Бiблiйнi пригоди на небi i на землi - Юрiй Ячейкiн (сторінка 11)

Та не встиг боц­ман хваць­ко бов­кну­ти чер­го­ве "рсть, адмiра­ле!", як го­лим, мов бу­бон, сте­пом набiгла пер­ша фiоле­това хви­ля. Ков­чег за­хитав­ся i за­рипiв, а нас­тупноу митi вже тос­кно скре­готав дни­щем на мiлинi. Нав­кру­ги пла­вали пот­ро­щенi улам­ки ста­пелiв.

З-пiд кар­ту­за, що з'ухав адмiра­ловi на нiс, лу­нали нез­ро­зумiлi ко­ман­ди i цiлком зро­зумiла лай­ка.

- Бом-бром-бам-брам!.. Сто ра­дикулiтiв вам у бо­ки i морсь­ку хво­робу на до­дачу!

У цей кри­тич­ний мо­мент ка­пелан Iафет за­зир­нув у трюм i од­ра­зу по­чав панiку­вати:

- Щу­ри з ков­че­га тiка­ють! У трюмi - по­топ! Ловiть щурiв, бо не вря­тус­мось!

Враз зчи­нив­ся жiно­чий ле­мент.

Боц­ман Сiм без зай­вих слiв ки­нув­ся до щог­ли i вий­шов не­сумнiвним пе­ремож­цем у лег­ко­ат­ле­тич­но­му зма­ганнi з мав­па­ми. Звiдти вiн за­гор­лав, ще бiль­ше жа­ха­ючи:

- По­лун­дра! Ррря­туй­ся хто мо­же!

Адмiрал Ной уже ви­бор­сався з-пiд кар­ту­за.

- Кор­ми - на кор­му! - во­лав вiн. - Слонiв - на вiдкач­ку! Боц­ма­не, прос­теж! Де боц­ман, сто што­порiв й­ому у пель­ку!

Стер­но­вий Хам всiм кор­пу­сом при­кипiв до важ­ко­го кер­ма.

Юн­га Ха­на­ан мiряв гли­бину.

Два бов­ду­ри Ар­факсад та уха­аз не­долад­но ля­пали вес­ла­ми по водi.

Ков­чег, заг­розли­во потрiску­ючи i лед­ве не ре­па­ючи­еь, зсу­нув­ся з мiли­ни i важ­ко ру­шив пiд всi вiтри. Зна­мени­те ходiння до го­ри Ара­рат по­чало­ся.

14. НА ТРЬ­ОХ КИ­ТАХ

Нинi у ве­ликiй лiте­ратурнiй модi хо­дить до­кумен­талiсти­ка. Бе­лет­ри­зу­ють­ся сте­ног­ра­ми, звiти, то­ми кримiналь­них справ, довiдки, про­токо­ли i навiть ре­золюцiу. Зро­зумiло, усе те ве­личасть­ся як найлiпшi зраз­ки новiтнь­оу ху­дожнь­оу про­зи. Це ро­бить­ся лег­ко й не­виму­шене.

Нап­риклад, у сте­ног­рамi су­хо ска­зано:

"ЧЕРЧIЛЛЬ: Я вас слу­хаю".

А в ро­манi це зву­чати­ме з яс­кра­вою ви­разнiстю :

"Черчiлль звич­ним по­рухом язи­ка пе­ресу­нув си­гару з од­но­го ку­та ро­та до iншо­го i нев­до­воле­но про­бур­чав:

- Я вас слу­хаю".

Та от бiда: ав­то­ровi ота­коу бе­лет­ри­зацiу весь час тре­ба до­води­ти, що вiн - бо­ронь бо­же! - не доз­во­лив собi анi на ко­му вiдiй­ти вiд iсти­ни, що вiн нiчо­го не при­думав i не доз­во­лив собi нiякоу фан­тазiу.

Ця осо­руж­на твор­ча фан­тазiя - нинi ве­ликий грiх. Ко­жен кри­тик за неу шпе­тить...

Отож, аби не ма­ти кло­поту з отiсю мо­роч­ли­вою са­море­абiлiтацiсю, ав­тор цих рядкiв вирiшив прос­то ци­тува­ти на­явнi до­кумен­ти. Усе бу­де яс­но i зро­зумiло. До­кумент с до­кумент. Вiн нiякоу пiдоз­ри у ви­гадцi та фан­тазiу не вик­ли­кас. То­му й ско­рис­тасмо­ся ви­тяга­ми з бор­то­вого жур­на­лу ков­че­га, який зберiгся до на­ших днiв у бiблiй­них апок­ри­фах, ще й досi не знай­де­них.

Вiдтак - поч­не­мо.

Ци­тус­мо!

"Дня бо­жого, по­гожо­го.

Де пли­вемо, не знас­мо, бо сек­стан­та не мас­мо.

Чер­го­вий навiга­тор - адмiрал НОЙ БIБЛIЙ­НИЙ.

Вже два мiсяцi ми­нуло, як ков­чег три­масть­ся на трь­ох ки­тах. Суд­но та­ке дiря­ве, нiби й­ого слiпi май­стру­вали. Як­би не ки­ти, ми б дав­но риб го­дува­ли.

До речi, з кор­ма­ми су­туж­но. На ков­чезi назрiвас го­лод­ний путч. На­пучус не­нажер­ли­вих за­колот­никiв зав­жди го­лод­ний боц­ман Сiм. Вiн навiть у со­бацюр iз зубiв де­рев'янi цур­палки ви­дирас. Вiн за­пев­няс, що при на­годi з'ув би й ста­рез­но­го морсь­ко­го вов­ка ра­зом з кар­ту­зом та кра­бом. Хоч би той вовк ви­явив­ся всох­лим, як пiдош­ва. На­тяк? А ко­ли так, то на ко­го?

З ме­тою прис­ко­рити рiза­нину, боц­ман й­де на рiзнi про­вокацiйнi дiу. Примiром, учо­ра вiн спро­воку­вав екiпаж та па­сажирiв на пе­ред­часну радiсть.

- Зем­ля!!! - за­гор­лав вiн.

Усi вмить спо­лоши­лися.

А ко­ли збiгли­ся до боц­ма­на, цей не­вилiков­ний кре­тин на­хаб­но всмiхнув­ся i вка­зав паль­цем за борт у про­зору во­ду. Там i справдi виднiла­ся за­топ­ле­на твердь з яки­мись ку­щика­ми, се­ред кот­рих без­журно сно­вига­ли срiблястi риб­ки. Радiсть змiни­лася на воiсти­ну звiря­чу лють. Всi ще бiль­ше вiдчу­ли ди­кий, нiчим не при­бор­ка­ний апе­тит один до од­но­го. Тiль­ки знак - i пiшли б у хiд iкла та па­зурi. От же гни­да цей боц­ман!

А тодi ху­дий, як щог­ла. Боа Конс­трик­тор зi сль­оза­ми на без­жаль­них очах по­чав ме­не бла­гати:

- Адмiра­ле, доз­воль­те менi ков­тну­ти ць­ого заш­морга­ного нiкче­му i пiдло­го бре­хуна?

- Ще чо­го...

- Та ви не хви­люй­те­ся. Я про­ков­тну й­ого ле­гесень­ко, без уся­коу шко­ди для здо­ров'я.

- Це ж чий­ого? - од­ра­зу на­бур­мо­сив­ся боц­ман.

- Мо­го, зви­чай­но, - чем­но по­яс­нив Боа. - То як, доз­во­лите, адмiра­ле?

Я з гiднiстю вiдповiв й­ому:

- Сто дуль тобi у пель­ку i жод­ноу ко­махи!

Але прин­ци­повий вис­туп Конс­трик­то­ра все ж мав об'сктив­ну ко­ристь i дав по­зитивнi наслiдки. Й­ого про­позицiя, що так i тхну­ла не­житт­свим прис­ма­ком, спра­вила на го­лов­но­го пiдбу­рюва­ча боц­ма­на Сiма гли­боке вра­жен­ня. Вiн пе­репу­див­ся так, що навiть й­ого бруд­на со­роч­ка по­полотнiла. Iншi теж при­ниш­кли. А Сiмовi те­пер до­сить на­гада­ти про ви­суше­ного, як батькiвсь­кий па­сок. Боа, щоб вiн став тихiший во­ди, що роз­ли­лася на весь вид­нокруг.

Ка­пелан Iафет про всяк ви­падок по­чав чи­тати се­ред хи­жакiв по­пулярнi про­повiдi на не­попу­лярнi те­ми ве­гетарiанс­тва. Щоб слу­хачi у зах­ватi не пош­ма­тува­ли й­ого, ми з ар­мо­вано­го залiза спле­ли для ко­рабель­но­го провiсни­ка надiй­ну пе­ресув­ну клiтку з iмпровiзо­ваною з боч­ко­тари три­буною".

15. РОЗ­ЛУ­ЧЕН­НЯ СЕ­РЕД ПО­ТОПУ

"Дня бо­жого, по­гожо­го.

Екiпаж ку­няс, бо вiтру не­мас.

На сотнi миль сто­уть пов­ний штиль.

Чер­го­вий навiга­тор - ка­пелан Iафет.

Ве­ликi звер­шення ви­мага­ють ве­ликих рiшень. Во­ни зо­бов'язу­ють, на­диха­ють i кли­чуть. Нам не потрiбнi м'якотiлi плаксiу. Ми тiль­ки змiцни­мося, як­що звiль­ни­мося вiд них. I точ­но, я знач­но змiцнiв, ко­ли звiль­нив­ся вiд сво­су м'якотiлоу по­лови­ни, що мас про­мовис­те iм'я - Яз­ва. Я твер­до при­душив у серцi свос­му оман­ливi по­чут­тя, рiшу­че по­рушив спра­ву про роз­лу­чен­ня i не­гай­но пе­реса­див вже по­заш­любну дру­жину на кро­коди­ла, який пли­ве за ков­че­гом на бук­сирi. Це тiль­ки пiде уй на ко­ристь, бо во­на усвiдо­мить, як шкiдли­во вiдри­вати­ся вiд сiмей­но­го ко­лек­ти­ву.

Щод­ня я спус­каю ко­лишнiй дру­жинi на мо­тузцi рiвно 25 вiдсоткiв уу пай­ки. За­кон с за­кон! Вiн зо­бов'язус чо­ловiка дба­ти про свою за­лише­ну по­лови­ну рiвно на 25 вiдсоткiв. I не бiль­ше. Кро­кодил у цей мо­мент пiдстри­бус, мов со­бака, щоб пе­рехо­пити жа­люгiдну чверть пай­ки, i кла­цас зу­бами, мов кас­тань­ста­ми.

Я тер­пля­че че­каю, по­ки во­ни - Яз­ва i кро­кодил - вга­му­ють­ся. А тодi по­чинаю без­коштов­но чи­тати ум по­зап­ла­нову про­повiдь на ви­соко­мораль­ну те­му: "Воз­лю­би ближнь­ого сво­го, яко са­мого се­бе". Най­ближ­чий для мо­су ко­лишнь­оу дру­жини ближнiй - кро­кодил. Тож хай квiтне лю­бов i при­язнь мiж Яз­вою та кро­коди­лом! Амiнь!"

"Дня бо­жого, по­гожо­го.

Сон­це ни­зень­ко, ве­черя бли­зень­ко.

Чер­го­вий навiга­тор - боц­ман Сiм.

Зран­ку гра­ли в пiдкид­но­го дур­ня. Як не див­но, нiхто нi в ко­го не виг­рав. Усi бу­ли дур­ня­ми по де­сять разiв. Як засвiдчи­ли пiдсум­ки гри, нiхто нiко­го в ро­зумо­вих по­тугах не пе­рева­жас. Ви­ходить, що усi за­коренiлi генiу. Слав­но! Настрiй - во! А все чо­му?

Учо­ра мiй тям­ковй­тий си­ночок Ар­факсад зро­бив над­генiаль­не вiдкрит­тя. Ко­ли вiн пiшов у галь­юн, то по­бачив: сви­ня - тва­рина не­чис­та.

А ми ж бра­ли сви­ноту по спис­ку чис­тих! Цiлих сiм пар узя­ли! Шiсть пар зайвi! По­мил­ку по­чали не­гай­но вип­равля­ти. Од­но­го ка­баню­ру я вмить за­колов. Заш­квар­ча­ли вiдбивнi, за­пах­ло ков­ба­сами. Харч од­ра­зу пок­ра­щав.

Ко­ли ули хо­лодець, Iафет роз­та­нув. Вiн звiвся на но­ги i рiшу­че пiшов ми­рити­ся зi сво­сю Яз­вою. Ад­же вiн доб­ря­га - наш Iафет!"

16. ХА­МА ВИК­РИ­ТО ОС­ТА­ТОЧ­НО

"Дня бо­жого, по­гожо­го.

До Ара­рата до­рога дов­гу­вата.

Чер­го­вий навiга­тор - адмiрал НОЙ БIБЛIЙ­НИЙ.

На за­галь­них збо­рах су­дово­го ко­лек­ти­ву бу­ло роз­гля­нуто га­неб­ний вчи­нок Ха­ма, вик­ри­тий вес­ля­рем Ар­факса­дом у ко­рабель­но­му галь­юнi.

З рiшу­чою вик­ри­валь­ною про­мовою вис­ту­пив наш слав­ний i не­помиль­ний ка­пелан Iафет. Пе­редусiм вiн при­сутнiх зо­бов'язав, на­дих­нув i зак­ли­кав. А по то­му мо­вив:

- До­роге то­варис­тво! Тiль­ки те­пер у повнiй неп­ригляднiй на­готi сво­уй пов­став пе­ред на­ми уже ранiше за­суд­же­ний зло­чин стер­но­вого Ха­ма. На­гадаю: ми су­воро гань­би­ли й­ого, ко­ли вiн злiсно по­рушив нетлiнний до­рогов­каз Все­вишнь­ого "уся­коу тварi по парi" i розiгнав хво­рос­ти­ною ок­ра­су тва­рин­но­го свiту, спи­сав­ши уу за борт на цiлко­вите зни­щен­ня. Нинi не­важ­ко збаг­ну­ти: це бу­ло вчи­нено для то­го, щоб пiдступ­но звiль­ни­ти мiсця для кон­тра­бан­дних пар не­чис­тих!

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx311 Кб2167
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2491 Кб2436

Пошук на сайті: