К о р н і й (холодно, уперто). Нічого, мамо… Лесик видужає… Вона завтра прийде… Цить, моє покинуте бідне медвежатко… Цить, моє життя, цить! (Дитина плаче. Підводиться, хапає себе за гриву й поводить з мукою головою). Ах, свинство ж яке. Боже мій…
З а в і с а
ДІЯ ДРУГА
Артистичне кабаре, поділене надвоє колонами. В другій, задній половиш видно стойку з пляшками, закусками і т. п. За столиками публіка. Глухий гомін балачок, музики і сміху. В першій половині ряд столиків. Передні порожні. За задніми сидять дві групи. В першій позаду: М і г у е л е с, Б л е к, дівчина з білим боа, тихо балакають.
В другій попереду: К а р д и н а л — поважний суб’єкт, з довгим волоссям, немолодий, одягнений з претензією на оригінальність; Л е м о в ь е —- гарний юнак з похмурим лицем: М і м і — гарненька “модель”; С а ф о — жвава, непосидлива. Побіля крутяться гарсони.
С а ф о. Гарсон! Гарсон! Прошу жовтого лікеру на рахунок цього пана. (Показує на Кардинала).
К а р д и н а л (поважно). Дитино! Не вводь в блуд одного з малих цих! А ти, сину мій, не подавай, бо рискуєш своєю кишенею одповідати перед хазяїном. Істинно говорю тобі, Сафо: лукаву й жадну душу маєш…
С а ф о. Ха-ха-ха! Ти сьогодні, мій старенький, в чудовому настрою. Я беру з собою сьогодні на ніч Мімі, бо мій Кардинал удушить мене проповіддю до ранку. (Жалібно). Старе-ень-кий, я питки хочу, фі, соромся, скупердяго!
К а р д и н а л. Дитино, сказано: аз прийду, і нап’єтеся. Чекай, прийде Еміль… і…
Хутко входить Ш т і ф, худенький, вузьколиций, худий, сіруватий.
Ш т і ф. Bonjour, messieurs – dames![12][12] A! Servus![13][13] Два Аякси!.. Ся маєте? Servus, Кардинал! (Тоненьким голоском до Мімі). Мі-мі! (З Софо ручкається сильно, бурно. Ляскає по спині Лемоньє, що хмуро удсувається). Гарсон! Вос! Раз-два! (Вішає пальто на вішалку). Мої панове! Я весь горю! О, не коханням, не цим святим і… і чудоввм вогнем. (Позирає на Лемоньє).
К а р д и н а л. А грішним і низьким голодом.
Ш т і ф. О, ні! Сьогодні я снідав. Ні, щось інше з’їдає мою душу. Уявіть собі, кого я тільки що бачив?
С а ф о. Жовту Гарбієль!
Ш т і ф (зневажливо кривить губи). Пфе! Я про неї й забув думати. Мулена з Чорною Пантерою.
С а ф о. 0-ля! Де? Коли?
К а р д и н а л. Дитинко, не хвилюйся, все можливо на цім вередливім світі.
Ш т і ф. Знаєте, де вони були ці дні, як вона так трагічно кинула свого Медведя?
М і г у е л е с (встає й підходить. Гаряче). Ви бачили сеньйору Каневич?
Ш т і ф. Так, сеньйоре, я бачив сеньйору Каневич з сеньйором Муленом.
С а ф о. Значить, вона вже тепер його amie[14][14]? О, бідний Білий Медвідь! Він такий симпатичний!
Ш т і ф. 0-ля! Це ще невідомо, хто бідний! В тому-то й трагедія нашого бідного Мулена! Уявіть собі: вона вже третій день живе на його гроші, найняв їй на Grands Boulevards[15][15] квартиру, їздить на автомобілях і… (піднімає палець догори) і… ще ні одного поцілунку! Ха-ха-ха.
С а ф о (з щирим жалем). О, бідний!.. та як же вона так сміє!
К а р д и н а л. Дитинко, не хвилюйся, все можливо. Ну?
Ш т і ф. Ну, і що вам більше! Хіба це не трагедія? Мулен — і такі видатки! От влопався… Ха-ха-ха! Якби ви його бачили! От запалила! Очі горять, сам аж схуд… Двісті франків за два дні… Сам казав…
Л е м о н ь є. Мерзота! І тут підрахував.
Ш т і ф. О, Мулен скрізь, mon vieux[16][16], підраховує! Двісті франків! Na, це Мулен тепер мусить чимсь одплатити.
М і г у е л е с. А ви звідки знаєте, що ні одного поцілунку? Хіба вони не разом живуть?
Ш т і ф. О, ні! Він казав, що вона чогось жде. Взагалі, я вам скажу, мої панове, це надзвичайно пікантна історія. Як розказував мені Мулен, це щось екстравагантне. Це любов якоїсь дикунки. Вона то обіцяє йому неземні блага, то сміється з його; то рветься, то сидить як камінь. Потім схоплюється, велить везти себе в шантани, регочеться, робить скандали. Але це… о, в цьому і е трагедія нашого Мулена, це його найбільш притягає до неї! Ха-ха-ха! Ох, натягне вона великого носа старому Мулену. Але ж я буду радий. Ото!
Мігуелес стріпується й одходить до свого столика.
Л е м о н ь є. Через що ж Мулен вам все це розказував?
Ш т і ф. О, ми з ним близькі приятелі! Мій добрий Мулен… О! Ще як він був простим репортером, ми з ним зналися.
С а ф о. Ах, я хотіла б ще раз побачити цю дикунку! Вона дуже гарна! Правда, старенький! Ти б у неї закохався!
К а р д и н а л. Досить з мене і цивілізованої. Я вже… (Змовкає).
Входить К о р и і й, похмурий. Озирається, ніби кого шукає, киває всім головою, роздягається й сідає окремо за передвій столик.
К о р н і й (голосно до Мігуелеса). Мігуелес, Сніжинки ще не було тут? Не бачили?
М і г у е л е с. Ні, не було. Вона має зараз прийти.
К о р н і й. Ага… Дякую… (Задумливо тарабанить пальцями по столику).
Ш т і ф (до Мігуелеса). Eh bien, mon ami[17][17], як же там з Салоном? Приймуть вас?
М і г у е л е с. Я з Салоном нічого спільного не маю! Хапуги й чиновники! Їм би виставку свинячих окороків робити, а не мистецтва. Товстопузі буржуа!
Ш т і ф. Ха-ха-ха!
К а р д и н а л. А вашу. Блек, роботу візьмуть?
Б л е к. Сподіваюсь.
К а р д и н а л. Чудесні люди. Знавці мистецтва.
Штіф і Сафо сміються.
М і г у е л е с. А ти не підмазував Сербена? Ні?
Б л е к (безрухомо-спокійно). Підмазував.
М і г у е л е с (палко). Ну? І вони – чудесні люди?
Б л е к. На цей раз для мене чудесні.
Мімі ввесь час обережно, але неодступно, ніжно кокетуючи, зачіпала Лемоньє,
часом щось шепочучи.
Л е м о н ь є (раптом підводячись, до неї хмуро). Ходім.
М і м і (охоче, хутко встаючи, до всіх). Adieu!
С а ф о. Ти куди?
М і м і (скромно). Ми підем прогулятись.
Лемоньє, оглядаючись, ні ва кого не дивиться.
К а р д и н а л (до нього). О, хмурий юначе, куди веде тебе твоя понура душа? Чому покидаєш нас в самоті?
Л е м о н ь є (беручи під руку Мімі). Adieu! (Виходять).
С а ф о. Ну й Мімі! Ах, каналія, як вона вміє це робити! О ви, мужчини! От уже й утішився… Na!
К а р д и н а л. Дитинко! Він артист. Всяка краса йому близька й утішна.
Ш т і ф. Ха-ха-ха. О, ця потішить!
Входять С н і ж и н к а і Я в с о н.
С н і ж и н к а (злегка в такт похитуючись, на ходу наспівує):
Si voulez de 1’amour,
Depechez vous to uj ours.
0-la-la la-la la-la-la[18][18].
А, святійший Кардинале! Ви вже на своєму місці з прекрасною Сафо? Servusl Сеньйор і сер також? (Кидає погляд на Корпія). А де ж Каміль, Доден, Варсавія? Де ж поет наш? (Здоровкається).
За нею Явсон з люлькою в зубах.
К а р д и н а л. Сьогодні наша братська обитель буде пустувати. Наші орли полетіли на бал “незалежних новаторів”. Helas[19][19]!
С н і ж и н к а. Ах, бал “незалежних новаторів”, це — виставка неестетичної естетики й огидної краси? Фі, я їм руки не подам. (Гарсону). Мені на той столик (хитає на стіл Корнія) blanche[20][20]… Янсоне, я думаю, ви не будете нудитись в суспільстві шановних колег моїх? Tres bien[21][21]! Я маю дещо сказати нашому Білому Медведю.
Янсон мовчки вклоняється й сідає біля Штіфа.
Б л е к (голосно). Панове! Хто хоче чути поему нашої поетеси? (Показує на дівчину в білім боа).
С а ф о. О, я, я! (Схоплюється).
К а р д и н а л. Поему нашої поетеси? О, який сюрприз! Ми слухаємо всіма вухами наших душ! На стіл! На стіл! Стіл для поетеси!
Б л е к. Заспокойтесь. Поетеса сьогодні хоче читати для вибраних. Хто хоче бути вибраним?
К а р д и н а л, С а ф о, Ш т і ф. Я, я, я!
Б л е к. В такому разі приклоніть вуха душ ваших до нашого столика.
К а р д и н а л. О, з великим раюванням! Я зарані переношусь в надземні сфери краси й поезії. (Всі переходять на той стіл, за ними спокійно Янсон. Поетеса
починає тихо читати).
Тим часом Сніжинка підходить до Корнія, кладе йому руку на
плече й тихо говорить:
— Добрий вечір, сумний Медведю!
К о р н і й (виходячи з задуми). А, добрий вечір… Сідайте… Я, знаєте, той… трохи задумався. Ви давно прийшли?
С н і ж и н к а. Ні, зараз оце… (Сідає проти нього). Ну, як ся маєте? Цілий день вас не бачила. Що нового?
К о р н і й. Нічого… Що ж може бути нового.
С н і ж и н к а. Як Лесику?
К о р н і й. Сьогодні лучче… Далеко лучче. Не плаче… Жар менше… Лучче. Що лучче… то лучче, то правда. То правда…
С н і ж и н к а. А про Риту нічого не знаєте?
К о р н і й. Ні, не знаю… Не знаю нічого. Не знаю… Що ж, з Ритою кінець. Це — ясна.. Тільки все-таки їй треба було б якось, той… якось це інакше. Так мені здається… Занадто вона гаряча… дика… самолюбива.