Бiблiйнi пригоди на небi i на землi - Юрiй Ячейкiн (сторінка 3)

ЗА­ЧИНЕ­НО НА ПЕ­РЕ­ОБЛIК!

Й­ДЕ НА­РАДА!

ПРИЙ­ОМУ НЕ­МА I НЕ БУ­ДЕ!

ПЛЮ­ВАТИ ЗА­БОРО­НЕНО!

По­дей­ку­ють, що од­но­го ра­зу щось нап­лу­тали i таб­личку "За­чине­но на пе­ре­облiк" по­чепи­ли на гро­мадсь­ку вби­раль­ню. Але це тра­пило­ся в iншiй спархiу i до мо­су космiчноу оповiдки нiяко­го сто­сун­ку не мас.

Гар­нень­ка жри­ця га­дючим пог­ля­дом гiпно­тизу­вала чер­гу ве­лико­муче­никiв. Не маю сумнiву, що як­би в ць­ому чис­ти­лищi з'явив­ся гiган­топiтек, во­на б вмить пе­рет­во­рила й­ого в за­нюха­ного пiгмея. Та на ме­не, що прой­шов спецiаль­ний пси­хоте­рапев­тичний гарт, уу мо­торошнi ча­ри не дiяли.

- Аб­ра ка­даб­ра! - ввiчли­во ска­зав я.

Та не встиг ро­бот-тлу­мач пе­рек­ласти на людсь­ку мо­ву мос аль­де­барансь­ке привiтан­ня, як зi жри­цею ста­лася ди­вовиж­на ме­тамор­фо­за.

Дiвчи­на лег­ко пiдня­лася з-за сто­лу, привiтно посмiхну­лася i прив­се­люд­но сот­во­рила чу­до: вiдчи­нила дверi до свя­тоу свя­тих - осо­бис­тоу ку­мирнi патрiар­ха най­ви­щого чи­ну.

Ве­лико­муче­ники ос­товпiли.

- Па­не рнох, - нiжно про­вор­котiла ця сприт­на осо­ба, - до вас iншо­мов­на де­легацiя...

- Хай за­ходять!

- Про­шу! - усмiхне­не мо­вила во­на i за­чини­ла за на­шими спи­нами дверi.

6. ПIД ПЕР­СО­НАЛЬ­НИМ НIМБОМ

Патрiарх рнох нiжив­ся пiд лас­ка­вими про­меня­ми пер­со­наль­но­го нiмбу, яв­но роз­ра­хова­ного на iсрархiчний вирiст й­ого носiя. За­раз нiмб був патрiар­ховi не за розмiром. Пiд ним вмiсти­лося б з пiвдю­жини та­ких носiув, як рнох, але са­мого патрiар­ха це, оче­вид­но, анiтро­хи не тур­бу­вало, а нав­па­ки тiши­ло.

Трiй­ко штат­них ла­куз ку­рили свос­му вла­дицi гус­тий фiмiам. На ви­логах хи­тонiв бу­ли на­писанi iме­на кож­но­го з них - Гог, Ма­гог i Де­магог.

- Аб­ра ка­даб­ра! - привiтав­ся я.

- Здо­ровенькi бу­ли! - не­гай­но пе­рек­лав Кi Бер.

- Привiт, привiт, - кис­ло оз­вався патрiарх.

- Ар­ба да­кар­ба ак­ра бак­ра Аль­де­баран! - гор­до повiдо­мив я.

- Ми пос­ланцi пла­нет­ноу сис­те­ми Аль­де­бара­на, - пе­рек­лав ро­бот.

- А те­пер ви опи­нили­ся в сис­темi сон­це­сяй­но­го рно­ха, - со­лод­ко проспiвав Гог.

- Ми летiли ба­гато свiтло­вих рокiв, щоб зустрiти братiв по ро­зуму, ста­рав­ся ре­тель­ний ро­бот­тлу­мач.

- Звернiть­ся в ад­ресний стiл, - флег­ма­тич­не по­радив Де­магог. - Там вам слiд вка­зати рiк на­род­ження братiв, ух­ню стать, iм'я та по бать­ковi, з яко­го колiна во­ни по­ходять...

- Ми вже зустрiли ух! - за­хоп­ле­но ви­гук­ну­ла роз­бурха­на пер­шим офiцiй­ним кон­тактом з людь­ми Кра Су­ня.

- Нашiй ра­достi не­мас меж, - де­що стри­манiше ви­голо­сив я обов'яз­ко­ву кон­так­тну фор­му­лу.

- То чо­го ж ви вдер­ли­ся до ме­не? - рап­том на­бур­мо­сив­ся патрiарх. Ко­ман­ди­ровочнi посвiдчен­ня ви мог­ли вiдмiти­ти i в кан­це­лярiу...

- Ви нас не зро­зумiли, - роз­губле­но про­лопотiла Кра Су­ня. - Ми при­були ту­нелем суб­прос­то­ру з по­зача­сови­ми фе­номе­нами на пi-ме­зон­но­му зо­рель­отi!

- З не­ба! - бiльш дохiдли­ве по­яс­нив я, до краю спро­щу­ючи повiдом­лення.

- А довiдка у вас про це с? - з бай­ду­жим, аж сон­ним ви­разом на об­личчi за­питав Ма­гог.

Я оше­леше­но за­мовк.

На нас ди­вили­ся, мов на iдiотiв.

Кi Бер вiд без­си­лоу лютi скре­готав усiма сво­уми бло­ками.

В прек­расних очах Кра Сунi бли­щали сль­ози. Але я тiсу митi навiть за­був (сам не знаю, як це зi мною ста­лося) по­милу­вати­ся цiсю ви­шука­ною чарiвни­цею. Замiсть то­го я зловiсно про­сичав:

- Ам­ба ка­рам­ба!

Ро­бот-тлу­мач не вва­жав за потрiбне пе­рек­ла­дати отi моу цiлком прис­тупнi для ро­зумiння сло­ва.

7. НЕС­ПОДIВАН­КА ЗА НЕС­ПОДIВАН­КОЮ

- А ви не га­ряч­куй­те, - зу­пинив ме­не патрiарх. - Ми не такi дурнi, як ви ду­мас­те, i ро­зумiсмо, що ви при­летiли до нас, а не до мавп.

- Мав­пи вам до­бових не ви­пишуть i но­мер у го­телi не за­мов­лять, на­хаб­но по­яс­нив Де­магог.

- Ми ро­зумiсмо та­кож, - вiв далi патрiарх, - що, ко­ли с в на­яв­ностi зо­релiт, зна­чить, хтось та­ки при­летiв. Але ми не впев­ненi, чи це ви при­летiли, чи хтось iнший. Не знас­мо та­кож, звiдки ви або якiсь iншi з'яви­лися. Де га­рантiя, що ви або якiсь iншi при­летiли са­ме з Аль­де­бара­на, а не, скажiмо, з Сiрiуса? Та­коу га­рантiу у нас не­ма, бо у вас - нi довiдок, анi посвiдчень... Це ж не­серй­оз­но, гро­мадя­ни! Ну, що я з ва­ми те­пер ро­бити­му?

Ми пригнiче­но мов­ча­ли, пе­ремо­женi й­ого залiзною логiкою.

- Ну то що, дов­го бу­демо в мов­чанку гра­ти i мар­ну­вати до­рогоцiнний час вiдповiдаль­них працiвникiв? - уже лас­кавiше про­бур­чав рнох, ми­лу­ючись на­шою цiлко­витою без­по­раднiстю. - Скiль­ки, ка­жете, ман­дру­вали?

- Кра­ба аба!

- Ну, от ба­чите... Па­ру мiсяцiв ще вит­ри­мас­те, нiчо­го з ва­ми не ста­неть­ся. Вiдпо­чивай­те, на­бирай­те­ся свiжих сил... А ми тим ча­сом влаш­тусмо на­уко­во-те­оре­тич­ну ба­лака­нину з пи­тан­ня прий­ому космiчних заб­луд без довiдок та ко­ман­ди­ровоч­них посвiдчень. Ма­буть, я сам, осо­бис­то, док­ла­ду всiх зу­силь, щоб це пи­тан­ня пос­та­вити...

Ос­тання й­ого за­ява за­пали­ла кабiнет­них блю­долизiв на схваль­ний спiв.

- Ру­ба! - гук­нув Гог.

- А то й реб­ром! - помiрко­вано до­дав Ма­гог.

- Та ще й за­гос­тре­но! - за­хоп­ле­но ве­рес­кнув й мер­зотник Де­магог.

Патрiарх роз­чу­лено засвiтив­ся, як i й­ого без­розмiрний нiмб.

- Iдiть собi з бо­гом, - по­махав вiн нам руч­кою. - I нас­тупно­го ра­зу за­писуй­тесь на прий­ом у за­галь­ну чер­гу ве­лико­муче­никiв. У нас, знас­те, де­мок­ра­тичнi пра­вила прий­ому вiдвiду­вачiв. Од­на­ковi для всiх...

Ко­ли ми нав­шпинь­ки за­лиша­ли свя­тили­ще патрiар­ха "Го­лов­блаж­за­безу" па­на рно­ха, я ще встиг по­чути со­лодень­кий шепiт:

- Пра­виль­но ви ух - цих лiтунiв...

- Зва­лили­ся на на­шу го­лову...

- Ота бiля­ва - на­тяг­ла на се­бе "ба­лон" i вже ду­мас - ця­ця!

- Ва­ша прав­да, хлопцi! Хоч би вчас­но по­пере­дити про свiй прилiт, щоб ми встиг­ли вiдповiдно пiдго­тува­тися. А то ж навiть жа­люгiдноу про­мов­ки у нас не­ма... Ач, якi швидкi!..

Ко­ли ми вий­шли з ме­гатум­би на двiр, Кра Су­ня зас­му­чено мо­вила, нi до ко­го не звер­та­ючись:

- Нев­же цей за­дерев'янiлий нiмбоз­на­вець спромiгся на зво­руш­ли­вий твiр про ян­голь­ську лю­бов?

- Ха-ха-ха! - з iржа­вими мо­дуляцiями про­комен­ту­вав Кi Бер уу ри­торич­не за­питан­ня.

- А хто ж тодi? - оз­вався я. - Хтось iз трiйцi ла­куз пос­та­рав­ся за ше­фа?

- Ха-ха-ха! - вже з мо­дуляцiями ме­тале­воу тру­би вiдповiв ро­бот. - Це ж в яко­му ку­точ­ку Всесвiту, у якiй пла­нетнiй сис­темi ви ба­чили твор­чо об­да­рова­них пiдла­буз­никiв?

Бе­зумов­но, наш нес­хибний ро­бот мав цiлко­виту рацiю!

- А яка твоя гад­ка, Кi Бе­ре? - поцiка­вив­ся я.

I тодi ро­бот ви­сунув смiли­ву, але су­то на­уко­ву гiпо­тезу, що мiсти­ла в собi уже чи­мало ре­аль­них фактiв:

- Iнок на­писав - рнох пiдпи­сав.

- Для чо­го це Iно­ковi?

- Щоб ма­ти хоч де­щицю вiд без­розмiрно­го патрiар­шо­го бла­женс­тва.

А я ж од­ра­зу вiдчу­вав: щось тут не те...

8. КА­ТАС­ТРО­ФА

Генiаль­ний су­пер­навiга­тор Цир­куль Кут пе­ребу­вав у пох­мурiй за­думi.

- З ва­шого звiту менi важ­ко щось вто­ропа­ти, - на­рештi ска­зав вiн. - Це ж тре­ба - нiяк не мо­жемо на­лаго­дити Кон­такт! I це з iсто­тами, якi подiбнi до нас, як двi крап­ли­ни Аш-два-о!

Ми усi трос - ас­тро­кон­сульт Кра Су­ня, ро­бот­тлу­мач Кi Бер i я - скруш­но зiтхну­ли.

- На пер­ший пог­ляд, - вго­лос розмiрко­вував Цир­куль Кут, - в усiх цих подiях вiдсут­ня еле­мен­тарна логiка. Але оман­ли­ва вiдсутнiсть логiки ли­ше свiдчить про те, що ми по­гано вив­чи­ли логiчнi за­кони людсь­ко­го мис­лення. А ви не при­пус­касте, мо­же, це який­сь ри­ту­аль­ний об­ряд або вiдгомiн язич­ниц­тва? - з надiсю за­питав вiн.

Ми мов­чки вби­ли очi до­лу.

- Ко­рот­ко ка­жучи, - мах­нув у без­надiу ру­кою Цир­куль Кут, - не­хай си­ту­ацiю про­аналiзус Мо-Зок.

Ми й не зна­ли, що сто­умо на по­розi страш­ноу й не­поп­равноу ка­тас­тро­фи.

Ко­ли в аналiза­торi по­чали прок­ру­чува­ти двос­то­рон­ню роз­мо­ву космiчних цивiлiзацiй, що вiдбу­лася в свя­тилищi патрiар­ха "Го­лов­блаж­за­безу", Мо-Зок спо­чат­ку по­буря­ковiв, потiм по­зеленiв, на­рештi наб­рав зловiсно­го коль­ору фiоле­тово­го змiщен­ня в свiтло­вому спектрi. А тодi на­раз ще й зат­ру­сив­ся, нiби й­ого ли­хома­нило ко­рот­ки­ми за­микан­ня­ми.

Вiдтак на­туж­но за­бель­котiв:

- Бюррр... юррр... бюр­рро-у-у-у... крррат!..

I на­рештi в ос­таннь­ому зу­силлi ро­зумо­воу агонiу про­вив, як пес, на мiсяць:

- ...-и-и-и-изм!

Нашi сер­ця стри­воже­но затрiпотiли: Мо-Зок рап­том за­гово­рив ди­кою, нез­ро­зумiлою мо­вою, на яку й­ого нiхто й нiко­ли не прог­ра­мував!

Ста­ло цiлком яс­но: ра­зом з фiоле­товим змiщен­ням Мо-Зок зсу­нув­ся iз здо­рово­го глуз­ду. Те­пер й­ого елек­тро­ни зак­ру­тили­ся в не­перед­ба­чених комбiнацiях. Логiчнi лан­цюжки по­руши­лись.

До то­го ж вже нас­тупно­го дня з "Го­лов­блаж­за­безу" при­був термiно­вий пос­ла­нець з спрос­ту­ван­ням в однiй руцi i роз­пискою на й­ого одер­жання в другiй. Спрос­ту­ван­ня бу­ло ко­рот­ким, але рiшу­чим:

"Вель­ми­шанов­ний па­не Цир­куль Ку­те!

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx311 Кб2167
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2491 Кб2436

Пошук на сайті: