Усна народна творчість та давня українська література
ПІСНЯ ПРО БАЙДУ В Цариграді на риночку Та п'є Байда мед-горілочку; Ой п'є Байда та не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку; Ой п'є
Зажурилась Україна, Бо нічим прожити: Витоптала орда кіньми Маленькії діти, Котрі молодії — у полон забрато; Як заняли, то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, пане-брате,
Про заснування Києва Коли ж поляни жили особно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм своїх місцях,
Почнемо, браття, пісню невеселу Словами призабутими старими Про Ігорів згорьований похід. Почнемо не за вимислом Бояна, А просто, як насправді все було. Коли Боян, цей віщий соловейко, Співав
А в городі славнославцю Сидить дівок купка, Межи ними Бондарівна, Як сиза голубка. Як над’їхав пан Каньовський Та й, паночку взявши, Обійняв він Бондарівну Та й поцілувавши. “Не