56 В Іп. хибно «ибо», у Хл. «ибо т».
57 В Іп. і Хл. «фаря», «фарh», — ідеться про арабських коней.
58 За Татіщевим, тоді в бою загинув Святослав Володимирович, син Володимира Мстиславича «мачушича» і невідомий з інших джерел (Ігор) Романович, син Романа Ростиславича.
59 Цього речення (як і дати) у Хл. нема.
60 Про це вже говорилося вище під 1217 p.
61 Єванг. від Матфія XXIV, 2; Єванг. від Марка XIII, 2; Єванг. від Луки XVIII. 24; XXI, 6.
62 Цього речення (як і дати) у Хл нема.
63 Ідеться про Святогорськин (Зимнянський) монастир коло города Володимира (Волинського).
64 У Хл. цього заголовка нема; в Іп. написано у виносці.
65 Очевидно, Всеволод (за актовими печатями, його хрестильне ім'я — Петро) жив тоді в Києві біля батька, великого князя київського Мстислава Романовича Старого; в Іп. виступають ще два його брати — Ізяслав та Ростислав Мстиславичі, у Новг. І — третій брат Святослав (за актовими печатями, його хрестильне ім'я — Симеон); з Лавр. відоме чернече ім'я його сестри — Огафії, жони Костянтина Всеволодовича.
66 В Іп. і Хл. хибно «придоша», «пріидоша»; треба — «поидоша».
67 В Іп. і Хл. «всянамъ», «всянам»; треба, очевидно, «всhмъ намъ»; тоді нібито виходить, що ці слова належать учасникові походу і саме чернігівцю, бо чернігівців він згадує попереду киян; переправлялися вони на правий берег Дніпра.
68 В Іп. і Хл. помилково «людии», «людей», треба — «лодии», «лодеи»; ймовірно, що з човнів було зроблено наплавного моста.
69 В Іп. і Хл. хибно «по Днїпроу»; тут ідеться про галичан, що оселилися на «вигоні», на середній течії Дністра.
70 В Іп. і Хл. хибно «Домамhричь», «Домамhлhч», — ці помилки є і далі.
71 Насправді Данилові було 22 роки.
72 За Лавр. і Никои., дочка Олега Святославича (за Любецьким синодиком — Георгія) Марина (від невідомої жони) була видана за Всеволода-Івана Костянтиновича, від якого мала сина Василія.
73 Друга кн. Царств XIV, 25.
74 За даними Лавр., Новг. І, Воскр., Густ. і за Татіщевим, під час битви на Калці загинули: великий князь київський Мстислав-Борис Романович і його зяті (одружені з його дочками) князь Андрій (невідомого походження) та князь дубровицький Олександр Глібович; князь чернігівський Мстислав (за Любецьким синодиком — Пантелеймон) Святославич і його син (Василько) (за Любецьким синодиком — Дмитрій; його жона—Мамелфа); князь канівський Святослав Рюрикович; князь шумський Святослав, очевидно, Інгваревич та його брат Ізяслав Інгваревич; князь теребовльський Ізяслав Володимирович; князь несвіжський Юрій (невідомий по-батькові; ця згадка свідчить, що Несвіж був центром удільного князівства-волості в Полоцькій землі; можливо, що Юрій був з роду Ізяслава Святополковича) та його син (Ярослав), князь неговорський. «А бояр та інших воїв, — додає Лавр., — многе-множество, і говорять так, що одних киян погибло в битві тій десять тисяч». При цьому деякі князі загинули не в бою. Оточені ворогами, вони здались на їхню присягу, що ті не вчинять їм ніякого зла, а випустять за викуп. Татаро-монгсяи ж, захопивши князів, поклали їх під дошки, а самі сіли на дошках обідати і подушили їх.
75 Тобто до города, побудованого Святополком Ізяславичем «на Вытечевh холму»; князь назвав його на свою честь «Святополчь город».
76 Чінгісхан помер власною смертю під час походу на тангутів.
77 В Іп. помилково «всаживаеть», у Хл. «сваживаеть».
78 Ак — білий (тюрк.); таз — чаша, таз (також анат.)
79 Отже, Мстислав Мстиславич був одружений з дочкою половецького хана Котяня.
80 В Іп. і Хл. хибно «Днhпръ», «Днhпроу».
81 Додано з Єрмол.
82 Буття IV, 11; «стогнучи і трясучись на землі» — апокрифічний додаток.
83 Булла папи Гонорія III на дозвіл шлюбу датована 27 січня 1222 p.; у 1221 p. наприкінці були, власне, заручини; ім'я Марії відоме з Густ., друге її ім'я (за угорськими джерелами) — Олена.
84 Астрологи.
85 В Іп. і Хл. «по Лохти ходить»; має бути або «полохъ ти ходить», або «полохатии ходить».
86 В Іп. хибно «къ братоу», у Хл. «ко Богоу».
87 Як видно, Мстислав Німий помер близько 1225 p., князюючи в Луцьку; жона його невідома.
88 У Жидичинському монастирі (недалеко від Луцька) була церква Миколи Мирлікійського чудотворця, вельми поважаного на Русі святого. Природно, що на «зимового Миколу» (б грудня) сюди приїхав на прощу Данило Крем'янець. Вид на місце городища.
89 На угрів.
90 Королевича Андрія, який сидів у Галичі.
91 В Іп. «князя ихъ», у Хл. «князи ихъ».
92 Конфлікт Данила з Володимиром Рюриковичем і Михайлом Всеволодовичем виник, очевидно, з приводу Чорторийська, бо нижче говориться, що їхній родич Ростислав пінський (за дослідженнями — син Святополка Юрійовича від невідомої жони) підбив їх на війну проти Данила; жона Ростислава Святополковича теж невідома.
93 Володимир Рюрикович згадує епізод, який переказано у прим. 1 до 1201 p. Київський князь, — а ним Володимир став десь на початку червня 1223 p., після того, як 31 травня на Калці загинув Мстислав Романович, — побоювався, отже, Данила, на цей час уже могутнього володаря.
94 За німецькими джерелами, першою, очевидно, жоною поморського князя Святополка І Великого була Саломея, дочка Романа Мстиславича від Передслави Рюриківни.
95 В Іп. і Хл. хибно «Одовичемь», «Олговичем».
96 Владислав Одонич, син Одона, онук Мешка III Старого, убивши Лешка Білого, захопив Краків. Конрад I мазовецький після смерті брата теж претендував на великопольський стіл і в боротьбі за Краків проти Владислава III Старого (Тонконогого, сина Мешка III Старого), котрий перед цим розбив свого синівця Владислава Одонича, запросив на підмогу Данила й Василька.
97 В Іп. і Хл. хибно «Ветроу».
98 В Іп. «Пресноу», у Хл. «Прhсноу».
99 Села поблизу города Воротславля.
100 Ідеться про військо Конрада І мазовецького.
101 Журавель, пристрій для піднімання моста.
102 Це дата, за Лавр., весілля Всеволода-Дмитрія Юрійовича; він одружився тоді, за Воскр., з Мариною, дочкою великого князя київського Володимира Рюриковича.
103 В Іп., очевидно, хибно «испилися», у Хл. «исполнилися».
104 В Іп. хибно «Милославомъ», у Хл. «Мирославом».
105 Рчкс—грецька вимова латинського слова rex — цар, король; Бела IV тоді був співправителем Андрія II, свого батька.
106 Ці слова посла, виголошені від імені Бели до оточених галичан, є біблійним текстом, пристосованим до даної ситуації. З подібними словами звертається гучним голосом глашатай (Рабсак) ассірійського царя Сінахеріба до оточеного в Єрусалимі іудейського царя Єзекії (Четверта кн. Царств XVIII, 28—30, 35 або Ісайя XXXVI, 13— 15, 20).
107 В Іп. і Хл. «Бhговаръсови», «Бhговарсови».
108 Про фараонові кари див. прим. 21 до 986 р.; тут мається на увазі десята кара — мор (пошесть) серед людей.
109 Фразеологізм із слов'янського перекладу «Хроніки» Іоанна Малали (кн. 17); під час повені ріки Скирту в 525 p. було затоплено місто Едессу, і згодом там знайшли камінь із наведеними словами, що стали прислів'ям.
110 В Іп. і Хл. хибно «преднее»; треба — «предание».
111 На слугу Данилового; Данило тут уперше називається королем (хоч і не в прямій формі).
112 Поєднання молитов богсродиці та Михаїлу-архангелу може свідчити, що Данило виступив 8 вересня 1231 p.; 6 вересня — день Михайлового чуда, 8 вересня — Друга пречиста, або Різдво богородиці.
113 В Іп. хибно «с нимь», у Хл. «с ними».
114 В Іп. і Хл. «Ярославоу».
115 Як видно, Данила в цей час у Галичі не було.
116 Тобто стояли на городських стінах.
117 В Іп., мабуть, хибно «около Бозкоу», у Хл. «около Белза».
118 Михайло Всеволодович' чернігівський.
119 Із Київської землі.
120 Синам Мстислава Мстиславича Удатного, брата Данилової жони (шуринам, шурякам Данила); скільки їх усіх тоді було — невідомо, але не менше трьох. За Новг. І, у нього був син Василін, який помер ще 1218 р., а за Лавр. на з'їзді князів у Києві 1231 р. браї участь Мстислав Мстиславич, — це, мабуть, другий син Мстислава Мстиславича Удатного.
121 В Іп. і Хл. хибно «ни».
122 Питання про цих болохівських князів, незважаючи на значну літературу залишається проблематичним, їх жодного разу не названо на ім'я, виступаюті вони завжди у збірній формі (див ще прим. 7 до 1234 p.).