Літопис Руський (сторінка 27)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Litopys_ruskiy.docx)Litopys_ruskiy.docx259 Кб1806
Скачать этот файл (Litopys_ruskiy.fb2)Litopys_ruskiy.fb2633 Кб2024
332 В Іп. хибно «но», у Хл. «й не».

333 Шварно був одружений із сестрою Войшелка, дочкою Миндовга.

334 В Іп. хибно «с ними», у Хл. «с ним».

335 В Іп. і Хл. «Полониньскыи» (див. прим. 5 до 1262 p.).

336 У Хл. текст «У рік 6777» до «У рік 6778» — відсутній.

337 Менгу-Тімур, золотоординський хан, був сином хана Тутукана (Тукана) і онуком Батия; старшим братом Менгу-Тімура був Тарбу, батько хана Телебуги (Тула-Буки) і Кончака (Кунчека).

338 Цей Гліб був сином Ростислава Мстиславича, котрий в Іп. не згадується, як і його жона; Олег Романович, за Любецьким синодиком, мав хрестильне ім'я Леонтій (у ченцях—Василій).

339 В Іп.  хибно «Романть Глhбовъ», у Хл. «Романъ и Глhбь».

340' В Іп. правильне «Камене» виправлено на невірне «Каменца», у Хл. «Камена» (див. також прим. 1 до 1262 р.).

341  Ісайя LXI, 1—4.

342 В Іп.  хибно «во Володим'hръ», у Хл. без «во».

343 Юридичне Ногай (Нокай; монгольське — собака) ханом не був; золотоординський темник (воєвода тьми — десяти тисяч), він не мав права на цей титул: його батьком був Татар (Тутар), незаконнонароджений син Бувала (Боала), сьомого сина Джучі; золотоординським ханом у 1266—1282 pp. був Менгу-Тімур, але хитрий і лукавий Ногай зумів захопити численні ханські прерогативи.

344 В Іп. хибно «како», у Хл. «тако».

345  Див. прим. 1 до 1257 p.

346  Конрад II мазовецький, син Земовита І, онук Конрада І мазовецького, називається братом Володимира тому, що друга жона Василька Олена, мати Володимирова, була дочкою Лешка Білого д (син Лешка Болеслав Стидливий, отже, доводився Володимирові вуєм), тобто двоюрідною тіткою Конрада, і Володимир з Конрадом були троюрідними братами. Крім того, двоюрідна сестра Володимира, дочка Данила Романовича Переяслава, була жоною Земовита, отже, по материнській лінії Конрад був двоюрідним сестричем Володимира.

347 В Іп.  і Хл. помилково «мира не хотя с нимь»; у Єрмол. «мира хотя с нимь».

348 Як припускають. Лев претендував на Люблінську землю.

349 Ясно, що підвладні Ногаєві воєводи Кончак, Козій і Кубатан повинні були належати до нащадків золотоординських ханів. Вивчення їхнього родоводу, відомого з Рашідаддіна, показує, що Кончак (Кунчек) — це син Тарбу, молодший брат Телебуги (Тули-Буки); Козій — це, мабуть, Газан, син Аячі, четвертого сина Кулі; Кулі — це старший брат Куремси (Куруміші, Хурумші), другий син Урдюя; Кубатан (Кутуган, Кудукан) — це восьмий син Менгу-Тімура, молодший брат Алгуя (Алкуя). У 1291 p. і Алгуй, і Кубатан, і Телебуга були вбиті за наказом Ногая (див. ще прим. 1 до 1283 p.).

350 За Західноруським літописом, у Мстислава був ще другий син Володимир.

351 Осік — засіка, укріплене наваленими деревами місце в лісі.

352 Товар — тут насамперед худоба, скот; добро взагалі.

353 Селезенець — це прізвисько воєводи, яке може означати, звідки він походив (сілезець).

354 Синовиця — небога, племінниця по брату, братова дочка.

355 За висновками генеалогій, Василько був сином Романа Даниловича від другого шлюбу з Оленою, дочкою Гліба, князя волковийського (родовід якого невідомий); Василько мав від невідомої жони сина Данила, який став родоначальником знаменитих князів Острозьких і заславських. Перша дружина Романа Гертруда Бабенберг після розлучення з ним народила дочку Марію, яка потім вийшла заміж за Іоахіма Гуткеледа, підкоморія (придворного сановника) угорського короля Ласло IV, сина Стефана (Іштвана) V.

356 В Іп. хибно «с ними», у Хл. «с ним».

357 В Іп. хибно «людье», у Хл. «лодіа».

358 В Іп. «не дошедшим же имъ», у Хл. «но дошедшим же имъ»; приймаємо друге читання.

359 В Іп.  «прокъ», у Хл. «порокы»; можливо, слід перекласти «решту».

360 В Іп. «подобный», у Хл. «побhдныи».

361 В Іп.  «пришедшоу», у Хл. «идоущю».

362 Карпати.

363 В Іп.  «прокъ», у Хл. «порокы»; можливо,слід перекласти «пороки».

364 Саме цього 1287 p. Телебуга (Тула-Бука) разом із молодшим братом Кончаком (Кунчеком) скинув свого дядька Туда-Менгу (третього сина Тутукана-Тукана), який став золотоординським ханом у 1282 p. після смерті старшого брата Менгу-Тімура. Телебуга оголосив Туда-Менгу божевільним і сам став золотоординським ханом до 1291 p., коли йому разом з іншими поламали хребет (кара без пролиття крові) за наказом всесильного темника Ногая.

365 В Іп.Сказахомь, у Хл. «списахомъ».

366 Дня «зимового Миколи» (див. прим. 1 до 1227 p. та ін.); у 1287 p. він випадав на суботу.

367 За Воскр., першою дружиною Юрія Львовича, матір'ю Михайла, була невідома на ім'я дочка Ярослава Ярославича; другою, за дослідженнями вчених, — Єфимія, дочка Казимира І, внучка Кондрата (Конрада) І, від якої в Юрія народилося два сини — Андрій та Лев і дочка Марія, що вийшла заміж за Тройдена І, сина Болеслава II, онука Земовита І; у Юрія було ще дві сестри — Святослава, черниця, і Анастасія, жона Земовита, сина Казимира І.

368 В Іп. це слово приписане на полі книги; у Хл. його нема.

369 Себто на початку березневого року.

370 У Хл. шістнадцять тисяч; ідеться про величезний прорив Північного моря на суходіл Голландії, в результаті чого виникла затока Зейдерзе.

371 Святий (гр.).

372 Про цей похід у грудні 1287 p. уже говорилося під 1283 p.

373 Тобто в присутності ханів Телебуги і Алгуя.

374 Його — Телебуги (див. прим. 1 до 1283 p.).

375 В Іп. було «зане дhла мь погань си», потім переправлено на «зане досадила мь погань си»; у Хл. «занеже дhла ми с погаными нhт»; виходячи з контексту, приймаємо виправлене читання Іп.

376 В Іп.  хибно «братьи», у Хл. «брат ти».

377 В Іп.  «ни на полоноу» (перероблене з «ни налысоу»), у Хл. «ни на полкоу».

378 В Іп.  «Борка же Оловянца», «и Борко и Оловянець», «с Боркомь и со Оловянцемь», — ідеться про одну особу, а не про дві.

379 В Іп.  «и повhдаша слоуги его Володимhру», у Хл. «и повhдаша Вълодимероу слугы его», — приймаємо читання Хл.

380 В Іп. «братоу», у Хл. «брате».

381 В Іп. «Князя Володимеря роукописаніе», у Хл. цього заголовка нема.

382 В Іп. «Городелъ», у Хл. «Городло».

383 В Іп. «страдали» (трудилися, робили), у Хл. «тягли» (відбували повинності).

384 Речення це складне для перекладу і тлумачення. В Іп. «аже боудеть князю городъ роубити. ини (у Хл. «и они») к городоу а поборомъ. и тотарыциною. ко князю». Суть розпорядження полягає в тому, що побори й данину, яку з населення стягали для татар, треба було віддавати не княгині, як власниці города чи села, а князеві (в даному разі Мстиславу), як носієві державної влади; що ж до участі в побудові городів, то за Іп. ніби виходить, що підлеглі княгині люди до цього не зобов'язані, за Хл. — зобов'язані, і це, гадаємо, ймовірніше.

385 В Іп. «Фодорка» (перероблене з «Ходорка»), у Хл. «Ходорка».

386 Гривня кун — гривня грошей; шарлат (скарлат) — шовкова яскравочервона тканина; броні дощаті — панцир зі сталевих бляшок.

387 Першого тижня великого посту (див. прим. 2 до 1074 р. та ін.).

388 Воздвижальний хрест — напрестольний.

389 В Іп. «не псахъ» (однина), у Хл. «не списахом» (множина).

390 Див. прим. 2 до 1279 p.

392 Додано з Єрмол.

393 В Іп. хибно «не слышалъ єсмь» у Хл. «слышалъ єсмь».

394 В Іп. і Хл., очевидно, помилково «иже»; треба «иди».

395 Ці вставлені у пряму мову слова про реакцію Володимира на смерть Лестька (Лешка) доречніші нижче, коли Ольга передала звістку своєму чоловікові (після «повідала мову Яртакову»).

396 В Іп. ці два речення написано кіновар'ю, як заголовок.

397 Звідси розпочинається велика, дещо вільна (переосмислена або попсована під час переписування) цитата зі «Слова о законі і благодаті» їларіона; його б похвалу Володимирові Святославичу переадресовано Володимирові Васильковичу; у Хл. текст ближчий до оригіналу, ніж в Іп.

398 В Іп. і Хл. «нощныя», «нощныа»:

в Іп. «нещаныа» (перероблене в «нещадъныа»).

399 В Хл. «дневныа»; в Іп. і Хл. «дивныя».

400 Додано з Хл., є ці слова і в біблійному тексті.

401 Даниїл IV, 24.

402 Ці слова є в Хл. і в Іп..

403 Послання Іакова II, 13; Книга премудрості Ісуса, сина Сірахового XVII, 18.

404 Єванг. від Матфія V, 7.

405 Додано з Хл., є ці слова і в біблійному тексті.

406 Послання Іакова V, 20; далі продовжується текст із «Слова о законі і благодаті», але пропущено 90 слів.

407 Див. прим. 2 до 1015 p. «Повість минулих літ» та їларіон порівнюють діяльність хрестителя Русі Володимира Святославича з державно-релігійними заходами Константина І Великого; тут це порівняння перенесено на Володимира Васильковича.

Тут закінчується цитата з Iларіона.

408Див. прим. 18 до 1147р.

409 Ця молитва — цитата з Київського літопису під 1147 p.

410 В Іп. «no семь неділь», у Хл. «по 7 недел»; навряд чи жив Володимир 49 днів після причащання і без їжі; та й причащання припадало б тоді на осінь, а не на зиму.

411 Від слів «відчув у собі» до «рожденному» — цитата з Київського літопису під 1197 p.

412 Як видно, рік цей проставлений за вересневим літочисленням.

413 Олена — удова Романа Даниловича (див. прим. 2 до 1281 p.).

414 Для характеристики Володимира, опису його передсмертних днів та похорону, молитов використано, крім «Слова о законі і благодаті», матеріали Київського літопису (про Андрія Боголюбського, Романа Ростиславича та ін.). Зокрема, примовляння Ольги — це пристосуванняповторення плачу жони Романа Ростиславича (під 1180 p.), і тому не ясно, до кого уподібнюється Володимир-Іван, можливо, до Іоанна Златоустого, Іоанна Богослова чи ще когось іншого; Іоанн — древньоєврейське  «дар», або «благодать божа».

415 Від слів «Добре б нам» до «всі ми зосталися» — цитата з Київського літопису із плачу новгородців над покійним Мстиславом Ростиславичем у 1180 році; нижче — також цитата звідси.

416 У Володимирі, отже, жили колоніями німці, сурожці (жителі з Сурожа), купці з Новгорода Великого, євреї.

417 Єванг. від Матфія XXV, 40.

418 Псалом СХІ, 5—6.

419 Від слів «на весь [бо] церковний чин», до «царства земного» — цитата з Київського літопису із характеристики Андрія Боголюбського під 1174 p.

420 Звідси знову йде велика цитата із «Слова о законі і благодаті», пристосована до даної ситуації.

421 Так в Іп.; в Іп. і Хл. помилково «обителниче», «обилниче».

422 Iларіон говорив про побудову Володимиром Святославичем у Києві церкви Різдва богородиці Десятинної, де його поховано, тут мовиться про споруджену у Володимирі прадідом Володимира Васильковича Мстиславом Ізяславичем 61 церкви Успіння богородиці, де поховано Володимира.

423 В І. тут ідеться про Георгія (Юрія), тобто Ярослава Мудрого, сина Володимира Святославича.

424 В Іп. тут іде мова про спорудження Софійського собору («дому премудрости»); краса його переноситься на володимирську церкву Успіння богородиці.

425 В Іп. мовиться про Київ.

426 В Іп. ідеться про церкву Благовіщення богородиці, що її Ярослав Мудрий спорудив над Золотими воротами.

427 Єванг. від Луки І, 28.

428 Додано з І.

429 Iларіон тут і далі говорить про Ярослава Мудрого.

430 Далі в Іпатському списку текст утрачено; зберігся він у Хлєбниковському списку, де теж вміщений не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.

431 В Іп. ідеться про невістку Володимира Святославича Інгігерд-Ірину, жону Ярослава Мудрого; тут ці слова переадресовано Ользі, жоні Володимира.

432 В Іп. говориться про поклоніння імені Христовому.

433 В Іп. «обуть»; в Іп. «обитъ», у Хл. «обвит».

434 В Іп. «и жажющим во вьртьпh оглашение», у Хл. «и жажющим въ оутробь оглаженіе; в Іл. «жаждющіимь оутробї оухлажденіе».

435 Тут закінчується запозичення зі «Слова о законі, і благодаті».

436 Після цього в Іп. знов утрачено великий уривок тексту (аж до кінця 1288 p.); зберігся він у Хл., де знову вписаний не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.

437 Ідеться про те, що Володимир спорудив тут нові укріплення-стіни, бо город Берестій відомий ще з XI ст.

438 Євангеліє апракос (грі "алоохтоу — святковий день) і Апостол апракос містять тексти, розподілені на кожен день в такому порядку, в якому їх читають під час богослужіння на протязі року (за «зачалами»); порядок тут інший, ніж у тетроєвангелії (четвероєвангелії); Паремія (гр. лаооі|ліа — притча), Паремийник (Паримійчик) — книга вибраних текстів, насамперед зі Старого завіту, які читають головним чином на вечернях перед великими святами і неділями; про який Соборник тут говориться — невідомо, це, очевидно, якийсь збірник церковних текстів.

439 Завіса — тканина, якою завішують царські врата зсередини вівтаря. У давнину, коли справжніх іконостасів у церквах, як правило, не було, вівтар відокремлювався від середньої частини храму дерев'яною оградою, і вся вона запиналася завісами; особливо пишною робили центральну завісу перед царськими вратами.

440 У Хл. «жьженого золота» (див. прим. 7 до 1252 р.).

441 Покров —див. прим. 23 до 1146 р.

442 Індитія — див. прим. 22 до 1146 p.

443 Паволока — див. прим. 9 до 907 p.

444 Деісус — див. прим. 7 до 1175 p. Пролог, або Синаксар — збірник коротких житій, розміщених у хронологічному порядку на кожен день року, а також слів і поучень.

445 Мінеї, Четьї-Мінеї — збірник поширених житій, так само розміщених у хронологічному порядку, слів, поучень, легенд тощо.

446 Тріодь (Пісна і Цвітна), Октай (Октоїх, Осьмогласник), Єрмолой (Ірмологіон), Служебник — різні типи богослужебних книг.

447 Намісна ікона (храмова) — ікона святого (або празника), в пам'ять якого збудовано церкву.

448 Шия — основа церковної бані.

449 Ідеться, власне, про похорон Володимира у квітні 1289 p.

450 Бояри Володимира Вэсильковича.

451 Мстислав пригадує Юрієві похід у грудні 1287 р. на ляхів, коли хворий Володимир у присутності татарських ханів Телебуги і Алгуя оддав Мстиславові своє князівство.

452 Ловче — подать на утримання княжих ловчих, мисливців.

453 Тобто, Мстислав замінює цією податтю тілесну кару.

454 Лукно — міра місткості сипких тіл і меду; в XI—XIII ст. приблизно 24 кг (меду).

455 Адміністративне городи ділилися на десятки, сотні й тисячі душ (чоловічих).

456 Ці два речення в Іп. неправильно вписані далі, після слів «щоби з ними він мир держав»; вірно вони вміщені в Хл.

457 У літопису чітко розрізняється саме місто і город-замок; далі виступають міщани, мешканці міста (мhстич'h) і залога замку—городяни (горожаны); взагалі слово «город», «град», яке безліч разів зустрічалося попереду, найчастіше означало укріплений феодальний замок-двір, навколо якого зосереджувалися села; рідше слово «город» у літопису означає суто військову споруду — укріплений сторожовий пункт (особливо на порубіжних землях); у значенні міста слово «город» виступає лише якихось десять-п'ятнадцять разів (Київ, .Новгород Великий, Чернігів, Галич та інші центри земель-князівств).

458 В Іп. «боряху», у Хл. «бороняху».

459 За польськими та німецькими джерелами, 30 червня 1289 p. війська Льва Даниловича пустошили землі довкола городів Гроткова і Ниси.

460 В Іп. і Хл. нема імені святого Василіи Великий.

461 Жони Володимира Ростиславича і Юрія Володимировича — невідомі.

462Жони Гліба Ростиславича й Івана Глібовича — невідомі.

 

Сторінка 27 з 27 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 > У кінець >>

Корисні матеріали:

Пошук на сайті: