Бiблiйнi пригоди на небi i на землi - Юрiй Ячейкiн (сторінка 5)

"До вiдо­ма солiстiв ян­голь­сько­го хо­ру: _згур­то­вано зда­мо кри­ла у не­бес­ну чис­тку_! Строк - три до­би".

Навiть на Мiсяць при­чепи­ли таб­личку:

"Зри­вати з не­ба зiрки су­воро за­боро­нено!"

То­го ж дня оповiда­ли пер­шу са­тирич­ну прит­чу:

"Один ян­гол за­питав дру­гого: "Де ти сь­огоднi во сла­ву спiвасш?" - "Я? Нiде, - вiдповiдав той. - А ти?" - "А я - нап­ро­ти те­бе..."

Бiля бо­чок з нек­та­ром ре­гота­ли.

Ян­гол Аза­зел пус­тив по свiту свiжень­кий афо­ризм:

- На бо­га сподiвай­ся, а сам не зiвай.

Ав­то­ритет Все­вишнь­ого хи­тав­ся.

Дру­гого дня Най­мудрiший вик­ли­кав до се­бе се­рафiмiв з тру­бами i на­казав:

- Свис­та­ти всiх на­гору!

Потiм вiн за­чинив­ся у Кан­це­лярiу з го­лов­но­коман­ду­вачем вiй­ська не­бес­но­го ар­ханге­лом Ми­ха­улом.

За го­дину спо­лоханi труб­ни­ми зву­ками ян­го­ли вже юр­ми­лися на подвiр'у Бо­жоу Кан­це­лярiу. По­дей­ку­вали, що Все­вишнiй i го­лов­но­коман­ду­вач си­дять i об­го­ворю­ють який­сь "блис­ка­вич­ний план". Хо­дили чут­ки, що з то­го сидiння ве­ликий грiм бу­де. У повiтрi пах­ло озо­ном...

Блис­ку­чий князь Семiазас бо­жив­ся, що та­кого не бу­ло ще з часiв грiхо­падiння Ада­ма i рви:

- Пам'ятай­те, тодi до де­рева пiзнан­ня пос­та­вили вар­то­вого хе­руба з вог­ненним ме­чем...

- А те­пер до дiвчат прис­тавлять?

- Кинь­те жар­ти! Ви чу­ли, що ут­нув Аза­зел?

- Зно­ву вiн?

- Ав­жеж! Вiн здав кри­ла у чис­тку...

- Не мо­же ць­ого бу­ти? Скорiше Аза­зел вiддасть бо­говi ду­шу, анiж кри­ла!

- Щоб чор­ти нiмб у Все­вишнь­ого вкра­ли i ху­лахуп кру­тили, ко­ли я бре­шу! Спра­ва у то­му, що вiн здав кри­ла не у не­бес­ну, а у зем­ну чис­тку... А там три ро­ки тре­ба че­кати! До то­го ж для нес­тандар­тних за­мов­лень у них не­ма ус­татку­ван­ня. З од­на­ковим успiхом Аза­зел за­мовив би ум ви­вес­ти пля­ми на Мiсяцi. Те­пер вiн си­дить собi у виш­не­вому са­доч­ку i Все­вишнь­ому дулi кру­тить... Хит­рю­ща штуч­ка цей Аза­зел!

Опiвднi з Бо­жоу Кан­це­лярiу, як ви­хор, ви­летiв ян­гол-охо­ронець прес­то­лу гос­поднь­ого.

- Ян­го­ла Ра­фа­ула до Все­вишнь­ого! - роз­ко­тис­те гук­нув вiн.

Ян­гол Ра­фа­ул мит­тю пiдняв­ся на сво­ух мо­гутнiх кри­лах.

Все­вишнiй та го­лов­но­коман­ду­вач вiй­ська не­бес­но­го ар­хангел Ми­ха­ул схи­лили­ся над ве­личез­ною кар­тою свiту.

Ар­хангел рiшу­че ру­бав повiтря ру­кою:

- З Ат­ланти­дою ми покiнчи­мо од­ним уда­ром! Зав­дя­ки ць­ому ми одер­жи­мо каз­ковi за­паси стра­тегiчноу си­рови­ни - кiль­ка­сот мiль­ярдiв (а мо­же, й бiль­ше - я ра­хува­ти не мас­так) ку­болiктiв добiрноу морсь­коу во­ди.

- Як так? - не втя­мив Все­вишнiй.

- Зга­дай­те май­бутнiй за­кон май­бутнь­ого Архiме­да, - ско­ромов­кою по­яс­нив ге­нерал i у зах­ватi про­дов­жу­вав: - Далi ми вий­де­мо на ру­бежi рвро­пи. Це кла­сич­ний стра­тегiчний плац­дарм, не ско­рис­та­тися яким бу­ло б прос­то грiшно!

- По­далi вiд грiха, Ми­хай­ле! - су­воро зас­терiг Все­вишнiй.

- Слу­ха­юсь! В рвро­пу ми втор­гне­мося дво­ма мо­гутнiми по­тока­ми - з нор­да й зюй­да. Розрiже­мо бiлий кон­ти­нент од­ним уда­ром i вiзь­ме­мо в залiзне кiль­це штормiв. Найбiльшi пун­кти опо­ру без­жалiсно ото­чимо з усiх бокiв! Одрiже­мо вiд усь­ого свiту! Нак­рисмо! Зни­щимо з ли­ця Землi! Кiль­ка над­по­туж­них сто­мега­тон­них блис­ка­вок до­вер­шать спра­ву! I тут ми одер­жи­мо прек­расний стра­тегiчний плац­дарм, не ско­рис­та­тися яким бу­ло б прос­то грiшно...

- Ди­вись у ме­не, Ми­хай­ле!

- Слу­ха­юсь! Це Аф­ри­ка, яку з'сднус з Азiсю ли­ше ву­зень­ка нiкчем­на смуж­ка су­ходо­лу. Си­ту­ацiя, про яку справжнiй стра­тег мо­же тiль­ки мрiяти! Ми розрiже­мо цю смуж­ку од­ним рiшу­чим уда­ром, розiрве­мо ма­тери­ки i ки­немо на Аф­ри­ку штор­мовi хвилi по­топу! Кiль­ка днiв бу­де до­сить, щоб тор­пе­дува­ти i пус­ти­ти чор­ний кон­ти­нент на дно. I тодi пе­ред на­ми у всiй сво­уй пер­возданнiй красi вiдкристь­ся прек­расний стра­тегiчний плац­дарм...

- Не вий­ти на який бу­ло б прос­то грiшно!

- Слу­ха­юсь! Пе­ред на­ми жов­тий ма­терик - Азiя! На цей мо­мент блиск-кри­гу во­на опи­нить­ся в гли­боко­му ото­ченнi... Про гли­бину я за­раз точ­но не ска­жу, бо ра­хува­ти не мас­так.

- Я га­даю, що з Азiсю ми покiнчи­мо од­ним уда­ром! - за­дум­ли­во мо­вив Все­вишнiй. - Сот­нядру­га добiрних блис­ка­вок, i вiд кон­ти­нен­та не за­лишить­ся й гад­ки!

- Генiаль­не рiшен­ня, Ва­ша Блис­ка­вичнiсть! Тодi нам за­лишасть­ся дрiбни­ця - без­по­щад­но зла­мати хре­бет Аме­рицi i покiнчи­ти з чер­во­ним кон­ти­нен­том од­ним уда­ром! Ось ко­ли втiлить­ся у жит­тя вiковiчна мрiя стра­тегiв про свiто­ве па­нуван­ня! Шко­да тiль­ки, що про це втiлен­ня у жит­тя вже нiхто з жи­вих не дiзнасть­ся...

- Ну, це вже моя тур­бо­та, - зас­по­ко­ув зас­му­чено­го ге­нера­ла Все­вишнiй i ще раз ки­нув ор­ли­ний пог­ляд на план блиск-кри­гу. - Але ми за­були про Авс­тралiю, Ми­хай­ле! Я не ба­чу пла­ну втор­гнен­ня на цей прек­расний плац­дарм!

- Ет! - нед­ба­ло мах­нув ру­кою го­лов­но­коман­ду­вач. - Самi по­думай­те, що та­ке Авс­тралiя? Та по­топи­ти уу - це ж вам раз плю­нути...

- Блис­ку­че рiшен­ня! - схва­лив Все­вишнiй i по­чепив на гру­ди ге­нера­ла ор­ден Свя­того Ду­ха.

В цю уро­чис­ту мить до по­ко­ув влетiв ян­гол Ра­фа­ул i вправ­но спiкiру­вав до нiг стра­тегiв.

- Гос­по­ди, ось я! - вiдра­пор­ту­вав вiн, па­да­ючи нав­колiшки.

- Ба­чу, си­ну мiй, - по-батькiвсь­ки мо­вив Все­вишнiй. - Нiчо­го си­ночок ви­махав, сла­ва менi, справжнiсiнь­ка дов­бня... Як хло­пець, Ми­хай­ле? Впо­расть­ся?

- Бу­гай здо­ровий - му­сить! - гар­кнув бра­вий ге­нерал.

- Слу­хай, си­ну мiй, сло­во мос i во­лю мою. За­раз пiдеш до скар­бницi. Там тобi ви­пишуть пiдй­омнi для термiно­вого вiдряд­ження на Зем­лю. Зло­ви ли­ходiя Аза­зела i за­точи ць­ого бунтiвни­ка, що ме­не за­був, у пе­черу, яку об­ладна­но в пус­телi До­досл. А пе­ред тим доб­ря­че пос­ку­би й­ого! Щоб з нь­ого пух i пе­ро по­летiло! Ну, нi пу­ху нi пе­ра! А для мо­ух роз­бе­щених ове­чок ми iншу ка­ру при­дума­ли...

I стра­теги зно­ву схи­лили­ся над блис­ка­вич­ним пла­ном.

ЧАС­ТИ­НА ПЕР­ША. ОЙ НЕ ЗНАВ КО­ЗАК...

"I зро­бив Ной все; як на­казав й­ому

(гос­подь) бог, так вiн i зро­бив".

БИТIр. розд. в. ст. 22.

1. ХОБI ПАТРIАР­ХА НОЯ

Пра­вед­ний Ной був на ди­во вiру­ючою лю­диною: вiн вiру­вав навiть у прог­но­зи по­годи. Та­кого ди­вака i в нашi освiченi ча­си знай­ти важ­ку­вато, а тодi, ко­ли ще й у згадцi не бу­ло си­ноп­тикiв, i по­готiв.

Влас­не, i ча­сопис "Не­бес­ний кур'ср" Ной пе­ред­пла­чував ли­ше для то­го, щоб за лег­ким снiдан­ком сма­кува­ти чер­го­ве ме­те­оп­ро­року­ван­ня. У цiй справi ста­рий був справжнiм гур­ма­ном. Вiн не ха­пав­ся, як отой хо­лерик, од­ра­зу за вiщу­ван­ня по­годи, а май­стер­но роз'ят­рю­вав свiй апе­тит гос­три­ми прип­ра­вами, за якi й­ому пра­вили постiйнi руб­ри­ки "При­годи" та "Хронiка жит­тя ви­щого свiту".

Сво­су звич­ки пра­вед­ний Ной не ла­мав вже щось 500 рокiв. У цiй га­лузi вiн був свосрiдним ре­корд­сме­ном.

От i ць­ого бiблiй­но­го ран­ку ста­рий по­чим­чи­кував у за­тиш­ний са­дочок, вмос­тився в ка­чал­ку, зав­бачли­во за­мотав шию гус­тою патрiар­шою бо­родою, щоб, бу­ва, не схо­пити не­жить, i роз­по­чав тра­дицiй­ну га­зет­ну ес­та­фету.

I ось якi чу­дасiу вiн ви­читав.

2. ВIКО­ПОМНI СВIДЧЕН­НЯ ДО­ПОТОП­НОт IСТОРIт

З ча­сопи­су "Не­бес­ний кур'ср".

"СПIЙ­МА­ЛИ НА ГА­РЯЧО­МУ"

Вiсник з твердi зем­ноу поспiшас воз­ра­дува­ти на­ших до­рогих чи­тачiв свiжень­кою й пiкан­тною при­годою.

Цiсу ночi пра­во­охо­ронець по­ряд­ку в чинi мо­лод­шо­го се­рафи­ма ян­гол Ра­фа­ул, що чер­гу­вав за графiком, спокiй­но й без­ше­лес­не облiтав свiй регiон спос­те­режен­ня.

Ко­ли рап­том (ох, цi "рап­том"!) й­ого на­шоро­шенi ву­ха вло­вили який­сь пiдозрiлий шепiт. I це - се­ред ночi! Ко­ли по­ряднi лю­ди сплять! Це нас­то­рожи­ло пиль­но­го ян­го­ла. Анi се­кун­ди не ва­га­ючись, вiн смiли­во ки­нув­ся у кущi.

Ви­яв­лясть­ся (ох, цi "ви­яв­лясть­ся"!), що пiд пок­ро­вом ночi без­кри­лий ян­гол Аза­зел цiлу­вав­ся з гар­нень­кою дiвчи­ною. Навiть у­яви­ти собi важ­ко! Та­ке падiння? I ко­го? Не­божи­теля!..

- Ану, розiй­дись! - з при­род­же­ною ввiчливiстю зап­ро­пону­вав чем­ний мо­лод­ший се­рафим Ра­фа­ул цiй без­со­ромнiй парi. По­годь­те­ся, нiякий суд з та­кою не­виму­шеною легкiстю не вирiшус справ про роз­лу­чен­ня.

Але злов­редна па­роч­ка вiдмо­вилась!

- Ко­тися до бо­га! - бру­таль­но об­ра­зив Аза­зел мо­лод­шо­го се­рафи­ма Ра­фа­ула пiд час ви­конан­ня служ­бо­вих обов'язкiв. Ми­лосер­дно­му слузi бо­жому нiчо­го iншо­го не ли­шало­ся, як зат­ри­мати обох по­руш­никiв на мiсцi зло­чину.

Як пiд час слiдства з'ясу­вало­ся (ох, цi "з'ясу­вало­ся"!), ко­лишнiй ян­гол Аза­зел всту­пив зi сво­сю ко­хан­кою в зло­чин­ну змо­ву з пiдступ­ною ме­тою роз­хи­тати вiру в божi при­писи. Во­ни на­мага­лися до­вес­ти, нiби рай­сько­го бла­женс­тва мож­на вку­сити i пiд зем­ним ку­щем. Але хто повiрить у та­ку нiсенiтни­цю? Та ос­таннiй зли­день засвiдчить, що кра­ще но­чува­ти у хатi, нiж прос­то не­ба пiд ку­щем. Самi по­думай­те: а рап­том пiде дощ?

Пiсля нет­ри­вало­го су­дово­го засiдан­ня по­руш­никiв по­кара­но на довiчний строк i обох ув'яз­не­но в пе­черi До­досл. Суддi зустрiли цей ви­рок з ве­ликим за­дово­лен­ням.

Янг БРЕ­ХУНЕЛ.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx311 Кб2168
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2491 Кб2437

Пошук на сайті: