Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи - Юрiй Ячейкiн (сторінка 15)

Ко­жен ба­чив, як курцi з досвiдом умiють ви­пус­ка­ти дим на за­мов­лення - i стру­моч­ком, i кiль­ця­ми. А я в цiй га­лузi мав не­аби­який стаж. Складнiсть по­ляга­ла ли­ше у то­му, що я му­сив жон­глю­вати ди­мом не з ро­та, а без­по­середньо з люль­ки. Та все бу­де га­разд, як­що Ази­мут не зап­лю­щува­тиме очi в от­руйнiй тю­тюновiй ат­мосферi пла­нети.

Ну, зо­сере­див ува­гу i по­чав: ви­пус­тив три стру­моч­ки, потiм три кiль­ця, а тодi ще три стру­моч­ки. За­чекав тро­хи i зно­ву пов­то­рив у такiй же послiдов­ностi. А хто ж з мiжзо­ряних мандрiвникiв не знас ць­ого умов­но­го сиг­на­лу бiди? Й­ого зап­ро­вади­ли ще у до­бу вiдваж­них мо­реп­лавцiв. От тiль­ки не­поко­уло, чи не ло­вить Ази­мут гав i чи вис­та­чить у люльцi тю­тюну на сиг­налiзацiю?

Та, на щас­тя, пiд час спiль­них мандрiв я та­ки прив­чив Ази­мута спос­терiга­ти i са­мостiй­но мис­ли­ти. Лед­ве вiн по­бачив ди­мову перiоди­ку, як спiвста­вив усю су­купнiсть фактiв i дiй­шов логiчно­го умо­виво­ду, що це й­ого ви­нахiдли­вий капiтан у та­кий свосрiдний спосiб пе­редас з надр пла­нети три­вож­ний сиг­нал 805.

А далi все вже бу­ло ду­же прос­то. Не до­вело­ся навiть вик­ли­кати ря­туваль­ноу ко­ман­ди. Ази­мут з й­ого не­нор­маль­ною си­лою прек­расно впо­рав­ся сам один.

Хоч якою не­без­печною бу­ла для ме­не ця при­года, та я за­лишив­ся над­зви­чай­но за­дово­лений. Ад­же ра­зом з пла­нетою Неб­ре­хою бу­ло розвiяно го­лов­ну тас­мни­цю кос­мо­логiу - сек­рет на­род­ження пла­нет! А - я ж навiть не зби­рав­ся роз­гри­зати цей горiшок!

Вiдкрит­тя бу­ло та­ке ви­дат­не, що ме­не за­оч­но об­ра­ли по­чес­ним чле­ном усiх на­яв­них ака­демiй ще до трiум­фаль­но­го по­вер­нення на Зем­лю. От тiль­ки дип­ло­ми я ку­дись зат­кнув, а те­пер сам не знай­ду...

Та, як­що по­дума­ти, навiщо вам дип­ло­ми? Хiба бра­кус iнших пе­рекон­ли­вих до­казiв? Ось я пе­ред ва­ми, жи­вий i здо­ровий. Ось моя рятiвни­ця-люль­ка. А пла­нети Неб­ре­хи не­ма, хоч шу­кай­те уу на небi з най­по­тужнiшим те­лес­ко­пом. Ко­ли не вiри­те, за­питай­те пер­шо­го-лiпшо­го ас­тро­нома. Ко­жен охо­че пiдтвер­дить моу сло­ва! Спра­ва в тiм, що розгнiва­ний Ази­мут розвiяв пла­нету­пас­тку по всiй пе­риферiу Со­няч­ноу сис­те­ми. уу навiть не встиг­ли сфо­тог­ра­фува­ти...

...Капiтан де­леко­го мiжзо­ряно­го пла­ван­ня Неб­ре­ха за­мовк. Вiн нек­вапли­во пос­ту­кав кра­тером люль­ки по биль­цю крiсла i зно­ву по­тяг­нувся до кап­шу­ка.

А я сидiв, до краю вра­жений й­ого ней­мовiрною роз­повiддю, i нiяк не мiг зiбра­тися з дум­ка­ми. Во­ни тiка­ли вiд ме­не нав­себiч, не­мов га­лак­ти­ки у Всесвiтi. Та все ж пiдсвiдо­мо я вiдчув, що Неб­ре­ха об­ми­нув якусь ду­же важ­ли­ву под­ро­бицю, без якоу вся й­ого сповiдь виг­ля­дала не­завер­ше­ною.

Я за­дум­ли­во пiдвiв очi i рап­том по­бачив на стiнi ло­пату, про яку геть-чис­то за­був.

Ось во­на - нез'ясо­вана под­ро­биця!

- Капiта­не, - на­гадав я гос­по­даревi, бо на­ука не тер­пить бiлих плям, а що спiль­но­го з тас­мни­цями кос­мо­гонiу мас оця са­дова ло­пата?

- Справдi! - сха­менув­ся капiтан, але замiсть вiдповiда­ти за­ходив­ся зо­серед­же­но за­ряд­жа­ти люль­ку тю­тюном.

Наш вче­ний друг за­попад­ли­во пiднiс й­ому па­ла­ючо­го сiрни­ка.

А ко­ли нав­ко­ло го­лоу, як шкiль­ний гло­бус, го­лови Неб­ре­хи поп­ливли ле­генькi хмар­ки, вiн хит­ро прим­ру­жив­ся i за­ува­жив:

- А ви що? Нев­же серй­оз­но вва­жас­те, що штур­ман Ази­мут пат­рав пла­нету Неб­ре­ху го­лими ру­ками?

9. ПО ТОЙ БIК СВIТЛА

По­чаток ць­ому ди­вовиж­но­му (з яко­го бо­ку Всесвiту не пог­лянь) вiдкрит­тю в га­лузi неб­ре­хоз­навс­тва пок­ла­ла ви­пад­ко­ва зустрiч з лю­диною, про яку навiть капiтан Неб­ре­ха зав­жди зга­дус з не­чува­ною при­хильнiстю i доз­во­ляс собi люб'яз­но ве­лича­ти уу сво­ум най­до­рож­чим дру­гом. Пiсля цiсу ку­цень­коу ха­рак­те­рис­ти­ки вам вже й са­мим бу­де втям­ки, що мо­вить­ся про ко­лись вiдо­мого на всiх космiчних тра­сах мандрiвни­ка, а нинi вик­ла­дача шко­ли кос­мо­навтiв капiта­на Ко­зира. Зга­ду­ючи те­пер цю зустрiч, я ми­моволi за­мис­лю­юся над дiалек­тичною при­чиннiстю всесвiтньо-iсто­рич­них явищ - як ото наслiдки бу­ден­но­го дрiб'яз­ку рап­том на­бува­ють воiсти­ну га­лак­тичних мас­штабiв...

Але - до дiла!

Од­но­го дня я пiшов на кон­суль­тацiю до Iнсти­туту га­лак­то­логiу з де­яки­ми но­тат­ка­ми iз жит­тя i дiянь капiта­на да­леко­го мiжзо­ряно­го пла­ван­ня Неб­ре­хи. Ко­ли це з павiль­йону "Со­ки-во­ди" до­линув ог­лушли­вий го­лос:

- Грiм i блис­кавка! Зна­мени­тий бiог­раф Неб­ре­хи влас­ною пер­со­ною! Та ще з но­вим ру­копи­сом на бор­ту! Ану, галь­муй!

I що ви ду­мас­те? Весь ву­лич­ний рух зав­мер: при­голом­шенi водiу ав­тотран­спор­ту вирiши­ли, що зап­ра­цював гуч­но­мовець ОРУ­Да.

Скло у павiль­йонi за­дерен­ча­ло i роз­си­пало­ся, а в но­во­ут­во­рено­му ви­ломi ви­ник­ла кре­мез­на пос­тать капiта­на Ко­зира з пляш­кою "Ки­увсь­коу" мiне­раль­ноу в однiй руцi i склян­кою в iншiй. Й­ого ся­юче, мов вес­ня­не со­неч­ко, об­личчя щед­ро вип­ромiню­вало теплi, зич­ливi усмiшки. Але за спи­ною капiта­на я вмить спос­терiг ще й iншi пос­татi, якi з пох­му­рою рiшучiстю наб­ли­жали­ся до нь­ого. Яв­но, з ме­тою вiдшко­дува­ти ма­терiальнi збит­ки. Хiба ж ух цiка­вить, у який спосiб капiтан Ко­зир роз­тро­щив вiтри­ну - не­обе­реж­ним ру­хом чи не­обе­реж­ним пiдви­щен­ням го­лосу?

I по­ки капiтан Ко­зир вiдра­хову­вав за­ак­то­ванi грошi, я прик­ро ду­мав про те, якоу не­поп­равноу шко­ди зав­да­ють на­уцi лю­ди, да­лекi од су­час­них знань. Таж капiта­на слiд розцiлу­вати i га­ряче по­тис­ну­ти ру­ку за до­рогоцiнний вне­сок у шкiль­ний курс фiзи­ки! Ад­же не­виму­шений вчи­нок вель­ми гуч­но­мов­но­го зо­реп­рохiдця знач­но зба­гатив би той роздiл пiдруч­ни­ка, де й­деть­ся про ефект ре­зонан­су. Уже кот­рий де­сяток лiт дiтям роз­повiда­ють про давнiй-пра­давнiй ви­падок, ко­ли сол­да­ти й­шли в но­гу по мос­ту, вiд чо­го бiдо­лаш­ний мiсток i роз­ва­лив­ся. I, як це не див­но, хоч вже доб­рих два столiття сол­да­ти по мос­тах не хо­дять вза­галi, бо геть усi мо­тори­зованi, цей зас­тарiлий факт досi три­масть­ся у пiдруч­ни­ках. А як­би на­писа­ли про капiта­на Ко­зира?

Аж ось капiтан Ко­зир одер­жав кви­танцiю i щас­ли­во ви­дер­ся iз "Сокiв-вод" з не­замо­ченою ре­путацiсю.

- Мiй юний дру­же! - радiсно за­волав вiн, зно­ву анiтро­хи не шко­ду­ючи сво­ух го­лосо­вих ко­мунiкацiй. - Ку­ди це ви прок­ла­дас­те курс? На кон­суль­тацiю? Ага!.. В Iнсти­тут га­лак­то­логiу? Ого!.. Але про який iнсти­тут мо­же й­ти мо­ва, ко­ли мiж на­ми вiдбу­лася та­ка прис­мна сти­ков­ка?.. Хоч скiль­ки у ме­не кло­потiв, але я знай­ду час, щоб осо­бис­то про­кон­суль­ту­вати ваш курiку­люм вiте! [curricilum vitae (лат.) - жит­тсо­пис або певнi вiдо­мостi з жит­тя яко­усь ви­дат­ноу осо­би] Вам прос­то по­щас­ти­ло! Ад­же на­уковцi iнсти­туту нiко­ли не пiднiма­лися до мо­ух зо­ряних ви­сот!

За яки­хось пiвго­дини я вже при­був на надiй­но­му бук­сирi у фар­ва­терi за капiта­ном Ко­зирем до й­ого за­тиш­ноу ха­тини.

По стiнах не­велич­ко­го ко­тед­жу капiта­на замiсть ди­кого ви­ног­ра­ду в'юни­лися куль­турнi за­ростi гiбри­дизо­ваноу ви­соко­калорiй­ноу хло­рели, а вздовж пра­вобор­тноу призь­би точ­но за ран­жи­ром ви­шику­вала­ся дю­жина рiзно­калiбер­них дiжок, з яких ли­нули присмнi па­хощi пас­те­ризо­ваноу зак­васки, з якоу ви­готов­ля­ють улюб­ле­ний харч кос­мо­навiга­торiв. В усь­ому вчу­вала­ся звич­ка ха­зя­уна до зраз­ко­вого космiчно­го ла­ду i дбай­ли­ва ру­ка ро­бота Ма­люка. А ось i вiн сам привiтно вiдчи­няс дверi - сумлiнний хатнiй гос­по­дар у бу­вало­му в бу­валь­цях жер­стя­ному фар­тусi, де-не-де вже ла­тано­му ме­тале­вими криш­ка­ми вiд кон­сер­вних бля­шанок, i цiлим бу­кетом ку­хон­но­го на­чин­ня у руцi.

- Гей, Ма­люче! - грим­нув гос­по­дар гус­тим ко­ман­дорсь­ким ба­сом. - Ану, по­кажи на­шому спiль­но­му дру­говi, чим ми ба­гатi i як й­ому радi! Всi при­паси - з трюмiв на па­лубу! Аб ово­ус­кве ад ма­ля! [ab ovousque ad mala (лат.) вiд яй­ця до фруктiв (у древнiх рим­лян обiд по­чинав­ся з ясць i кiнчав­ся фрук­та­ми), тоб­то, все без ви­нят­ку]

То­го дня зна­мени­тий ро­бот Ма­люк пе­ревер­шив са­мого се­бе. Вiн час­ту­вав нас стра­вами, якi не сни­лися навiть найбiльш досвiдче­ному в усiх кух­нях Со­няч­ноу сис­те­ми гур­ма­ну. Ми ла­сува­ли сма­жени­ми марсiянсь­ки­ми хрус­тя­ками, сма­кува­ли нiжнi ве­нерiанськi вер­вечки, що меш­ка­ють ли­ше у над­зви­чай­но рiдкiсних пiдгрун­то­вих за­токах з влас­но­го со­ку, не мог­ли вiдiрва­тися од бiло­церкiвсь­ко­го са­лату з ти­сячi i од­но­го сор­ту гiбри­дизо­ваноу хло­рели, що вiдбрунь­ко­вусть­ся мол­давсь­ки­ми помiдо­рами, нiжинсь­ки­ми огiрка­ми i маркiвсь­кою ци­булею. А наш на ди­во вмiлий ку­хар з на­соло­дою зап­равляв­ся рiдким ма­шин­ним мас­ти­лом, в яко­му пла­вали апе­титнi рiзно­колiрнi кру­жаль­ця гу­талiну. До­дай­те до ць­ого розкiшно­го ме­ню ще й вче­ну бесiду з та­ким еру­дитом, як капiтан Ко­зир, i ви ма­тиме­те хоч вiдда­лене у­яв­лення про це не­забутнс бен­ке­туван­ня: мiжзо­ряний прак­тик лю­бив, за афо­рис­тичним вис­ло­вом Го­рацiя, утiле дульцi мiсце­ре [utile dulci miscere (лат.) - пос­дну­вати прис­мне з ко­рис­ним].

А потiм ми з ке­лиха­ми про­холод­них кок­тейлiв зруч­но розмiсти­лися у фо­телях i пок­ла­ли но­ги на мо­торошнiй шкурi iкло­руко­го од­но­око­го звiроб­ра­за, хтоз­на-ко­ли уполь­ова­ного гос­по­дарем. Ця хи­жа i жор­сто­ка звiрю­ка во­дить­ся на кiль­цях Са­тур­на, вiд чо­го на не­щас­них кiль­цях досi не­мас жод­но­го ту­ристсь­ко­го мар­шру­ту, а тiль­ки мис­ливськi стеж­ки для при­род­же­них вiдчай­дух.

- Мiй юний дру­же, - доб­ро­зич­ли­во за­гув капiтан Ко­зир, не за­бува­ючи аку­рат­но спо­рож­ня­ти ке­лихи, якi й­ому з вправнiстю доб­ре на­лагод­же­ного ав­то­мата пiдно­сив ро­бот Ма­люк, - вашi прав­дивi но­тат­ки зай­вий раз засвiдчи­ли зав­бачливiсть мо­го дру­га капiта­на Неб­ре­хи. Во­ни до­вели доцiльнiсть й­ого чу­дер­наць­коу манiу, якiй я зав­жди ди­вував­ся, - зво­зити з космiчних путiвцiв рiзний мот­лох.

Щи­ро ка­жучи, я аж за­шарiвся вiд цiсу не­очiку­ваноу лiте­рату­роз­навчоу пох­ва­ли.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_divovizhni_prigodi_kapitana.docx)Yuriy_yachejkin_divovizhni_prigodi_kapitana.docx212 Кб1629
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_divovizhni_prigodi_kapitana.fb2)Yuriy_yachejkin_divovizhni_prigodi_kapitana.fb2337 Кб1901

Пошук на сайті: