[Іван ВАГИЛЕВИЧ]
ЛИСТИ
1. ДО М. ПОГОДІНА 1
3 січня 1842 р.
Пречестний господине!
Я на ваш лист отвічав місяця березня через г. Гартенштейна 2; були там і дві статті. Однак видно, що Ви мій отвіт не переймили.
Моє стремленіє в трудах літературних є общеслов’янськоє, починаючи від руського по предметах філології і етнології 3. Кстаті * філології, я готовлю від 1835 словар южноруського язика; в половиці є він уложений азбучно, другая половиця складається з зібраних слів по Галичині на гостині. Также кінчу більшую статтю о язику южноруськім; буде там і граматика, розсмотр містних нарічій язика, єго развитє, обозрінє словесності, чужії стихії, паралелі із побратимчими язиками, просодія і метрика. Кстаті етнології, я написав символіку словенськую і уже укінчив, лише ще нужно ми буде пересмотріти новійшії пісенники слов’янськії. Діло тяжке, бо я ним труждаюся від 1838 г. В нім маєте совершенноє понятіє о виді общім і подробнім природи і її об’ятія ідеєю, і як ся ідея розвила. Тілько скудні матеріали з сіверної Русі. Друге важне сочиненіє є демонологія слов’янськая, і бог знає, як скінчу. Досі маю общії замітки, і много матеріалів із галицької Русі та й щось із Польщі і Корутані 4. Як я єї буду розвивати, пізнаєте із поміщеного виємка в «Муз[еї] чеськ[ім]» 5: «Упир і відьми»; окрім того, є ще у мене «Вовколаки». Третє сочиненіє: «Пам’ятники ваянія слов’янського»; виємок із него: «Ущовби в Розгірчи» були печатані в «Муз[еї] чеськ[ім]» під заглавієм «Розгорецькі яскині»; окрім того, маю опис бовдів в Поляниці і дупл в Стенці; проче в гадці і вісті, де що маю іскати.
* Щодо; що стосується. /172/
Также представляю історико-етнографічеськії чотири вітви Галіції; «Гуцули» і «Бойки» відпечатані в «Муз[еї] чеськ[ім]»; маю о них ще більше заміток. Другі дві: «Лемки і судомиряни» — лишилися лишком, окрім розметаних заміток. До празника коляди я зібрав скудні ізвістія, окрім пісень 1-го свята, котрих маю 200, і 2-го 6, котрих є 10. Мій друг г. Іосиф гр[аф] Дунин-Борковський 7 печатає із них латинсько-польськими буквами виємки. Є ще дещо у мене: історико-археографічеськії ізвістія 8 о монастирях, городах, обрядах, находках і пр., і тото рад буду Вам при случаях посилати до Ваших журналів. Поминаю мої переводи із старочеського на южноруський і «Слова о полку Ігореве», труда із 1836 г., і Несторовой літописі на польський, труда із 1840 г. Ви би-сте мене дуже утішили, сли би-сте мені прислали пособіє на ізданіє переводів на южноруський язик та й на символіку, котрі я би хотів скоро печатати, рівно як на гостину в цілі ученій. О случаї Ви самі подумайте, як і куда, тільки не гг. Гартенштейна і Жубржицького 9. Може бути, що я до Вас переселюсь 10, як гадаю, сли на мою просьбу прихилиться наше правительство, і всегда обгадайте для мене місце при бібліотеці або професуру, до котрой я з хіттю учитися буду, що потрібно. Я Вам рад післав бих, що би-сте хотіли, особенно мою медаль, котра має тоту Elderost * і є з гербом київським, два листи пергамінові і деякі книги і пр., тілько аби тото не загибло де хоть, як мій лист. За званіє моє дякую з цілого серця, особенно Вам за ходатайство: об’язанностю моєю буде відповісти чесно упованю. Любо би ми було, аби-сте мені прислали які книги по предметах філології і етнології і новійшії книги южноруськії. Особенно Сахарова 11, Снєгірьова 12 і що пригіжне. Также літописи Данила Паломника, «Духовную» Мономаха, літописи: нову Нестерову, київськую, волинськую і пр. Ви адресуйте до моєго друга г. Іосифа гр[афа] Дунина-Борковського: Joseph le comte Dunin Borkowski par Gaje á Głuchwice **, де я маю тепер обитель свою.
Майтеся гаразд, Ваш іскренний
Іван Николаїв Вагилевич
3/I 1842, Львів.
* Іржа на дорогому металі (нім.).
** Іосиф граф Дунин-Борковський, через Гає до Глуховиць (франц.). /173/
2. ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО
9 листопада 1843 р.
Любезний приятелю!
Дякую ти за відпис на мій лист. Я давно дещо збирався до тебе оп’ять написати, але не було о чім, а то для того, що я тогди був у гостині у своїх родителів.
Недавно писав до мене г. П. Я. Лукашевич 1, де і о тобі споминає от що: «Напиште, де тепер Г. Я. Ф.*, я перед ним остаюсь много виноват, не отвічавши на єго письмо, но ето не значить, щоби я єго позабув. Літопись львовськая хорониться у мене як зіниця ока, а що не тиснена, то тим нічого не потеряно, дасть бог вийде, і, може, в луччу годину, я ще [додам] до неї другую і сукупо їх іздам. Через Шевченка в ноябрі одправлю в Петербург в цензуру».
Левицький 2 печатає в Перемишлі замітки о «Русалці Дністровій», де мені ся найбільше дістало, але я нічого не відповім.
Літопись волинськая вийшла, другу найшов професор київського університету Домбровський 3.
В Москві печатають козацькую літопись (800 арк. писаних).
А. Більовський 4 скінчив свій великий і важний труд «Баснословная історія Польщі», де і помилки свої ісправить, і покаже з гречеських і латинських писателів, же польські літописці начало свого народа іскали в Іллірії 5, відки їх предки переселилися за Карпатськії гори.
К. В. Зап 6 пише словар містних назв словенських; єго путешествіє по галицькій Русі печатаєся.
П. Й. Шафарик 7 іздає «Ізвєстіє о староболгарській словесності», може, і І т. «Історії словенської літератури».
Я пишу сочиненіє: «Писателі польські русини». Досі розібрав-єм 30 сочиненій. До того готую: «Граматику южноруського» по-польській, це система Греча 8, для шкіл є вона найліпша. Поручив мені тото г. владика, обіцяючи ми, що буде старатися, аби-м був свячений. В предисловії напишу о містних свойствах язика, єго нарічіях і піднарічіях, о старім язику, о стихіях чужих і пр. Буде то вийнято із більшого сочиненія «Статті о южноруськім язиці».
* Головацький Яків Федорович. /174/
Тепер до тебе з просьбами: спиши ми дещо о руськім язику на Угорщині, що зможеш. Вийми із II кн[иги] Квітки щось таке, як в I [книзі] всходжуванє сонця. Чи не чув-єсь що о Буняку 9 на Покуттю?
Може, і я до тебе загощу і, дасть біг, як буду ординований, то буду ся старати при тобі наміститися. Бо у мене є много книг і у тебе, та й ще в сусідстві твоїм обитає чесний учений г. священик Блонський 10, то мені, і тобі, і єму мило би було сусідити з собою […].
Твій щирий старий товариш
Д. І. Н. * Вагилевич
9/XI 1843
Отець С. С. Товгович 11 кланяєт ти ся і просить, аби-сь був так добрий і книжку післав через диліжанс.
* Далибор Іван Николайович.