Гей, рум'яні мої небокраї,
ви, міста, гомінливі кругом!
По країні весна пролітає
і шумить журавлиним крилом.
Пролітає над полем, над гаєм,
сипле квіти з ясного чола.
їй у відповідь серце співає,
стільки в ньому і світла, й тепла!
Вся вона, як усмішка дитини,
як усмішка дитини у сні…
І пливуть, як веселки, години,
і вітання, й музика, й пісні.
Хай сніги простяглися безкраї,
сиві хмари закрили блакить,—
по країні весна пролітає
і крилом журавлиним шумить.
1938