Усна народна творчість та давня українська література

В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила… Нема того козаченька, Що я полюбила. Нема того козаченька, Що я полюбила. Ой немає козаченька

СОНЦЕ НИЗЕНЬКО, ВЕЧІР БЛИЗЕНЬКО Сонце низенько, вечір близенько, Вийди до мене, моє серденько! (Двічі) Ой вийди, вийди, та не барися, Моє серденько розвеселиться. (Двічі) Ой вийди, вийди, серденько

ЦВІТЕ ТЕРЕН   Цвіте терен, терен цвіте, Листя опадає. Хто в любові не знається, Той горя не знає. Хто в любові не знається, Той горя не знає. А

МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ Місяць на небі, зіроньки сяють, Тихо по морю човен пливе. В човні дівчина пісню співає, А козак чує — серденько мре.' Пісня та

Хитрий хлопець Зібрала мати дітей і говорить: — Кому борщу насипати? Найстарший хлопчик кричить: — Мені найбільше насип. Поїли діти борщ, тоді мати знову запитує: — Кому каші