К о р н і й (зразу напружившись, побачивши Риту, сідає так щоб видно було Риту. Голосно до Сніжинки). Ну, так за вічне, Сніжинко! (П’є).
Р и т а. Xa-xa-xal Мулен! А ми за мент! Правда?
М у л е н (розглядаючись, теж піднято). О, чого? І ми за вічне можемо випити! (Ввічливо вклоняється Сніжинці й Корнієві, ті недбало хитають йому головою).
Р и т а. Ні, хочу за мент! Тільки за мент. Правда, Білий Медведю? Чи ти мене вже й не пізнаєш? Давно не бачились, може, й забув уже? Добрий вечір! Це ж я — жінка твоя.
К о р и і й. Добрий вечір!
Р и т а. Як же там твоє велике полотно?
К о р н і й. Чудесно… Моє полотно чудесно стоїть.
Р и т а (з натиском). Стоїть?
К о р н і й. Стоїть.
Р и т а. Ага! А ти собі тут?
К о р н і й.А я собі тут.
Р и т а. Xa-xa-xal Ну, значить, все в незмінному стані… Чудесної Ми, значить, сучасні супруги! Xa-xa-xal От це я розумію. (Видно, тяжко питати, з зусиллям). Ну, а як він називається? Ах, Лесик, ну, так, Лесик? Як же там наш Лесик? Га? (Дуже швидко, до гарсона). А, вино… Це яке? Фі, я цього не хочу, я не люблю… Не звикла… А це? Ага, це добре. Ну, Медведю, як же син наш, га?
К о р н і й. Піди подивись…
Р и т а. Ніколи, голубчику… Сьогодні ще маю в “Chat noir”[22][22] їхати, а завтра теж цілий день зайнятий. (До Мулена). Правда, милий? Може, ви. Сніжинко, знаєте? Хоч вас і не цікавлять такі дрібниці, але ви тепер, мабуть, ближче стоїте до них і знаєте?
Сніжинка. О, розуміється, знаю. Я тільки що од Лесика… Він себе чудово почуває… Зараз так сміялася з ним… Ніяк не хотів пускати мене…
Р и т а (хрипло). Хіба?.. (Прожогом наливає шклянку вина й випиває). О, значить, усе добре… Ну, і чудесно! Xa-xa-xa! І нам чудесно. (До Мулена). Що ти, мій старенький, так сидиш, наче в гостях? Пий! Пий же, говорю! Плачу за все!
М у л е н. Рито, і тут буде те саме, що вчора?.. Ха-ха-ха!
Р и т а. А що вчора? А хіба вчора погано було? Ха! Я вчора одному цікавому добродію, такому, як, наприклад, от цей (повертається до Штіфа, що цікаво підійшов), пляшкою голову погладила… (До Штіфа). Може, хочете спробувати? Чудесно виходить!
Ш т і ф. О, дякую, я не цікавий до таких експериментів.
Р и т а (до Сніжинки). Так, кажете, наша дитина… ха-ха-ха… гарно себе почуває?
С н і ж и н к а. Пречудово! Такий веселий, свіжий, я його давно таким не знаю. Білий Медвідь хоче навіть писати його й мене… Вашу фігуру витерти й замінити моєю…
Р и т а (гостро-дико до Корнія). Правда?!!
К о р н і й. А, маєш!.. Ні. Сніжинка жартує…
С н і ж и н к а. Але це чудесна ідея! Ха-ха-ха!
Р и т а (мовчки, тяжко дихаючи, дивиться на Сніжинку. Тихо-хрипло). Сніжинка дуже весело жартує. Але… (Круто одвертається до Мулена). Ну що, правда, тут весело? А бач, не хотів іти! Насилу затягла сюди… Тут так весело жартують, так затишно… Ну, чом же не п’єш? Пий!.. Фу, душно як! Треба роздягатись.
Встає, роздягається й вішає пальто на колону. Після того прибирається проти дзеркала.
М у л е н (до Штіфа). Ти думаєш, я знаю… Це вино знає, де воно, що воно? Так само я знаю… Ця женщина вміє закрутити голову… О, вона вміє! Але все одно! Xa-xa-xal Ти дивуєшся? О, я сам себе не впізнаю. Мулен здурів, і більше нічого! Пий. (П’є).
Ш т і ф. За женщину, яка вміє закрутити! (П’є).
Р и т а (підходячи до столу). А! Мій старенький часу не гає! Але чому так пусто сьогодні тут? Де ж сім’я артистів?
Ш т і ф. Сім’я артистів, мадам, на балу “незалежних новаторів”.
Р и т а. А це що за категорія? Яке новаторство ще заводять? Може, щоб мужчини родили дітей, а женщини жили з полюбовниками?
Ш т і ф. Xa-xa-xal О, я був би першим ворогом таких “новотворів”.
Р и т а. А чому ті сидять там? Сер Блек, Мігуелес! Ідіть сюди. І ви. Кардинал. Ідіть до гурту, веселіше буде. І дам ваших кличте. Це — ваші amies? Чудесно! Тут жон немає, всі ми amies. Правда, Мулен? Ха-ха-ха! А ти боявся йти сюди, думав, що я до мужа побіжу. Ну, от мій муж, ну і що ж? Біжу? Га? Ха-ха-ха! Ми сучасні супруги! Ну що ж ви. Влек, Мігуелес? Не хочете?
Ті встають і нерішуче переходять на цей стіл.
Р и т а. От і чудово. Ви ще п’єте? Пийте, Мулен платить. Власне, не Мулен, а я, бо те, що він зараз платить, я потім одплачу. Правда, Мулен? Скільки я тобі вже винна? Рахунок ведеш? Ну, і веди…
М у л е н. А розуміється, веду. Всяк своє веде! Пийте, панове! Чорна Пантера всіх нас частує. Ха-ха-ха! Штіфе, пий!
Р и т а (до Корнія й Сніжинки). А ви чого ж? Не хочете? Мулен, я хочу танцювати! Скажи, щоб прийшли сюди музики.
М у л е н (схоплюючись в п’яному захваті). Музики? Тут?
Р и т а. А де ж? Я хочу танцювати танок апашів[23][23]. З тобою! Хочеш?
М у л е н. Розуміється, хочу! Ха-ха-хаї Гарсон! Музиків сюди. Хутко! Ми будемо танцювати танок апашів з Чорною Пантерою. 0-ля! Геть столи! Панове, пересідайте на другі столи, середина вільна мусить бути. Штіфе, помагай!
Видко, як гарсон говорить щось хазяїну, той стискує плечима, одповідає, і гарсон біжить у другий кінець кабаре. Через якийсь час веде музиків. Публіка починає підходити наперед і зазирати крізь колони.
Р и т а (на Мулена). Ач як розходився! Xa-xa-xal Мігуелес, що ви на мене так дивитесь? Га?
М і г у е л е с (серйозно). Я не впізнаю сеньйору.
Р и т а. Чому? Весела? О, я вмію бути дуже веселою. Може, хочете зо мною танок апашів станцювати?
М і г у е л е с. Дякую, я не вмію.
Р и т а. Шкода. У вас постать дуже хороша для цього танку. Ви його не вмієте? А я вмію. О, чудовий танок! О, і музики вже йдуть. Мулен, на середину.
К о р н і й (весь час п’є і стає хмурнішим і хмурнішим. Раптом не видержує й голосно говорить). Запніть завісу.
Р и т а (хутко в його бік). Що? А ви хто такий? Яке вам діло? Не подобається, можете забиратись. Не сміть запинати! Я хочу танцювати! Прошу всіх, все кафе, весь Париж! Чорна Пантера, коханка Мулена, буде танцювати танок… (До Мулена). Xa-xa-xal А месьє Мулен уже й просіяв? О, ні, я ще не коханка і не ашіе месьє Мулена! Я – жона артиста Корнія Евневича. Voilal Ось — мій муж. А я жона його, буду зараз танцювати танок апашів. Ну? Музики готові?
Голос од музиків:
— Готові!
Публіка товпиться крізь колони. Сніжинка щось говорить Корнієві, але той понуро дивиться на Риту..
Р и т а. Ну, Мулен, починаємо?
М у л е н. Я весь тут.
Р и т а (плескає в долоні музикам). Алло!
Музики грають. Рита й Мулен танцюють. Дедалі то з більшим запалом, якоюсь дикою, п’яною жагою і майстерством.
С н і ж и н к а (захоплено встає й жадно слідкує. До Корнія). Вона гарна. Медведю! Вона страшно гарна! Рита. Швидше, музики!
Корній п’є, але не зводить очей з Рити. Кулаки його машинально стискуються. Він то схопиться, то знов сяде. І знов п’є чарку за чаркою.
Р и т а. Фу, годі!.. (Важко дихаючи, підбігає до Корнія). Ну що? Гарно танцювала? Га?
С н і ж и н к а. Чудово, Рито!!!
Р и т а (не звертаючи на неї уваги). Ну? Не думав, що я можу, га? Xa-xa-xal Думав, тільки пелюшки мити можу? Що ж ти мовчиш? Подобається, кажи?
Корній сильно ставить чарку на стіл, не одповідає.
Р и т а. Ха-ха-ха! Обережно, чарку розіб’єш, двадцять сантимів коштує, не хватить заплатити. Xa-xa-xal (Обходить). Мулене, дякую! О, дякую.. Ну що, Мігуелес, може, ви зо мною хочете? Ах, ви не вмієте! Ну, не треба… А публіки скільки. (До неї). Цікаво, правда? Ха-ха-ха! (Публіка розходиться, балакаючи).
Ш т і ф. Ви чудово танцювали, це щось надзвичайне. У вас така пластика…
Р и т а. Невже? Пластика? О, у мене пластика, ха-ха-ха!.. А ви не п’єте? Панове, мусите всі пити, бо буду сердита. Блек, пийте, я не хочу, щоб коло мене були тверезі очі! Мусите всі п’яні бути.
Б л е к. У п’яного, мадам, очі більш тверезі, ніж у тверезого.
Р и т а. Все одно! Мулен… О, мій Мулен… які в тебе зараз чудові очі. Білий Медведю! Подивись, які очі у месьє Мулена. Подивись. Мулен, покажи моєму мужу, які в тебе очі зараз… Масляні, жадні, ха-ха-ха! Такі і в мого мужа були колись… Що ви, панове, шепочетесь? Не вірите? Спитайте у мого мужа. А Мулен все так же дивиться… Одурів, правда? Але чекай, ти ще рано дивишся… так. А це забув… (Виймає з-за корсажа карти). Хочеш грати?..
М ул е н (з викликом). Хочу!
Р и т а. А? Не боїшся вже?
М у л е н. Все одно. Чим швидше, тим краще! Давай!
Р и т а. О? А я не хочу… Панове, хто хоче з нами в карти грати? У нас гарна гра. Ми граємо з Муленом на поцілунки. Кожний поцілунок мій коштує сто франків або одна ніч любові.. Але я на поцілунки тільки з моїм Муленом граю. Вже програла йому п’ять поцілунків, ще п’ять і… і… я твоя? Правда? Amie, га? Ха-ха-ха! Чуєш, Білий Медведю? Хочеш грати з нами?.. Але, бідний, чим же ти гратимеш? Хіба полотном? Ха-ха! Ну, Мулен! Граймо! Панове, хто хоче? Мігуелес? Блек? Кардинал?