8 Ідеться про ту частину галицького боярства, котре було на боці Рюрика та Ігоревичів.
9 Кормильчичі — боярський рід, що походив від княжого кормильця (вихователя, дядька). Їх запросила до Галича та частина боярства, що стояла на боці синів Ігоря Святославича. А сини Ігоря претендували на Галич тому, що їхня мати Єфросинія була дочкою Ярослава Володимировича Осмомисла, князя галицького. Є гіпотеза, що цих Кормильчичів Роман загнав був на пониззя Дунаю, куди сягало Галицьке князівство, або навіть в Угри. В Іп. і Хл., очевидно, хибно «Кормиличича» (двоїна), бо дієслова далі подано у множині.
10 Це сталося в результаті другого походу Рюрика та Ігоревичів з великими силами на Галич; в Іп. про це мови нема, але є в Лавр. Анна втекла у Володимир до приходу Рюрика.
11 Кормильцем, вихователем.
12В Іп. «дьірею градною», — очевидно, ідеться про підземний хід (потерну) під городською стіною.
13 Роман Мстиславич, князюючи у Володимирі, увійшов був у приязні стосунки зі своїм троюрідним братом Лешком Білим (у нашому літопису — Лестьком; див. вище прим. 2), сином Казимира II Справедливого, одруженого (вдруге), за польськими даними, з двоюрідною тіткою Романа Оленою Ростиславівною (див. ще прим. 4 до 1188 p.). Але, як твердить нижче літопис, через інтриги Владислава III Тонконогого (Лясконогого), сина Мешка III Старого, який боровся з Лешком Білим за краківський стіл, ці відносини зіпсувалися. Роман пішов на Польщу, можливо, щоб здобути собі Люблінську землю, і був убитий, як сказано, 19 червня 1205 року біля города Завихвоста на ріці Віслі, виїхавши на розвідку з невеликою дружиною.
14 Володимир послав ці дари, щоб Лешко і Андрій не пішли на нього походом у Галич.
15 Конрада I мазовецького, брата Лешка Білого, сина Казимира II Справедливого. Олександр Всеволодович, син Романового брата Всеволода Мстиславича, теж був ріднею (троюрідною) Лешкові і Конрадові.
16 В Іп. хибно «Столпъ», у Хл. «Столпъе».
17 В Іп. помилково «повоева», у Хл. «повоеваша».
18 Отже, у цього Люба була дочка, жінка Матія.
19 Палатин (від латинського palatinus — придворний) — володар області, палатинату, чи банату, фактичний її самодержець (називався також баном); друга особа після короля, головний воєвода.
20 За Воскр., перед цим галичани вигнали були Романа і в Галичі сів Ростислав Рюрикович. Але восени того ж року його також вигнали, а Романа посадили знову з братом (Святославом?).
21 В Одкровенні (Апокаліпсисі) Іоанна Богослова говориться, що звір, змій, «котрий є диявол і сатана» (XX, 2), має свою ознаку — «звірине число» 666 (XIII, 18). Власне ім'я Бенедикт, котре поруч з іншими двома власними іменами (Лампетіс і Титан) Тимофій вичитав у «Тлумаченні на Апокаліпсис» Андрія Кесарейського, у грецькому звучанні реувбіктос за сумою числового значення літер і дає «звірине число». «Викриття» антихриста р за допомогою цього числа було дуже популярним у давні часи.
22 Цю обіцянку так і не було виконано.
23 За Любецьким синодиком, хрестильне ім'я Ізяслава було Пилип, ім'я жони його — Агафія (за Воскр., він загинув у бою. з татарами на річці Калці 31 травня 1223 р.); за цим же синодиком, друге ім'я Всеволода — Симеон, ім'я жони його — Єфимія.
24 Тобто, до 1206 p. Андрій II хотів зробити Данила, свого двоюрідного внука, спадкоємцем угорського престолу, одруживши зі своєю дочкою. Але 1206 p. в Андрія уже народився син Бела (у 1235—1270 pp. король Бела IV), і Марію (у шлюбі — Анну) 1221 p. видали за болгарського царя Івана II Асеня.
25 Альжбіт (Єлизавета), до чернецтва Кінека (Кінга, Кунегунда), яка померла 19 листопада 1231 p., незабаром (1234 p.) була канонізована як свята.
26 Тобто палатина (див. прим. З до 1205 p.).
27 Ігоревичі.
28 В Іп. «проидоша», у Хл. «поидоша». '
29 В Іп. хибно «оубоденъ», у Хл. «оубоде».
30 Руські війська, що мали допомагати Данилові й уграм.
31 Руські війська, що стояли на боці Романа Ігоревича.
32 Тут: київських.
33 В Іп., Хл. і Воскр. наведено імена трьох повішених князів. Але у Новг. І Всеволод Святославич Чермнин обурюється, що повішено двох його братів (троюрідних); отже, щось не зовсім ясно з Ростиславом, або, швидше, помилка в Новг. І.
34 Данила одвели в Угри, коли йому було лише п'ять років, і відтоді минуло ще неповних чотири.
35 Галицькі бояри сподівалися, що вони, маючи в руках малого Данила, будуть правити Галичем самі. Але Анна, в жилах якої текла кров візантійських імператорів та угорських королів (див. прим. 2 до 1202 p.), рішуче прагнула володарювати сама, і тому її вигнали.
36 В Іп. і Хл. помилково «шюмавиньскыи», «щюмавинскыи».
37В Іп. і Хл. хибно «авлhскыи», «явлеискіи».
38 Дружина Андрія II Гертруда належала до німецького княжого роду і привела з собою в Угри братів та інших родичів, загалом німців, які тут стали верховодити. Це викликало різкий спротив угорських бояр. Вони хотілі розправитися з самим Андрієм і обрати королем семи літнього Андрієвого сина Белу. Свого молодшого брата Бертольда, про якого мовиться, Гертруда зробила баном, воєводою, архієпископом; з 1218 p. і до смерті він був аквілейським патріархом.
39 Всеволод Святославич, який утретє сів у Києві навесні 1210 p. (див. прим. 1 до 1202 p.), князював тут десь до 15 липня 1212 p., коли втік од наступу Мстислава Мстиславича Удатного. За Новг. І, Мстислав вирушив із Новгорода на Київ 8 червня 1212р. (У Новг. І хибно 1214 p.), тобто в день свого патрона Феодора Стратилата. У Смоленську на нього чекав Мстислав Романович, син Романа Ростиславича. Оскільки під час походу об'єднані війська вели бої, вступили до Вишгорода, то до звичайних 25 днів путі з Новгорода до Києва треба додати ще тиждень-півтора. За Новг. І і Татіщевим, київський стіл тоді урочисто, в Софії, зайняв (вважаємо, 15 липня, в неділю, в день пам'яті Володимира Святославича) Мстислав Романович і війська негайно рушили на Чернігів. Князі держали його в облозі 12 днів, замирилися і розійшлися кожен до себе. За Воскр., Мстислав Романович чомусь нібито не відразу сів у Києві і Чернігів нібито був у облозі три тижні (тоді ж помер Всеволод Святославич), а після замирення у Києві ніби сів Інгвар Ярославич (жінка його невідома). Мстислав же Романович начебто спершу сидів у Вишгороді, а вже потім його посадили в Києві. Однак логіка подій підказує, що Інгвар сидів у Києві лише під час чернігівського походу, тобто десь із 17 (?) липня 1212 р. до кінця липня 1212 p., оберігаючи великокняжий стіл до повернення Мстислава Романовича, який знову сів у Києві в кінці липня 1212 p.; жінка Мстислава Романовича невідома.
40 В Іп. і Хл. «посадивъ»; треба, вважають, «повадивь».
41 В Іп. і Хл. помилково «Лhсътича и Пакослава», — це не дві особи, а одна.
42 Лешко Білий і Мстислав Мстиславич Удатний були двоюрідними братами: мати Лешка, друга жона Казимира II Справедливого, Олена Ростиславівна, була тіткою Мстислава Мстиславича (див. ще прим. 8 до 1202 p.).
43 В Іп. «hхати», у Хл. «оуехати».
44 Крім безіменних синів і дочок, що померли малими, в Лавр., німецьких та польських джерелах виступають три дочки Данила: Переяслава, жона Земовита І, сина Конрада І мазовецького (див. ще прим. 1 до 1204 p.); невідома на ім'я дочка, дружина князя Андрія Ярославича; Софія, жона німецького графа Генріха V Шварцбурзького (фон Шварцбург).
45 Де перебував Мстислав Мстиславич — невідомо; князі руські — київські.
46 Янець — це, очевидно, той Ян, що далі виступає як боярин-воєвода Олександра Всеволодовича; ворог Данила Романовича.
47 В Іп. і Хл. хибно «приhхаша».
48 Цього речення (як і дати) у Хл. нема.
49 В Іп. «Довъяловъ», у Хл. «Довьяловь»; у Єрмол. «Довятовъ».
50 Як вважають, литва і жмудь запропонували мир тому, Що в 1219 р., за даними датських джерел, датський король Вальдемар II Переможець рушив у великий похід на Естонію, загрожуючи й Литві.
51 Цього речення (як і дати) у Хл. нема
52 В Іп. і Хл. «потребити»; буквально — знищити, погубити.
53 Отже, дочка Судислава Бернатовича була жоною Філі.
54 Цього речення (як і дати) у Хл. нема.
55 Споруджений Ярославом Володимировичем Осмомислом головний собор Галича — Успенська церква був, за дослідженнями, одноверхим триапсидним храмом, із трьох боків його оточували криті галереї. На цих галереях Коломан і «созда градъ», тобто побудував укріплення типу заборол.