Літопис Руський (сторінка 26)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Litopys_ruskiy.docx)Litopys_ruskiy.docx259 Кб1804
Скачать этот файл (Litopys_ruskiy.fb2)Litopys_ruskiy.fb2633 Кб2020
244 Оскільки Тевтивил і Єдивид були синівцями Миндовга, тобто синами його брата Довспрунка (з літопису відомий лише один брат Миндовга), то Довспрункова дочка була другою жоною Данила.

245 В Іп. «Оуслонимъ», у Хл. «Слним».

246 В Іп.  «божий дворянh», у Хл. «божий дворяне», — тобто «слуги бога», рицарі.

247 В Іп.  «заеячемоу богоу и Мhидhиноу»; сполучник «и» тут зайвий, бо далі йде (не зовсім виразне) пояснення, що Медей на, литовський бог — покровитель лісу, був і заячим богом.

248 Пробощ — парафіяльний ксьондз;

у Ризі він був найзначнішою після єпископа (біскупа) духовною особою.

249 В Іп. «Вирьжань», у Хл. «Виржанъ».

250 Тевтивил — син литовського князя Довспрунка; оскільки тут Викинт названий вуєм Тевтивила (дядьком по матері), то Тевтивилова мати, жона Довспрунка, була сестрою Викинта.

251В Іп.  і Хл. хибно «Висимотъ». Зима 1251i2

252 Отже, дочка половецького хана Тігака була жоною Мстислава Даниловича.

253 В Іп. і Хл. хибно «имhешь».  Запозичене з «Хроніки» Іоанна Малали (кн. 18) міркування про характер роботи літописця включене в інше складне речення, що робить цю конструкцію найгроміздкішою в усій книзі. У місті Антіохії існувало місцеве досить поширене літочислення (початок цієї ери припадав на осінь 48 p. до н. е.); греки вели умовний лік часу за олімпіадами, себто чотирьохлітніми періодами між олімпійськими іграми (перша олімпіада відбулася 776 р. до н. е.);

Юлій Цезар у римському (юліанському) календарі ввів високосний рік — кожен 15.V1 1246 четвертий рік повинен був мати не 365, а 366 днів. Літописець збирався орієнтуватися також на «Хроніку» Євсевія Памфіла, історіографа, котрий у синхронному порядку виклав події від «сотворіння світу» до 323 р. н. е. Вписані пізніше в Іп. дати виявилися, як правило, неточними; у Хл., як зазначалося, датування нема.

254 Рикс — див. прим. 12 до 1229 p.

255 Як говорилося в прим. 2 до 1252 p., після смерті австрійського і штірійського герцога Фрідріха II різні можновладці претендували на австрійські (в літопису — «німецькі») землі. Гору взяли племінниця покійного герцога Гертруда та її чоловік Герман V. Але Герман незабаром помер, і частина австрійських баронів та духовенство підтримали чеського королевича, згодом короля, Пржемисла II Оттокара, котрий восени 1251 p. вступив до Австрії і проголосив себе герцогом австрійським. А на Австрію і далі претендував Бела IV. Оскільки Гертруда, овдовівши, перебувала за велінням папи Іннокентія IV під опікою Бели, він вирішив видати її за Романа і таким чином втягнути Данила у війну за австрійську спадщину.

256 Гертруда була не сестрою герцога Фрідріха, а племінницею, дочкою його старшого брата Генріха Бабенберга.

257Ідеться про угоду між Данилом і королем Белою IV, за якою Бела мав допомагати Романові, котрий став мужем Гертруди, здобути Австрію. Весілля відбулося навесні 1252 р. в замку Гімберг під Віднем.

258 Ідеться про город Особологу і про замок воєводи Герборта Фульштейн.

259 За польськими джерелами, зустріч Данила з папськими послами відбулася наприкінці серпня 1253 p.; враховуючи відстані й повільний темп повернення додому, можна твердити, що Данило прибув до Холма на свято Другої пречистої (8 вересня); день пам'яті (успіння) Іоанна Златоустого, Данилового патрона (див. прим. 5 до 1259 p.), припадає на 14 вересня.

260 В Іп.  і Хл. «Береньского и Каменецького», — ідеться про одну, а не про дві особи, про біскупа міста Верони і Кремони, яке й було центром біскупства (єпископату).

261 За польськими дослідженнями подорожей та місць перебування абата Опізо, він був у Данила в Дорогочині у грудні 1253 p.

262 В Іп.  і Хл. хибно «погибоша», «погыбоша»; треба — «побъгоша».

263 Про чийого двірського тут мовиться — неясно; або про Андрія, Данилового двірського, або про невідомого на ім'я Левового двірського.

264 Баскак — повноважний представник золотоординського хана; мав військову силу і людей, які наглядали за діями місцевих властей, збирали данину тощо. В Іп. «Милhя баскака», у Хл. «Милhя и баскака»; ідеться, вважаємо, про двох осіб; за іншими міркуваннями — про одну.

265 В Іп.  «страны», у Хл. «станы».

266 6.ХІІ 1254 Про «зимового Миколу» див. прим. до 1227 p.

267 Згадується битва Мстислава Мстиславича Удатного з уграми 1221 р., про яку йде мова під 1219 p.

268 Афон.

269 Гліб волковийськии, Ізяслав свіслоцький та деякі інші — це дрібні князі, що з'явилися на заході Русі після татарської навали і служили в Данила, який давав їм держати ті чи інші городи — Волковийськ, Свіслоч. У літопису нема вказівок про їхній родовід.

270 В Іп. «не hдоу», у Хл. «не едоу»: за змістом треба «поhдоу».

271 Оружники — воїни взагалі, озброєні люди, але частіше, як і в даному випадку, оружниками звалися пішівої.

272 Притчі Соломона XXI, 31.

273 В Іп.  хибно «он», у Хл. «один».

274 В Іп.  «иземь рогтичю», у Хл. «иэем рогатицю»; оскільки «рогатицю» носили за поясом і кидали и, то це могла бути лише бойова булава. Вона мала форму гранчастої кулі з шипами; усередині її заливали свинцем і набивали на ручку.

275 В Іп. «ста», у Хл. «сташа».

276 В Іп. «таль» (заложників), у Хл. «дан [ь] ».

277 В Іп. «черныя куны и бhль сребро», у Хл. «черныя куны и бhло сребро». Це місце можна тлумачити по-різному; ймовірно, що «чорні куни» — це реальне хутро куниць; «біль», як стало недавно відомо з берестяних грамот, — це горностай, а не білка (див. ще прим. І до 859 p.); срібло, як рідкісна річ у ятвязького населення, тут стоїть на третьому місці.

278 Ці слова наводить Іоанн Малала у своїй «Хроніці».

279 В Іп. «Инепhрьцh», у Хл. «Инеперцh».

280 Як і в інших місцях, мовиться про австрійську спадщину.

281 Пржемисл II Оттокар у 1252 p. одружився з сестрою покійного австрійського герцога Фрідріха II Войовничого Маргаритою Бабенберг, а жона Романа, Гертруда Бабенберг (він був її третім чоловіком), як відзначалося (див. прим. 4 до 1254 p.), була племінницею Фрідріха.

282 Іннокентія IV.

283 За німецькими та угорськими джерелами, у Гертруди від другого шлюбу з маркграфом Германом V (див. прим. З до 1254 p.) був син Фрідріх; його, тоді шестилітнього хлопчика. Бела IV узяв, як виходить з нашого літопису, в заложники до своєї дочки. Дочкою цією могла бути лише дванадцятилітня Маргарита (Маргіт), яку при народженні Бела прирік постригти в черниці, якщо буде вигнано татаро-монголів,і яку саме в час літописних подій відправили до жіночого монастиря, недавно збудованого її батьком на дунайському острові (потім названому на її честь Маргіт); у цьому монастирі-фортеці тримали, отже, й сина Гертруди.

284 Белу.

285 В Іп. «Вереньгврь прирокомъ Просвhль», у Хл. «Веренгеръ прирокомъ Просвелъ»; воєвода Бернгард Прейсель був прибічником Гертруди.

286 В Іп. і Хл. «Болоховь»; тут ідеться не про город, а про Болохівську землю-область (див. ще прим. 11 до 1231 p. та прим. 7 до 1234 p.).

287 Татарські люди — населения, що було безпосередньо залежне від татар.

288 В Іп. «Жедьчевьева», у Хл. «Жедечева».

289 В Іп. «чарнятинци», у Хл. «чернятинци»; так засвідчується існування города Чернятина.

291 В Іп.  «на Корсики», у Хл. «на Корецку».

292 В Іп.  «соупротивъ ко строузъ», у Хл. «съпротивь къ струзh»; ідеться про праву притоку Стиру Глушець.

293 В Іп. хибно «выъхавшимъ», у Хл. «въехавшим».

294 В Іп. хибно «из», у Хл. «къ».

295 Про Миколу Мирлікійського див. прим. 1 до 1227 p. та прим. З до 1235 p.; день пам'яті Іоанна Златоустого (житіє) — 13 листопада, «зимового Миколи» — 6 грудня, отже, в цей період Куремса і облягав Луцьк.

296 В Іп.  хибно «во станы своя», у Хл. «въ страны своя».

297 Пієтет Данила до Іоанна Златоустого як до патрона-помічника, спорудження надзвичайно багатої церкви на честь цього святого, є доказом того, що хрестильне ім'я Данила було Іван. Справді, лист папи Іннокентія IV від З травня 1246 р. до Данила адресований loanni regi Russie.

298 Римське скло — вітражі трьох 5 вівтарних вікон.

299 Тут мовиться не про Данилового батька Романа Мстиславича, а про батька Анни, Данилової жони, Мстислава Мстиславича Удатного.

300 Тобто зробив міцнішими і вищими стіни города-фортеці.

301 3 літопису не зовсім ясно, що зробив єпископ.

302 Князь литовський Войшелк схопив Романа Даниловича, мабуть, за вимушений похід Василька з Бурондаєм на Литву; про це говориться нижче. Тоді ж, як видно, литовські князі і вбили Романа.

303 В Іп. «Глhба князя» хибно повторено.

304 В Іп. хибно «его», у Хл. «ею» (двоїна).

305 Вище і далі цеп город зветься ще Мельниця.

306 Тут в Іп. і Хл. розповщь уривається, і цим закінчується Галицький літопис; далі розпочинається Волинський літопис.

307 В Іп. «По сем же минувшему лhтоу», у Хл. «По сем же миноувшима двhма л'ьтома й».

308 В Іп.  дату вставлено знову дуже недоречно: вона розбиває речення.

309 Андрій був сином Всеволода-Лаврентія Ярополковича, відомого, як і його жона Анастасія, лише з Любецького синодика.

310 В Іп. тут виправлено іншою рукою на «король», «королю».

311 Цей воєвода, з усією ймовірністю, мав ім'я Бай-Тімур і був, за Рашідаддіном, першим сином Тука-Тімура, тринадцятого сина Джучі.

312 Тобто розкопати вали, які оточували город-фортецю; дерев'яні стіни на валах уже згоріли.

313 В Іп. «и к томоу толмача», у Хл. «и Хомоу толмача».

314 В Іп. хибно «на западъ», у Хл. «назад».

315 За одними польськими джерелами, татаро-монголи взяли Судомир напереііодні свята Андрія Первозваного (тобто 29 листопада 1259 p.), що цілком вірогідно, бо тоді вони переходили Віслу, значить, була ще осінь. За іншими даними, також польськими, Судомир було взято аж 2 лютого 1260 p., — така довга облога малоймовірна.

316 В Іп.  помилково «Каменца»; гоpод Каменець на річці Случі був зруйюваний ще в 1240 p. Батиєм; у Хл. «Каиена».

317 В Іп. хибно «Ясолны», у Хл. «Ясолды

318 В Іп.  «Родивича», у Хл. «Родовича».

319 В Іп.  «с Борисом и со Изhболкомъ», у Хл. «с Борисом съ Изеболком»; з і подальшого викладу видно, що це одна особа, а не дві.

320 В Іп.  і Хл. «в Полониноу», очевидно, помилково; прийменник «в» не поєднується зі словом «полонина», та й означення це буде зовсім невиразним.

321 Афон.

322 В Іп.  «Родивича», у Хл. «Родовича». і

323 В Іп.  «с Борисом и со Изhболкомъ», у Хл. «с Борисом съ Изеболком»; з і подальшого викладу видно, що це одна особа, а не дві.

324 Див. ще прим. З до 1238 p.; очевидно, дочка, вбита 1240 р., тут до уваги не береться.

325 Ім'я сестри Миндовга і її чоловіка — невідоме.

326 У перигелії ця комета була 19 липня 1264 p.

327 За Густ., першою жоною Василька Романовича була Дубровка (її ім'я відоме з грамоти папи Іннокентія IV від 5 грудня 1247 p.), дочка Юрія Всеволодовича; Олена, друга жона Василька, це, за дослідженнями, дочка Лестька (Лешка) Білого і Гремислави, дочки Інгваря Ярославича.

328 Ідеться, очевидно, про один із епізодів затятої боротьби між золотоординським ханом Берке і монгольським ханом Персії Гулагу, що точилася в 1262— 1265 pp.

329 У Хл. текст «У рік 6775» до «У рік 6776» — відсутній.

330 В Іп.  «и около Визълъжъ», у Хл. «и около Визлъже».

331 Свояками вони були тому, що Лев, син Данила, синовець Василька, був одружений з дочкою угорського короля Бели IV Констанцією, а Болеслав Стидливий — з іншою його дочкою, Кунігундою (див. прим. 1 до 1249 p. і текст під 1250 p.).

Корисні матеріали:

Пошук на сайті: