Своєрідність творчої спадщини Остапа Вишні
Остап Вишня — письменник, який у 20-х рр. XX ст. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу». За життя гумориста побачили світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово передавалися.
У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози (усмішка, гумореска, фейлетон, памфлет, автобіографічні оповідання), але скрізь присутній іронічно усміхнений автор у ролі мудрого, дотепного оповідача.
Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою. Лаконізм, влучність, дотепність, іронічність, обов’язкова присутність автора (у ліричних відступах, окремих репліках оповідача) створюють загальну викривальну тональність такого твору.
Тематичний цикл усмішок: сільські, кримські, закордонні, реконструктивні, київські, мисливські тощо.
Тематика творів
- українське село у віковічних злиднях;
- доля інших народів;
- розвиток української культури;
- потяг неосвічених людей до нового життя;
- партійна ідеологія;
- проблеми розвитку національної мови;
- відродження національної гідності українського народу;
- природа як джерело краси й натхнення.
Особливості гумору Остапа Вишні
- багатства відтінків і барв комічного;
- по-народному соковита мова;
- своєрідно діалогізований виклад дії;
- мудрий, іронічно-усміхнений погляд оповідача на порушені проблеми.
Висновок
Внесок Остапа Вишні в розвиток української літератури вагомий. Письменник був справжнім новатором, першим, хто прокладав шлях українській сатирі та гумору за нових умов, часто для цього жанру вкрай несприятливих, що й відбилося на життєвій і творчій долі майстра слова.