Чорна Пантера і Білий Ведмідь – Володимир Винниченко

К о р н і й. Рито… Не можна ж так зразу.

Р и т а. Ні, тільки зразу! Ні?.. Ні?.. (Дрижить вся). Добре… (Кладе дитину на канапу). Візьміть, мамо, Лесика. (До Корпія). Чудесно. Тобі, розуміється, більше хотілося б з цією проституткою…

К о р н і й (скривившись). Рито, Рито…

Р и т а. А що? Ні? Всякій проститутці сім’я гидка… Ну, добре!.. (Біжить до стіни, здіймає пальто, капелюх, одягається). Тебе душить сім’я? Тобі дорогше полотно і Сніжинка? Так? Ти думаєш, що я буду твій “очаг” берегти? На, маєш, я тобі тепер покажу! Слухай, от тобі заявляю: ти не хочеш піддержувати сім’ї, і я не хочу. Ти живеш для себе, і я буду. Хай Лесик помирає, мені все одно. Я не можу сидіти над ним і дивитись на те, як він гине. Я буду теж жить. Поки ти не згодишся продати картини, ти мене не побачиш в сім’ї. Чуєш?

Г а н н а С е м е н і в н а (тривожно). Рито, що ви таке задумали?

Р и т а. Мамо! Я говорю серйозно. Хочете — бережіть Лесика, хочете — ні, я тепер пальцем не вдарю, хоч би зі мною… (Люто зціплює зуби. До Корпія). Ти продаєш картину? Говори!

К о р н і й (уперто). Рито, не безумствуй.

Р и т а. Ні?! Я тебе питаю: ні?

К о р н і й (на злість уперто). Ні!

Р и т а. Ну, так прощай!! (Вибігає).

Г а н н а С е м е н і в н а. Рито!! Господи, що ж це діється? Сину, ради Бога, що ти робиш?! (Дитина починає плакати).

К о р н і й (стає на коліна й починає потішати її, цмокаючи і примовляючи). Цить, моє хороше, цить, дитинко, цить, хлопчик мій білесенький. Мама твоя — дика, безумна, але вона вернеться.

Г а н н а С е м е н і в н а. Сину! Скажи ж, що ти собі думаєш?

К о р н і й (холодно, уперто). Нічого, мамо… Лесик видужає… Вона завтра прийде… Цить, моє покинуте бідне медвежатко… Цить, моє життя, цить! (Дитина плаче. Підводиться, хапає себе за гриву й поводить з мукою головою). Ах, свинство ж яке. Боже мій…

З а в і с а

ДІЯ ДРУГА

Артистичне кабаре, поділене надвоє колонами. В другій, задній половиш видно стойку з пляшками, закусками і т. п. За столиками публіка. Глухий гомін балачок, музики і сміху. В першій половині ряд столиків. Передні порожні. За задніми сидять дві групи. В першій позаду: М і г у е л е с, Б л е к, дівчина з білим боа, тихо балакають.

В другій попереду: К а р д и н а л — поважний суб’єкт, з довгим волоссям, немолодий, одягнений з претензією на оригінальність; Л е м о в ь е —- гарний юнак з похмурим лицем: М і м і — гарненька “модель”; С а ф о — жвава, непосидлива. Побіля крутяться гарсони.

С а ф о. Гарсон! Гарсон! Прошу жовтого лікеру на рахунок цього пана. (Показує на Кардинала).

К а р д и н а л (поважно). Дитино! Не вводь в блуд одного з малих цих! А ти, сину мій, не подавай, бо рискуєш своєю кишенею одповідати перед хазяїном. Істинно говорю тобі, Сафо: лукаву й жадну душу маєш…

С а ф о. Ха-ха-ха! Ти сьогодні, мій старенький, в чудовому настрою. Я беру з собою сьогодні на ніч Мімі, бо мій Кардинал удушить мене проповіддю до ранку. (Жалібно). Старе-ень-кий, я питки хочу, фі, соромся, скупердяго!

К а р д и н а л. Дитино, сказано: аз прийду, і нап’єтеся. Чекай, прийде Еміль… і…

Хутко входить Ш т і ф, худенький, вузьколиций, худий, сіруватий.

Ш т і ф. Bonjour, messieurs – dames![12][12] A! Servus![13][13] Два Аякси!.. Ся маєте? Servus, Кардинал! (Тоненьким голоском до Мімі). Мі-мі! (З Софо ручкається сильно, бурно. Ляскає по спині Лемоньє, що хмуро удсувається). Гарсон! Вос! Раз-два! (Вішає пальто на вішалку). Мої панове! Я весь горю! О, не коханням, не цим святим і… і чудоввм вогнем. (Позирає на Лемоньє).

К а р д и н а л. А грішним і низьким голодом.

Ш т і ф. О, ні! Сьогодні я снідав. Ні, щось інше з’їдає мою душу. Уявіть собі, кого я тільки що бачив?

С а ф о. Жовту Гарбієль!

Ш т і ф (зневажливо кривить губи). Пфе! Я про неї й забув думати. Мулена з Чорною Пантерою.

С а ф о. 0-ля! Де? Коли?

К а р д и н а л. Дитинко, не хвилюйся, все можливо на цім вередливім світі.

Ш т і ф. Знаєте, де вони були ці дні, як вона так трагічно кинула свого Медведя?

М і г у е л е с (встає й підходить. Гаряче). Ви бачили сеньйору Каневич?

Ш т і ф. Так, сеньйоре, я бачив сеньйору Каневич з сеньйором Муленом.

С а ф о. Значить, вона вже тепер його amie[14][14]? О, бідний Білий Медвідь! Він такий симпатичний!

Ш т і ф. 0-ля! Це ще невідомо, хто бідний! В тому-то й трагедія нашого бідного Мулена! Уявіть собі: вона вже третій день живе на його гроші, найняв їй на Grands Boulevards[15][15] квартиру, їздить на автомобілях і… (піднімає палець догори) і… ще ні одного поцілунку! Ха-ха-ха.

С а ф о (з щирим жалем). О, бідний!.. та як же вона так сміє!

К а р д и н а л. Дитинко, не хвилюйся, все можливо. Ну?

Ш т і ф. Ну, і що вам більше! Хіба це не трагедія? Мулен — і такі видатки! От влопався… Ха-ха-ха! Якби ви його бачили! От запалила! Очі горять, сам аж схуд… Двісті франків за два дні… Сам казав…

Л е м о н ь є. Мерзота! І тут підрахував.

Ш т і ф. О, Мулен скрізь, mon vieux[16][16], підраховує! Двісті франків! Na, це Мулен тепер мусить чимсь одплатити.

М і г у е л е с. А ви звідки знаєте, що ні одного поцілунку? Хіба вони не разом живуть?

Ш т і ф. О, ні! Він казав, що вона чогось жде. Взагалі, я вам скажу, мої панове, це надзвичайно пікантна історія. Як розказував мені Мулен, це щось екстравагантне. Це любов якоїсь дикунки. Вона то обіцяє йому неземні блага, то сміється з його; то рветься, то сидить як камінь. Потім схоплюється, велить везти себе в шантани, регочеться, робить скандали. Але це… о, в цьому і е трагедія нашого Мулена, це його найбільш притягає до неї! Ха-ха-ха! Ох, натягне вона великого носа старому Мулену. Але ж я буду радий. Ото!

Мігуелес стріпується й одходить до свого столика.

Л е м о н ь є. Через що ж Мулен вам все це розказував?

Ш т і ф. О, ми з ним близькі приятелі! Мій добрий Мулен… О! Ще як він був простим репортером, ми з ним зналися.

С а ф о. Ах, я хотіла б ще раз побачити цю дикунку! Вона дуже гарна! Правда, старенький! Ти б у неї закохався!

К а р д и н а л. Досить з мене і цивілізованої. Я вже… (Змовкає).

Входить К о р и і й, похмурий. Озирається, ніби кого шукає, киває всім головою, роздягається й сідає окремо за передвій столик.

К о р н і й (голосно до Мігуелеса). Мігуелес, Сніжинки ще не було тут? Не бачили?

М і г у е л е с. Ні, не було. Вона має зараз прийти.

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: