Усна народна творчість та давня українська література

Ой матінко, та не гай мене Ой матінко, та не гай мене, В доріженьку виряджай мене. Бо вже нічка та темненькая, Доріженька та далекая. Їхать лісом та все

ЛЕТЯТЬ ГАЛОЧКИ У ТРИ РЯДОЧКИ Летять галочки у три рядочки, Зозуленька попереду, Усі галочки по лугах сіли, Зозуля — на калині. Усі галочки защебетали, Зозуля закувала. — Ой

ГОРІЛА СОСНА, ПАЛАЛА Горіла сосна, палала, (Двічі) Під нею дівка стояла. (Двічі) Під нею дівка стояла, (Двічі) Русяву косу чесала. (Двічі) — Ой коси, коси ви мої, (Двічі)

Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано. Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько. Всім буярам по квіточці, рано-рано. Всім буярам по квіточці, та ранесенько. А

А брат сестрицю та й розплітає А брат сестрицю та й розплітає. Все рожу споминає. — Не іди, сестрице молода, замуж, Ще й рожа процвітає. —Вже ж мені,