Кохання – Віктор Забіла
КОХАННЯ Світить місяць, да не гріє, Мороз пече, вітер віє, Дме хтось трійкою такий До дівчини, що кохає, — Хтось такий того не знає, Що милая не його.
До невірної – Віктор Забіла
ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А тобі як новенький, Зараз тобі і
До коня – Віктор Забіла
ДО КОНЯ Що, мій коню, що, мій добрий, Годі гарцювати, По байракам через рови Годі вже стрибати, Як, було, колись стрибаєш, Як, було, гарцюєш, Хропеш, іржеш, під собою
Два вже літа скоро пройде… – Віктор Забіла
Два вже літа скоро пройде, Як я закохався; Якби знав я своє горе, Лучче б був не знався Я з тобою, дівчинонько, То б не знав і муки,
Гуде вітер вельми в полі!.. – Віктор Забіла
Гуде вітер вельми в полі Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак нудить, сердешний, Що робить, не знає.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: