Покладiть обов'язково екстрактора, бо набiй у стволi може застряти, i без екстрактора ви його не витягнете.
Ну, з рушницею, здається, все…
Да, – бiнокль не забудьте, щоб можна було здалека наглядiти дичину, i компас, щоб не заблудитися.
Що треба мисливцевi брати для транспортування додому забитої дичини?
Коли ви їдете полювати птицю, берiть для неї сiтку (це-для бекасiв).
Сiтка – це та ж сама широко розповсюджена серед населення "авоська", тiльки вiдповiдним способом реконструйована.
Для качок потрiбнi – тороки чи, як їх iще називають, "удавки" – коротенькi ремiнчики з кiльцем на кiнцi – робити петлю. В ту петлю просувається качача голова, петля зашморгується, й качка гордо висить у вас бiля пояса.
На вовка ви берете з собою тачку, краще з колесами на шарикопiдшипниках – легше везти. Для ведмедя чи лося – тритонку.
Цi всi речi для дичини ви берете, коли їдете полювати па день-два…
Коли ж передбачається полювання тривале – два тижнi чи мiсяць, – обов'язково берiть з собою невеличкий льодник, де зберiгатимете дичину до того часу, коли будете її вже чи солити, чи коптити. Отже, значить, не забудьте взяти з собою бочку для солоної дичини i кiлька ящикiв для копченої.
Як солити й коптити дичину, – прочитайте про це перед полюванням у вiдповiдних пiдручниках, бо це в план нашої розвiдки не входить.
О д е ж а. Штани й куртка, кепка чи капелюха – це зрозумiло. Чоботи – двi пари: однi чоботи шкiрянi – ходити по сухому, другi чоботи гумовi – ходити по мокрому. Взимку до двох пар чобiт беруться ще й повстяники. Плащ-палатка. Для полювання взимку – бiлий халат, для полювання влiтку – зелений халат, для полювання восени – кiлька халатiв рiзного кольору, залежно вiд того, де полюватимете, чи на полi, чи в лiсi, чи на лузi.
Все це, як ви вже й самi догадуєтесь, потрiбно для маскування.
Спальний мiшок – спати.
Рукавицi, щоб руки не мерзли.
Накомарник, щоб комарi не кусали.
Коли ж ви не побажаєте тягти з собою спальний мiшок та накомарник, вiзьмiть iз собою невеличкий розбiрний мисливський будиночок, з розкладним лiжком – дуже зручна штука: i виспатись єсть де, i негоду перебути єсть де.
Щоправда, можна збудувати замiсть розбiрного будиночка звичайнiсiнький курiнь, але тодi вiзьмiть iз собою метрiв з десяток непромокальної матерiї покрити зверху курiнь, щоб пiд час дощу курiнь не протiкав.
Мисливець, як вiдомо, весь час ходить, – бережiть ноги, щоб не намуляти їх.
Найкраще вiд намуляння нiг – частiше мити ноги.
Для цього ви берете з собою емальовану велику миску, мило й рушника.
Помили ноги – намастiть їх вазелiном, або ланолiном, або кремом "Снiжинка". Потiм припудрiть тальком: всi цi "антинамульники" повиннi бути у вас пiд рукою.
Взимку, щоб ноги не мерзли, поверх шкарпеток та онуч обгортайте ноги газетами чи журналами.
Ї ж а м и с л и в с ь к а. Полювання – процес не легкий, – весь час напруження, багато ходити, чимало на собi носити, – все це до певної мiри людину виснажує, отже, треба добре пiд час полювання їсти й пити.
Не будемо рекомендувати, що саме з їжi має брати кожний мисливець: у всякого, – як то кажуть, – своя доля i свiй шлях широкий, – свої, тобто, уподобання.
Любите сало – берiть сало, любите ковбасу – берiть ковбасу, любите охотницькi сосиски – берiть сосиски, яйця, консерви, шинку, овочi, фрукти, – берiть, словом, все, що вам бiльше до вподоби, але обов'язково берiть багато.
Нi, не багато берiть, а берiть ще бiльше, бо обов'язково буде мало.
Це перевiрено вiковим досвiдом, – хоч скiльки б ви взяли на полювання харчiв, все'дно – мало!
Вони, харчi, очевидно, пiд час ходьби втрушуються.
Для харчiв – рюкзак, торба, сiтка.
Для чаю чи кави – термос. Погано в нас те, що термоси виробляють малi, найбiльший – на лiтр.
Є чутки, що незабаром вироблятимуть спецiальний мисливський термос на цеберку чаю чи кави… Тодi буде самий раз!
Двi фляги. Одна – для води, друга для того, хто що любить.
– А що у вас у другiй флязi? – запитуєте ви свого товариша.
– Боржом!
– Збiльшена кислотнiсть?
– Збiльшена! А у вас?
– Єсентуки № 17!
– Зменшена кислотнiсть?
– Зменшена!
– Кiльки взяли?
– Взяв! А ви?
– Я – шпроти!
– Ну, як питимемо боржом, ви менi шпрота дасте, а я до ваших Єсентукiв № 17 – кiльку. Гаразд?
– Гаразд!
З флягами в нас теж не дуже добре. Для води фляга нiчого, пiдходяща; для боржому чи єсентукiв – замала: треба збiльшити.
Розумiється, що ви на полювання берете з собою казанок, кухоль, ложку, нiж, виделку, сiль, перець, лавровий лист, сиру картоплю, пшоно, моркву, петрушку, топiрець (дрова рубати) i брусок (топiрця гострити).
Ви вже, ясна рiч, догадались, що все це береться для того, щоб iзварити чудесну польову кашу, – i то кашу не з куркою, чи з iндиком, чи з бараниною, а кашу з чирям, або з крижнем, або з широконоскою.
Ох, i каша! Ох, i каша!
Тiльки одне в тiй кашi недобре: казанки замалi!
Для швидшого розпалювання вогню (багаття) берiть iз собою сухий спирт. Пiдкреслюємо – сухий спирт, а не мокрий. Вiд мокрого – слiпнуть.
Н а в с я к в и п а д о к. Поводитися на полюваннi треба обережно. Стрiляти тiльки туди, де ви напевно знаєте, що не стоїть ваш товариш, iнакше можете замiсть крижня влiпити заряд шроту в спину або й нижче, в симпатичного Iвана Iвановича.
От для таких випадкiв кожний мисливець повинен мати бинт, вату, йод, стрептоцид, пенiцилiн, шприц, голку для шприца, спирт (медицинський, а не якийсь iнший) i камфору в ампулах…
Найкраще напарником по полюванню мати досвiдченого лiкаря, не гiнеколога, а хiрурга.
Запасливий мисливець бере з собою iз лiкiв: аспiрин, пiрамiдон з кофеїном, сульфатiазол, складану кружку або, краще, гумову грiлку з довгою гумовою трубкою з наконечником, яка (грiлка) замiняє собою кружку.
Непогано (хоч це й дуже складно!) мати з собою невеличку карету "швидкої допомоги", а ще краще – санiтарний самольот.
Полюєте, розумiється, ви з с о б а к о ю, – лягавим улiтку, i з собаками – гончаками восени i взимку.
Для собак берiть харчi, миску, свисток, сурму (для гончакiв), поводок i нагая…
Здається, все!
Екiпiруйтеся, дорогi товаришi мисливцi!
Не забувайте нiчого, бо в лiсi, чи на озерi, чи на лузi – нiде нiчого не дiстанете: все треба мати з собою!
Нi пера вам нi пуху!
1947
З КРЯКУХОЮ НА ОЗЕРI
І
Ох, i очеретяна ж рiчка Оскiл! Ох, i рибна ж вона, ох же ж i вутяна!
I вутяна, i дупеляча, i бекасинна!
А яка вода в Осколi!
Лагiдна, ласкава, м'яко-шовкова!
Як попливти з мiста, з Куп'янки, Осколом за течiєю, кiлометрiв за 20, на узгiр'ї розляглося село Сенькiв…
Пiд Сеньковом Оскiл-рiчка дiлиться на три рукави-рiчища; а помiж тими, помiж рукавами-рiчищами, – острови, буйним очеретом закучерявленi; очеретом, кугою, осокою, дикою м'ятою…
"Ой, шумить очерет та й лепехуватий", щось своє шарудить-говорить ясно-зелена куга i пахне, – аж пашить – так пахне, – дика м'ята-рута!
Серед очеретiв тих густо-буйних озера-свiчада, а на озерах латаття, а на озерах бiлi лiлеї i килими-килими-килими з темно-зеленої ряски…
А серед озера – плеса, де скидаються щуки, як ночви, де пускають бульбашки золотавi карасi – "Ну, їй-богу, як лопата", i лини – "Ох, i лини, ви зроду не повiрите!"…
I падають на тi озера чирята, падають крижнi й широконоски…
I скрiзь, скрiзь, помiж очеретами рiчок наших, – невеличких i величких, – є обов'язково "бiле" озеро i обов'язково "комишувате". А потiм уже назви озер-свiчад пiшли чи вiд прiзвища колишьного хазяїна, чи вiд якоїсь подiї, що її свiдком були тi свiчада-озера…
Може, сiча там була з турками чи з татарами, може, якась буйна чи сумирна голiвонька смерть у тому озерi прийняла, то й буде тодi "татарське" альбо "турецьке" озеро, "Марусине", "Iванове" озеро…
А чи, може, князь якийсь древнiй над озером шатро своє розкидав, як на печенiгiв походом iшов – тодi його аж iз прадавнiх-давен прозивають "князь-озеро"…
А правнуки нашi прозиватимуть озера на рiчках на наших, де страшнi сiчi з гiтлерiвцями вiдбувалися, – "Ковпак-озеро", "Молодчий-озеро", i взагалi "Герой-озеро"…