Бiблiйнi пригоди на небi i на землi - Юрiй Ячейкiн (сторінка 10)

"Че­рез пiвро­ку - По­топ.

Сь­огоднi вий­шов пер­ший но­мер бор­тга­зети "З НАЖ­ДАЧКОМ!". Жи­ве сло­во, бе­зумов­но, при­несе свою об'сктив­ну ко­ристь. Во­но зо­бов'язус, на­дихас i кли­че. Зо­бов'язус кри­тич­но пог­ля­нути нав­ко­ло се­бе, на­дихас н^ новi зви­тяги, кли­че до усу­нен­ня прик­рих не­долiкiв. Про це яс­кра­во свiдчить хо­ча б гли­бокозмiстов­ний, ви­соко­художнiй, до­теп­ний ма­люнок "Лож­ко­буд собiро­ба Сiма".

Але, на пре­вели­кий жаль, це пер­ша й ос­тання спро­ба ре­дак­то­ра бор­тга­зети Ха­ма пiднес­ти­ся на рiвень по­точ­них зав­дань сь­ого­ден­ня. Дру­гий ма­люнок сво­ум без­зу­бим комiку­ван­ням, сво­сю ху­дожнь­ою немiчнiстю, сво­сю ком­по­зицiй­ною не­дос­ко­налiстю, сво­сю бай­дужiстю до корiнних проб­лем су­час­ностi i сво­ум без­прин­ципним зу­бос­каль­ством тiль­ки пап­лю­жить слав­ний ко­лек­тив ков­че­гобудiвникiв в очах на­ших май­бутнiх па­сажирiв.

На мос рiшу­че i всебiчно ар­гу­мен­то­ване кло­потан­ня, га­ряче пiдтри­мане рiзно­робом Сiмом, го­лова ков­чегко­му Ной влас­но­руч­но зняв нак­лепниць­кий но­мер бортнiвки. То­варись­кий суд роз­гля­нув га­неб­ну по­ведiнку Ха­ма, який мас­кус влас­не не­робс­тво по­каз­ною, роз­ра­хова­ною на де­шевий ефект гро­мадсь­кою дiяльнiстю: час, що пiшов на тво­рен­ня бортнiвки, мiг би з бiль­шою ко­рис­тю бу­ти ви­корис­та­ний на будiвництвi. А в цiло­му но­мер бортнiвки був оцiне­ний як та­кий, що не зо­бов'язус, не на­дихас i не кли­че, а нав­па­ки - сiс зневiру у справi i вiдчай у сер­цях".

"Че­рез чо­тири мiсяцi - По­топ.

На­рештi Ха­ма спiй­ма­но на ве­лико­му зло­чинi! А до ць­ого, ба­чив я, дав­но й­шло.

Хам знех­ту­вав до­рогов­ка­зом са­мого Все­вишнь­ого: узя­ти на ков­чег уся­коу тварi по парi. Про будь­якi ви­нят­ки у вказiвцi, що надiй­шла до нас з най­ви­щоу iнстанцiу, й сло­ва не­ма! Але Хам узяв та й од­ним по­махом пе­ра спи­сав за -борт цiлий тва­рин­ний свiт в й­ого найбiльш по­каз­них пред­став­ни­ках.

Звiсно, суд не за­барив­ся роз­гля­нути цей не­чува­ний кар­ний зло­чин. I ось при­суд: вiднинi в по­ряд­ку вiдшко­дуван­ня страхiтли­вих ма­терiаль­них збиткiв (пiдра­хова­но гос­по­дарсь­ку та про­мис­ло­ву вартiсть спи­саноу за борт ве­лико­габа­рит­ноу ху­доби) Хам та й­ого дiти на вiки вiкiв при­реченi "тяж­ко тру­дити­ся у потi чо­ла сво­го". У зв'яз­ку з цим дов­готри­валим при­судом усiх на­щадкiв найбiль­шо­го зло­чин­ця в свiтi, а та­кож на вша­нуван­ня без­не­вин­но за­гиб­лих творiнь бо­жих усiх на­щадкiв Ха­ма iме­нува­ти "тва­рюка­ми", "бид­лом" i "дво­ногою ху­добою". I тор­гу­вати ни­ми доз­во­лено, як ско­том. Са­ме iм'я "Хам" вик­лю­чити iз спис­ка людсь­ких iмен i звес­ти до рiвня за­галь­нов­жи­ваноу бру­таль­ноу лай­ки.

Ну, то що. Ха­ме? Ти ба­гато за­робив на ков­чегбудi? Це тобi не жа­люгiднi впра­ви "з наж­дачком"...

"Че­рез два мiсяцi - По­топ.

До ков­че­га страш­но пiдiй­ти.

На нь­ому бук­валь­но клу­бочать­ся рiзнi га­ди i пла­зуни. Мав­пи вiль­но вда­ють­ся до дрiбно­го хулiганс­тва: з ни­ми нiхто не ве­де ви­хов­ноу ро­боти, щоб пiдня­ти до людсь­ко­го рiвня. Ри­ка­ють ле­ви, тиг­ри, ку­гу­ари, пан­те­ри, ге­пар­ди i пу­ми. Чов­плять­ся сло­ни i но­соро­ги...

А нав­ко­ло ков­че­га не­мас навiть хир­ля­воу ого­рожi! Хоч би бла­гень­кий на­пис на­чепи­ли: "Сто­роннiм вхiд на ков­чег за­боро­нено". А так - кож­но­му вiль­но лiзти пря­мо в па­щу кро­коди­ла. Це ж скiль­ки тре­ба бу­ло док­ласти зу­силь, щоб зiбра­ти цей зо­опарк на пла­вучу ба­зу! Скiль­ки ви­мага­лося вiд кож­но­го нас­на­ги, на­полег­ли­востi, муж­ностi! А те­пер який­сь прой­дисвiт мо­же спокiй­но пок­расти найцiннiшi ек­зем­пля­ри зем­ноу фа­уни! Ад­же на нiч ми не вис­тавляс­мо нiякоу охо­рони! До­жили­ся...

Я знай­шов вихiд iз цiсу скру­ти: по­садив на ков­чег брех­ли­вого двор­ня­гу i по­чепив про­мовис­ту зас­то­рогу - "НА КОВ­ЧЕЗI ЗЛИЙ СО­БАКА".

Те­пер мож­на спа­ти спокiй­но".

11. ДО­ЩИК, ДО­ЩИК...

Ос­таннiй за­пис в що­ден­ни­ку Сiма:

"Матiнко моя! Зав­тра - По­топ, а моя ка­юта досi не го­това. Хоч пе­реби­рай­ся з ма­нат­ка­ми у галь­юн!

От бiда!

Мас­мо ще радiсть: Все­вишнiй спус­тив до­дат­ковi вказiвки - замiсть кож­ноу тварi по парi те­пер на­каза­но бра­ти по сiм пар чис­тих i по парi не­чис­тих. А якi з них чистi? Якi не­чистi? Ска­зити­ся мож­на!

I це - в ос­таннi хви­лини!

I ще но­вина: замiсть со­рока днiв, як бу­ло роз­ра­хова­но за пер­спек­тивним пла­ном, плав­ба три­вати­ме пiвро­ку. Жах! Вря­ту­ють­ся самi кiстя­ки!

До­щик, до­щик, кра­пас дрiбнень­кий...

P.S. Сь­огоднi батi ми­нуло 600, а цей ска­ред­ний дiд не пос­та­вив навiть по 100..."

Ос­таннiй за­пис в що­ден­ни­ку Iафе­та:

"Сь­огоднi уро­чис­тий день - вiдкрит­тя Всесвiтнь­ого По­топу. З цiсу вiко­пом­ноу на­годи Все­вишнiй ощас­ли­вив наш не­велич­кий, але мiцний ко­лек­тив но­вими кон­крет­ни­ми й да­леког­лядни­ми вказiвка­ми, якi зо­бов'язу­ють, на­диха­ють i кли­чуть. Це бу­де су­ворий, але слав­ний iспит на­шоу вiдда­ностi справi, на­ших знань i на­шого фа­хово­го умiння до­лати все новi тим­ча­совi труд­нощi. Чо­го ба­жати справжнiй лю­динi, ко­ли не но­вих ле­ген­дарних дер­зань?

Сь­огоднi у нас ще од­не свя­то - стар­шо­му ви­кон­ро­бовi Ною ви­пов­ни­лося 600 рокiв. З цiсу на­годи вда­рив грiм - на­бат iсторiу".

ЧАС­ТИ­НА ДРУ­ГА. ВIЮТЬ ВIТРИ, ВIЮТЬ БУЙНI!

"У шес­ти­сотий рiк жит­тя Нос­во­го, у дру­гий мiсяць, в сiмнад­ця­тий (27) день мiся­ця, в сей день роз­вер­зли­ся всi дже­рела ве­ликоу бе­зоднi, i вiкна не­беснi вiдчи­нили­ся".

БИТIр, розд.7. ст.11.

12. СВИС­ТА­ТИ ВСIХ НА­ГОРУ!

- Вiтер свiжiшас, адмiра­ле, й­де штор­мя­га.

- Свис­та­ти вах­ту з штiрбор­та!

- рсть, адмiра­ле!

- Всiх на­гору!

- рсть, адмiра­ле!

- Узя­ти ри­фи на топ­се­лях та бом­брам­се­лях! I хутчiй, сто што­порiв вам у пель­ку i жод­ноу пляш­ки!

- рсть, ссть, адмiра­ле!

Адмiрал Ной Бiблiй­ний був у стро­като­му тiль­ни­ку i кар­тузi з жи­вим ма­лога­барит­ним кра­бом. На­казу­вав вiн вик­лючно для пiдтрим­ки ав­то­рите­ту. Хто не дас вказiвок, той нiко­ли не зас­лу­гус ав­то­ритар­ноу ша­ни. I от що див­но: хоч Ной ви­гаду­вав морсь­ку термiно­логiю на хо­ду, во­на потiм при­жила­ся по всiх фло­тах свiту.

Але для боц­ма­на Сiма мобiлiзу­ючi ви­гуки адмiра­ла Ноя бу­ли суцiль­ною ка­балiсти­кою. Про­те це анiтро­хи не за­важа­ло й­ому на кож­ну ко­ман­ду бадь­оро по­гуку­вати: "рсть, адмiра­ле!" Ад­же як­що звер­хни­ку для пiдтрим­ки сво­го ви­соко­го ав­то­рите­ту тре­ба весь час оше­лешу­вати пiдлег­лих вказiвка­ми, то пiдлег­ло­му на­лежить ух не­гай­но схва­люва­ти, хоч би тi вказiвки бу­ли зовсiм без­думнi або поз­бавленi най­мен­шо­го здо­рово­го глуз­ду. Iнак­ше пiдлег­ло­му на сво­уй по­садi не всидiти! А це - вже точ­но, зро­зумiло й дохiдли­во...

- Адмiра­ле, з обрiю су­не чор­на хма­ра. Це на два пальцi пра­воруч од вiтру...

- Пiдня­ти три­селi i трюм­селi!

- рсть, адмiра­ле!

- Пiдня­ти лiселi!

- рсть, адмiра­ле!

- Пiдня­ти на реу все до ос­таннь­оу ганчiрки вiд бурш­при­та до кло­тикiв!

- рсть, ссть, адмiра­ле!

Найцiкавiше бу­ло те, що ков­чег й досi мiцно сто­яв на су­ходолi. Прав­да, дощ доб­ре перiщив. Та хiба по ка­люжах поп­ли­веш?

13. ПО­ЛУН­ДРА!

- Боц­ма­не, скiль­ки ко­манд я тобi дав?

- Ба­гато, адмiра­ле.

- Чо­го ж ти стов­би­чиш? Ану, во­рушись!

- рсть, адмiра­ле!

- Лiзь на щог­лу, риб'яча кров, i до­повiдай, сто што­порiв тобi у пель­ку!

- рсть, адмiра­ле!

Боц­ман Сiм хваць­ко вiдповiв, але навiть не во­рух­нувся. Вiн уже ла­зив на щог­лу, де бджо­ли об­ладна­ли пiд ву­лик до­зор­ну боч­ку. Боц­ман су­нув па­лець до ме­ду, та наб­рався бiди. Лiве око так за­пух­ло, що до­вело­ся пе­рев'яза­ти й­ого чор­ною стрiчкою. Те­пер боц­ма­на нiхто й дрюч­ком на щог­лу не заг­нав би, i вза­галi Сiм був уб­ра­ний у та­ке заш­морга­не опе­рет­ко­ве дран­тя, що ски­дав­ся на зу­божiло­го пiра­та, а не на боц­ма­на всесвiтнь­овiдо­мого екiпа­жу.

- Ти й досi тут?

- Не мож­на лiзти на щог­лу, адмiра­ле.

- Як не мож­на, ко­ли я на­казав?

- Бджо­ли об­ладна­ли до­зор­ну боч­ку пiд ву­лик. Ба­чите, що з ме­не зро­били?

- Ну, то лiзь на рею!

- Ви га­дас­те з реу лин­ви зви­са­ють?

- А що ж то?

- На ре­ях га­ди пов­зучi влаш­ту­вали­ся.

- Ага! Ну, не­хай...

Адмiрал ки­нув ор­ли­ний пог­ляд на свiй не­чис­ленний екiпаж, що юр­мився на па­лубi се­ред хатнiх бе­бехiв, пов'яза­них у вуз­ли. Сiм - боц­ман i за сумiсниц­твом кок- Iафет - су­довий ка­пелан i за сумiсниц­твом кап­те­нар­мус. Хам - стер­но­вий i за сумiсниц­твом при­бор­ку­вач хи­жакiв. Вес­лярi - Ар­факсад та i уха­аз, пов­нолiтнi па­руб­ки стар­ших синiв Нос­вих. Юн­га - Ха­на­ан, пiдлiток стер­но­вого Ха­ма. Дру­жини синiв Нос­вих Хаз­ва, Фаз­ма та Яз­ва пралi i за сумiсниц­твом, по­судо­мий­ницi, при­бираль­ницi, ку­ховар­ки, пiдсобнi рiзно­роб­ки, а та­кож слу­гинi в не­перед­ба­чених си­ту­ацiях. На цi ж по­сади за­рахо­ванi доч­ки ухнi.

Ото й усе. Що не кажiть, а не­ком­плект! Тут i сумiсниц­тво не за­радить. Це вам будь-який морсь­кий вовк ска­же. Навiть вов­че­ня. На доб­ру ях­ту i то ма­ло. А що вже ка­зати про здо­ровез­ну плав­ба­зу, нап­ха­ну звiри­ною...

- Боц­ма­не!

- Слу­хаю, адмiра­ле.

- Роз­подiли екiпаж по ка­ютах.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.docx311 Кб2167
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2)Yuriy_yachejkin_biblijni_prigodi_na_nebi_i_na_zemli.fb2491 Кб2436

Пошук на сайті: