Бiблiйнi пригоди на небi i на землi - Юрiй Ячейкiн (сторінка 9)

Яс­но який: Хам з пер­шо­го дня яв­но збив­ся з графiка. Не­обхiдно вжи­ти твер­дих й рiшу­чих за­ходiв, щоб цей не­доте­па ос­та­точ­но не зла­мав гар­но на­маль­ова­ну на стендi графiчну лiнiю. Ад­же як­що графiк зла­масть­ся, а лiнiю нiхто не пе­рема­люс, то що вий­де? Мас­те рацiю: око­зами­люван­ня!

Як же вип­ра­вити вкрай заг­розли­ве ста­нови­ще, що з пер­шо­го дня скла­лося на ков­че­гобудi?

Ко­ли я спав пiд ко­пою сiна, в мо­уй го­ловi са­ма со­бою на­роди­лася генiаль­на за сво­сю прос­то­тою рятiвна iдея: зав­тра не вий­ду на ро­боту з ме­тою вирiвня­ти графiчну лiнiю на­шого стрiмко­го ру­ху упе­ред. Не­гай­но подiлив­ся iде­сю з Iафе­том. Бра­тель­ник га­ряче пiдтри­мав мою нап­ро­чуд цiнну iнiцiати­ву. Ми по­каже­мо Ха­мовi, як слiд бо­роти­ся за ритмiчнiсть!"

"До По­топу ли­шасть­ся ще де­сять мiсяцiв!

Як по­думаю, скiль­ки менi ще мо­золiв на­жива­ти та здо­ров'ям злов­жи­вати, сер­це по­чинас тiпа­тися, а та­кож пiдви­щусть­ся або ниж­час тиск в за­леж­ностi вiд ва­ги ат­мосфер­но­го стов­па. Зно­ву ж та­ки на са­мопо­чут­тя не­гатив­но впли­ва­ють як цик­ло­ни, так i ан­ти­цик­ло­ни. Ре­жим ро­боти повнiстю руй­нус на­уко­во вивiре­ний ре­жим хар­чу­ван­ня, що успiшно впро­вади­ли в жит­тя свос де­якi дов­го­жителi. Я про це дiзнав­ся з дослiдiв ге­рон­то­логiв, якi во­ни з ди­вовиж­ною вiдданiстю цiй воiсти­ну життсвiй на­уцi смiли­во про­вадять на са­мих собi".

"До По­топу ли­шасть­ся ще вiсiм мiсяцiв!

Менi по­вез­ло: умо­вив лiкар­ку знай­ти у ме­не хво­робу. Бай­ду­же яку! А во­на й не шу­кала. Ко­ли по­чула, що в мо­уй торбi по­рося ве­рещить, од­ра­зу вто­ропа­ла: рев­ма­тизм! А я хiба про­ти? Те­пер одер­жую грошi за лiкар­ня­ною кар­ткою. По­рося вже оку­пило­ся...

Рев­ма­тизм лiку­ють теп­лом. От я й вигрiваю кiстки на со­неч­ку. Ков­чег вже ве­личень­кий - вже тiнь дас. Як­би не за­тятий при­дурок Хам, тут був би рай­ський ку­точок. А то цей Хам­лю­га з ран­ку до ве­чора бе­зупин­но ге­пас мо­лот­ком. Цвя­хи нiби в мою хво­ру го­лову вби­вас. Ть­ху, я й за­був. У ме­не ж рев­ма­тизм!.."

"До По­топу ли­шасть­ся ще аж пiвро­ку!

Мо­ух хво­роб уже нiхто не виз­нас: до мо­су лiкар­ки ви­яви­ли ува­гу i за­без­пе­чили ка­зен­ни­ми хар­ча­ми на три­валий строк. До­водить­ся бай­ди­кува­ти на ро­ботi. Та нiчо­го! I за це плат­ня й­де...

Сь­огоднi Хам вивiсив пер­ший но­мер бор­то­воу са­тирич­ноу га­зети "З НАЖ­ДАЧКОМ!", бой­овий ор­ган ков­чегко­му.

Iафе­та ре­дак­тор Хам зма­лював пра­виль­но. Це я му­шу ска­зати як об'сктив­на лю­дина. Вий­шло гос­тро i до­теп­но. Сло­вом, вий­шло так: у гуртi на­ших май­бутнiх па­сажирiв бра­короб Iафет бу­дус ков­чег. Все й­де у нь­ого шке­реберть. А звiрi так об­го­ворю­ють й­ого ро­боту:

- Чо­го й­ому бра­кус?

- Якостi...

Од­нак ка­рика­тура на Iафе­та - сди­на в Ха­ма твор­ча уда­ча. Це я му­шу ска­зати як об'сктив­на лю­дина. Далi тон­ке по­чут­тя мiри, без яко­го не­мис­ли­мий справжнiй ми­тець, ре­дак­то­ровi зра­дило. Це я ка­жу як прин­ци­пова лю­дина. Крiм Iафе­та, яко­го Хам на­малю­вав навiть ма­ло, вiн ще зоб­ра­зив ме­не. Ан­тиiсто­ричнiсть, не­доречнiсть i шкiдливiсть ць­ого ма­люн­ка од­ра­зу впа­дас в око: чи­тач бортнiвки з пер­шо­го пог­ля­ду ба­чить, нiби­то я бу­дую не ков­чег, а ве­личез­ну лож­ку. Та ще й зго­ри на­писав - "ЛОЖ­КО­БУД СОБIРО­БА СIМА". А вни­зу - такi сло­ва, нiби я сво­сю пра­цею ще й пи­ша­юся:

- Оце лож­ка - аж до мис­ки не лiзе!

А мiж тим, до­сить по­вер­ну­ти го­лову пра­воруч, щоб ре­аль­на й свiтла дiй­снiсть пе­рек­ресли­ла цей чор­ний нак­леп: на ста­пелях сто­уть хоч i не­око­вир­ний, але ков­чег! Зовсiм не лож­ка! Це ж яс­но вид­но...

Ну, Ха­ме, за­чекай! Я ще зроб­лю з те­бе ка­рика­туру! Мав­пячiй мордi люм­пен-ре­зуса по­заз­дриш!"

"До По­топу за­лишасть­ся ще аж чо­тири мiсяцi!

Про роз­ва­ги ков­че­гобудiвникiв нiхто не дбав. Навiть у кар­ти не граю: Iафет в оч­ко обiбрав ме­не до нит­ки. Хо­жу те­пер, мов лахмiтник, бо зняв одяг з опу­дала. Ось тiль­ки сь­огоднi був влаш­то­ваний цирк. Та й то ви­пад­ко­во: прос­то са­ме сь­огоднi Хам за­ходив­ся ресс­тру­вати чо­тири­ногих па­сажирiв. За ги­рю Ха­мовi пра­вив iндiй­ський слон. Уся­ку звiри­ну, що ви­яв­ля­лася важ­че сло­на. Хам спи­сував за борт. Гар­ми­дер зчи­нив­ся не­аби­який. Звiрi ви­ли, гар­ча­ли, ри­кали, ска­вуча­ли, скiмли­ли - аж у ву­хах ля­щало. Ото ко­медiя бу­ла, ко­ли чер­га дiй­шла до ма­мон­та! Яс­но, що ця во­лоха­та го­ра з бив­ня­ми до землi не ма­ла нiяких шансiв пот­ра­пити на ков­чег. Прип­лента­лися i рiзнi сте­гозав­ри, дип­ло­доки, ти­рано­зав­ри, iгу­ано­дони, ди­нозав­ри, брон­то­зав­ри та ще якiсь зав­ри - цiлий на­товп. Хам лед­ве вiдiгнав ух хво­рос­ти­ною.

- Киш, киш! - кри­чав вiн, мов на го­робцiв. - Ану, па­няй­те у му­зей! Бо й кiсток ва­ших па­ле­он­то­логи не збе­руть!

От смiху бу­ло! Я так ре­готав, що в ме­не мо­лоток в трюм упав i за­губив­ся..."

"До По­топу за­лишасть­ся ще аж два мiсяцi!

Ме­не все дуж­че хви­люс проб­ле­ма хар­чу­ван­ня. Це ж на бор­ту цiла ота­ра удокiв по­наз­би­рала­ся. На ви­роб­ничiй на­радi я це пи­тан­ня за­гос­трив, пiдняв на на­леж­ну ви­сочiнь i пос­та­вив ру­ба:

- Чи ду­мав Хам про те?

- Ду­мав, - ка­же Хам.

- Еге ж, ми це знас­мо: ду­рень дум­кою ба­гатiс...

Але сь­огоднi Хам приг­нав со­рок возiв пре­сова­них у камiнь вiтамiнiв. З роз­ра­хун­ку: на ко­жен день плав­би - по во­зу. Що кор­ми пре­сованi в камiнь не бiда: на те й По­топ, щоб ста­ло чим роз­мо­чува­ти. Але по­думай­мо: як­би не моя зав­бачливiсть, чи бу­ли б отi во­зи? Ви­ходить, що Хам нiчо­го не ро­бить сам".

10. НА КОВ­ЧЕЗI ЗЛИЙ СО­БАКА

Ви­тяги з що­ден­ни­ка Iафе­та.

"Че­рез сто рокiв - По­топ.

Смiливi рiшен­ня про Всесвiтнiй По­топ, узятi з не­ба, ста­ли го­лов­ною подiсю на­шого жит­тя. З над­ви­соко­го прес­то­лу Тво­рець зо­бов'язус, на­дихас i кли­че (тiль­ки Хам не тя­мить - ку­ди). Нинi не­мас в свiтi лю­дини, яка б чiтко не усвiдом­лю­вала свос чiль­не мiсце в май­бутнiх ле­ген­дарних звер­шеннях - не­озо­рих во­дах По­топу. Всi зна­ють: бу­де не­пере­лив­ки всiм си­нам i доч­кам грiха та по­року. Оповiда­ти про славнi дiла Твор­ця - най­ви­ща честь, яка тiль­ки мо­же ви­пас­ти на до­лю прос­то­го i нiчим не примiтно­го смер­тно­го. Осан­на!

Сь­огоднi на ви­роб­ничiй радi пе­реваж­ною кiлькiстю го­лосiв (пе­речив тiль­ки Хам) ми прий­ня­ли конс­трук­тивну про­позицiю рiзно­роба Сiма: ско­роти­ти пла­новi стро­ки ков­чегбу­ду у сто разiв! На та­кий ве­ликий стри­бок ще нiхто не на­важу­вав­ся. Що це дас прак­тично? Пе­редусiм дас нам змо­гу по­каза­ти вiко­помнi зраз­ки зви­тяж­ноу працi у ре­кор­дно стислi стро­ки. Труд­нощi нас не ля­ка­ють: з на­ми - бог!

А в за­ощад­же­ний спiль­ни­ми зу­сил­ля­ми час слiд под­ба­ти про те, щоб зни­щити з ли­ця зем­ноу твердi книж­ки з хи­мер­ни­ми й гни­лими те­орiй­ка­ми на зра­зок "Як нав­чи­тися пла­вати" та "Як ря­тува­ти по­топа­ючих". Во­ни - нi до чо­го, бо в свiтлi нак­ресле­них гос­по­дом зав­дань нiгiлiстич­не пап­лю­жать i спот­во­рю­ють мо­раль­ну проб­ле­мати­ку По­топу".

"Че­рез рiк - По­топ.

Тру­довий под­виг ме­не зав­жди зо­бов'язус, на­дихас i кли­че. Зо­бов'язус вис­ло­витись, на­дихас на про­мову, кли­че на три­буну. Ко­ли Хам по­вер­тався з будiвель­но­го фрон­ту у нiмбi тру­довоу сла­ви, по­чут­тя свя­та спов­ни­ло мою ду­шу. З сер­ця ли­нули сло­ва по­дяки. Я не мiг мов­ча­ти i, мов пташ­ка не­бес­на, злетiв на три­буну. Моя вiталь­на про­мова три­вала 7 го­дин 59 хви­лин 40 се­кунд. Лед­ве не до­тяг­нув до пов­ноу змiни! Це мiй дос­той­ний по­дару­нок скром­но­му, ску­пому на сло­ва трудiвни­ковi. А потiм, пiсля ве­черi, пе­ред зас­лу­женим вiдпо­чин­ком, я роз­бу­див ге­роя-ков­че­гобудiвни­ка i за­питав й­ого, ко­му вiн прис­вя­чус свою тру­дову зви­тягу. Ад­же не мо­же зви­тяга за­валя­тися прос­то так, мов який­сь не­потрiб. Як­що менi, то це пе­ред­часно, а Сiмовi вза­галi не тре­ба. Стар­ший ви­кон­роб Ной - теж лю­дина не мар­нослав­на. От­же, ли­шасть­ся...

- Ти хо­чеш ска­зати, що мар­носла­вець - Все­вишнiй? - схид­но за­питав Хам.

Я оте­терiв.

- Ти ме­не неп­ра­виль­но зро­зумiв, - на­магав­ся я й­ому по­яс­ни­ти.

- Iди ти до дiдь­ка, па­перо­вий па­цюк! - тут рап­том ви­ла­яв­ся вiн. - Ще й спа­ти не дас...

Отак Хам вiдкрив свос справжнс мур­ло брид­ко­го за­робiтча­нина. Що й­ому По­топ? Що й­ому ве­лич ле­ген­дарних дiянь? Й­ому аби ви­кона­ти потрiй­ну нор­му, щоб до платнi по ви­робiтку ма­ти ще премiю i прог­ре­сив­ку, а потiм на­бити ут­ро­бу та й спа­ти! Про Хамсь­ку бай­дужiсть до ле­ген­дарних дiянь та зне­важ­ли­вий вiдгук про Все­вишнь­ого, яко­го вiн вго­лос ох­рестив "мар­нослав­цем", я тiсу ж ночi на­писав вiдповiдну за­яву на iм'я ви­дат­но­го ле­ген­догра­фа Ноя. Як i слiд бу­ло че­кати. Ха­мовi ви­нес­ли до­гану з су­ворим по­перед­женням".

"Че­рез вiсiм мiсяцiв - По­топ.

Хам зовсiм не пра­цюс над со­бою, а пра­цюс вик­лючно над ков­че­гом. Ця так­ти­ка за­мас­ко­вано­го ле­даря, що не дбас про свiй ду­хов­ний рiвень, вже дасть­ся взна­ки: Хам не рос­те, а рос­те ков­чег. Мо­раль­ний за­непад Ха­ма знай­шов свос яс­кра­ве втiлен­ня у роз­мовi з Сiмом, яку я пiдслу­хав.

- На ков­чезi мас бу­ти сек­тант, - ска­зав Хам.

Про цей бо­гоп­ро­тив­ний, сре­тич­ний намiр Ха­ма я не­гай­но до­повiв пра­вед­ни­ку Пою, ць­ому виз­на­ному апос­то­лу з пер­шо­ос­нов сло­ва бо­жого. Як i слiд бу­ло че­кати. Ха­ма спо­ряди­ли спо­куту­вати своу грiхи на най­тяж­чих i ма­ло­оп­ла­чува­них ро­ботах. А цей на­хаба Хам, ви­яв­лясть­ся, до то­го роз­паску­див­ся, що замiсть сми­рен­но ка­яти­ся бо­гом при­сягав­ся, нiби вiн ска­зав "сек­стант", а не "сек­тант". Ач який! Ще й на­магав­ся ос­ла­вити ме­не як нак­лепни­ка i бре­хуна. Дя­ка гос­по­ду на­шому: ме­не ви­ручив Сiм. Вiн нес­прос­товно засвiдчив:

- Звiсно, Хам ка­зав про сек­танта! Бо я навiть зрадiв, що в нас бу­де чет­вертий гра­ти в пiдкид­но­го дур­ня. I справдi: чо­му б сек­тантовi не по­шити­ся в дурнi?"

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx311 Кб2167
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2491 Кб2436

Пошук на сайті: