посланця свого полковника Лободу послано до Короля Жикгимунта Третього

прохання такого змісту: «Народ Руський, бувши в поєднанні спершу з Князівством

Литовським, а згодом— і з Королівством Польським, не був ніколи од них завойований і їм

раболіпний, але, яко союзний і єдиноплемінний, од єдиного кореня Слов'янського, альбо

Сарматського, виниклий, по добрій волі з'єднався на однакових і рівних з ними правах та

привілеях, договорами й пактами урочисто затверджених, а протекція і зберігання тих

договорів та пактів і самий стан народу доручені сим помазаникам Божим, Найяснішим

Королям Польським, яко же і Вашій Королівській Величності, що поклялися в тому в час

коронації перед самим Богом, який тримає в десниці своїй всесвіт і його царів та царства.

Сей народ в потребах і підмогах спільних об'єднаної нації ознаменував себе всілякою

допомогою і одностайністю союзною і братерською, а воїнство Руське прославило Польщу і

здивувало цілий світ мужніми подвигами своїми в герцях і в обороні та поширенні Держави

Польської. І хто вистояв із сусідніх держав супроти воїнів Руських і їх посполитого

рушення? Зазирни, найясніший Королю, в хроніки вітчизняні, і вони засвідчать теє; поспитай

старців своїх, і проречуть тобі, скільки потоків пролито крові воїнів Руських за славу і

цільність спільної нації Польської і які тисячі і тьми воїнів Руських упали вістрям меча на

ратних полях за інтереси її. Але недруг, що добро ненавидить, котрий з пекла вийшов,

розірвав тую священну єдність народів на пагубу обопільну. Вельможі Польські, сії магнати

правління, заздрячи правам нашим, потом і кров'ю здобутим, і навчені Духовенством, що

завше втручається у справи мирські, до них не належні, підвели Найяснішого Короля,

нашого Пана і отця милостивого, позбавити нас вибору Гетьмана на місце покійного

Косинського, недавно страченого найбільш неправедним, ганебним і варварським чином, а

народ збентежили зухвалим наверненням його до Унії! При таких од магнатства і

Духовенства сподіяних нам і народові утисках і фрасунках однак ми не вчинили нічого

такого ворожого, що закон переступає; але, вибравши собі Гетьмана згідно з правами та

привілеями нашими, віддаємо його і самих себе наймилостивішій опіці Найяснішого Короля

і отця нашого і просимо найпокірливіше Монаршого респекту та потвердження прав наших і

вибору; а ми завше готові єсьми проливати кров нашу за честь і славу Вашої Величності і

всієї нації!»

Виряджений з тим проханням полковник Лобода мав у Короля приватну аудієнцію, і на

ній Король, дивуючись вчинкам свого міністерства, не відписав, одначе, нічого до Гетьмана і

Війська Малоросійського, а сказав Лободі, що він при першому Сеймі буде старатися

знищити затії Міністрів і Духовенства, а до того часу велів Гетьманові і війську вести себе

мирно і злагідно з військами і чинами Польськими.

Гетьман Наливайко повисилав до всіх міст і повітів чиновників і товариство, а до

найзначніших вислав самого Полковника Лободу з універсалом, де повідомлялося про його

обрання згідно з правами і привілеями вітчизняними і про вступ свій у правління за дозволом

Королівським, радячи і наказуючи при тому чинам, війську і народові не чинити нічого

ворожого супроти війська Польського, що консистує по містах та селах, а очікувати про

виведення, того наказу од верховної влади; стосовно ж Унії кожному поводити себе

спокійно, свою совість слухаючи. Коронного Польського Гетьмана сповістив також

 28

Наливайко про його правління згідно волі Королівської. Та скоро за цим приходили до

Гетьмана вісті з міст і повітів, що послані ним урядники і товариство зганьблені і вигнані, а

багато побито Поляками і що війська Польські збираються до Черкас і до Білої Церкви при

повній зброї. Тому Гетьман Наливайко примушений був збирати і свої війська до Чигирина і

став обозом над річкою Тясмином, де, укріпивши стан свій окопами та артилерією, очікував

почину від Поляків. Вони невдовзі з'явилися у числі величенному під проводом Коронного

Гетьмана Жолкєвського. Наливайко сперту виставив супроти них на підвищеному місці три

білих хрещатих корогви, себто знамена з хрестами, на них вишитими, з написом або девізом:

«Мир Християнству, а на призвідця— Бог і Його хрест». Поляки ж супроти знамен, що до

миру кликали, виставили на шибениці трьох Малоросійських урядників: Богуна, Войновича і

Сутигу, Гетьманом у місто висланих, з написом: «Кара бунтівникам!» Після такої з'яви

почалася від Поляків атака на табір Козацький. Наливайко заздалегідь влаштував у

потайному місці за табором сильну засідку з добірного війська, поставленого фалангою, і

коли розпочалася обопільна з гармат і мушкетів жорстока стрілянина і утворилося кружіння

диму, він вивів свою фалангу із засідки і вдарив нагло по самому центру армії Польської; а в

той самий час рушили Козаки вперед із табору і, поставивши Поляків між двох огнів,

змішали їх і вчинили лиху їм поразку. Вбивство і січа тривало понад сім годин. Козаки,

маючи перед очима безчесно замордованих і повішених своїх собратів, так ожорсточились і

розлютилися проти Поляків, що і чути не хотіли про згоду або пардон. Поранених і

повалених на землю вдруге добивали, тих, хто кидався в річку, і потопаючих витягували

арканами і різали; словом кажучи, врятувалися втечею лише ті, котрі мали найпрудкіших

коней, а решта впали на місці і поодинці по степу. При розборі і похованню тіл пораховано, а

по-козацьки накарбовано, мертвих Поляків17 330 чоловік. Мерців тих було наволочено

великими ярусами навколо шибениці, де товариство висіло, і там зарито; а повішеників

урочисто знято, везено і поховано в церкві Соборній Чигиринській Преображення

Господнього з написом на гробах про безневинне їх страждання за батьківщину і віру

Православну.

Гетьман Наливайко по першій з Поляками битві, так щасливо завершеній, розподілив

війська свої надвоє: одну частину під командою Полковника Лободи послав у міста

Задніпровські та Задесенські з наказом виганяти звідтіля Поляків і Духовенство, заражене

Унією; а сам з другою частиною війська пішов тим боком, що проміж рік Дніпра і Дністра.

Проходячи обидві частини військ у свої призначення, мали чимало боїв з Поляками, які

збиралися з міст та сіл Малоросійських і які знову приходили од них на підпомогу з Польщі,

і завжди їх ущент розбивали і розганяли, дістаючи в здобич обози їхні і зброю. І в такий

спосіб очищаючи Гетьман Малоросію від Поляків та Унії, змушений був два міста свої,

Могилів над Дністром та Слуцьк над Случчю, замкнуті з сильними гарнізонами Польськими

і багатьма уніатами, що робили сильні вилазки, здобувати штурмом, при чому обидва ті

міста спалено і зруйновано дощенту, а Поляки вибиті до останнього. І всі ції походи, битви і

штурми сталися за три з половиною місяці. Нарешті, зійшовшись Гетьман з Полковником

Лободою над річкою Сулою, напали там на обоз з військами двох Гетьманів, Коронного і

Литовського, укріплений шанцями і палісадами, оточили його і чотири дні штурмували, і

вже частину укріплень були здобули, але прибулі тоді ж з Варшави посланці Королівські

зробили всьому кінець. Король писав до всіх трьох Гетьманів, щоб січу і ворожнечу зони

негайно припинили і на вічний мир та затвердження прав та привілеїв Руських підписали в

особі обох військ трактат і присягою його ствердили; а він, Король, з всіма чинами і Сеймом,

дарувавши війську і народові Руському повну амністію, забувши навіки все минуле,

підтвердили вже пакти їхні і привілеї на вічні часи. Таким чином, перша війна з Поляками

скінчилася, трактат підписано і присягою з обох сторін стверджено. Війська, виязляючи

зовнішню приязнь і косо поглядаючи один на одного, розійшлися по домівках.

Гетьман Наливайко, розпустивши військо і повернувшись до Чигирина, дбав усіляко про

відновлення колишнього устрою і ладу по містах і повітах, війною зруйнованих, про

 29

очищення церкви та духовенства, Унією заражених. Деякі з Духовенства щиро відстали від

тої зарази, а інщі вдавали з себе таких; але всі вона жалкували про загублену владу над

народом, від Поляків понад міру їм надану, бо понад уярмлених ними по п'ятнадцять домів з

парафіян, що ними вони володіли як невільниками, мусив би всілякий парафіянин

домовлятися з попами про плату їм за головні треби Християнські, які суть: Сорокоусти, та

Суботники по померлих, та вінчання молодих. В таких випадках бували задовгі і

переконливі прохання парафіян перед попами, і звалося те єднати попа, і попи, обраховуючи

достаток прохача, вимагали якмога більшої плати, а сії про зменшення її благали з

доземними поклонами, а часто й зі сльозами.

Ось з того і вийшла відома приповідка народна: «Женитися не страшно, а страшно

єднати попа». Сей мерзенний звичай, що з тих пір закрався, триває, на нещастя, і донині, і

попи, понад встановлені їм прибутки, чинять свої безсоромні вимагання і митництва, як і

колись, і вимагають навіть за треби Християнські, себто: Сорокоусти, Суботники тощо на

свій розсуд, і ніхто про те не прорече і не возопієт.

Між тим року1597-го настав час посилати до Варшави Депутатів на Сейм валний, або

головний; а їх завжди посилали чотирьох од воєводств, трьох від уряду Гетьманського та

війська, а п'ять— від міст найзначніших та поспільства. В числі військових депутатів випало

бути Полковнику Лободі, Судді Полковому Федору Мазепі і Сотнику Київському Якову

Кизимові. Вони зі всіма іншими Депутатами туди і виправлені. Та і сам Гетьман побажав з

ними їхати, не стільки задля Сейму, як заради принесення Королеві своєму найглибшої

пошани та покори, про яку він завше думав. По приїзді Гетьмана і Депутатів у Варшаву

першої ночі заарештовані вони на квартирах і повержені тоді ж у підземну в'язницю, а за два

дні без жодних допитів та присудів вивели Гетьмана і з ним Лободу, Мазепу і Кизима на

майдан і, оголосивши їм вину гнобителів віри Христової, посадили живцем в мідного бика і

палили бика того малим вогнем декілька годин, доки зойк і стогін страдників було чутно, а

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Istoria_rusiv.docx)Istoria_rusiv.docx860 Кб2354
Скачать этот файл (Istoria_rusiv.fb2)Istoria_rusiv.fb21435 Кб1959
Скачать этот файл (Istoria_rusiv.pdf)Istoria_rusiv.pdf1770 Кб2575

Корисні матеріали:

Пошук на сайті: