Річний пісок – Євген Плужник

Річний пісок слідок ноги твоєї

І досі ще – для мене! – не заніс…

Тремтить ріка, і хилиться до неї

На тому березі ріденький ліс…

Не заблукають з хуторів лелеки, –

Хіба що вітер хмари нажене…

О друже мій єдиний, а далекий,

Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди

Долоні теплі, і спинилось все:

І почуття, і спогади, і люди,

І мертвий лист, що хвилями несе…

Немов ласкаві вересневі феї

Спинили час, – і всесвіт не тече…

І навіть цей слідок ноги твоєї

Вже не хвилює серця і очей…

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки

На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий – такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

1927

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: