В громах і дзвонах, у брязкоті шабель народжувалися герої роману. Клинки, кулі, набої убивали порожнечу біля їхніх тіл. Герої вийшли і жили. Та минули бої, дехто став серед втомної, пустельної, самотньої тиші. Вона важка, може. Ба, не треба її класти на карб авторові, що знає ціну справжній бадьорості І герої з'єднуються знову для боротьби.
Що трапиться далі з партизанами? Куди дійде впевнений крок їхньої мужності? Чи спроможний буде автор, узявши пензля в руку, домалювати колись їхні портрети? Показати, як пролетаризувалося двадцятип'ятимільйонне селянство тридцятимільйонної нації? Він свідомий колосальності такого завдання Його не лякає багаторічна робота над словом. Але, доки пролетаріат виростатиме, автор візьметься за складання маршів, за писання бадьорих слів, щоб його класу було красно на барикадах. Може, за цей час і виринуть десь на поверхню життя невтомні бійці і читачеві знайомі
Зараз же — вони зникли з очей автора Останні слова, які він чув од них. були «Вперед, партизани!»
Жовтень, р. 1929
[1] Б р а н — полон.
[2] Тут: броньовик.
[3] Склеп — пакгауз.
[4] Розстрільна — цеп.
[5] Сальва – залп.
[6] Стійковий — вартовий.
[7] Спагі — французькі кавалерійські частини з місцевого населення Північної та Західної Африки.
[8] Для більшої слави бога (латин.).