Все дивлюся на твій портрет… – Ніколь Кравченко
Все дивлюся на твій портрет. Він дивний, Незвичайний. В якому стилі намальований? Не знаю. Можливо, модернізм. Реалістичні нотки бачу. Чогось Єсеніна згадала. На нього трохи схожий. Ти, як
Ступити у безодню… – Ніколь Кравченко
Ступити у безодню – заманливо для мене.. Але чи буде помилкою це?.. Та що я там побачу? Лиш темрява та невідомість. Колись лякало це, тепер цікавить.. Мені нема
Заплющи очі… – Ніколь Кравченко
Заплющи очі, побачиш літні ночі. Прислухайся, і ти почуєш спів. Можливо, мій, а це співатиме душа.. Візьми мене за руку, лети зі мною! Не повертай назад, ми лише
Улюблена кімната… – Ніколь Кравченко
Улюблена кімната. Сніг. Хуртелиця. Троянди за вікном. Заполонивши музикою світ, лечу на крилах щастя. Поруч вони. Дивуючися з мене, підіграють.. А я, мов той скажений птах, літаю у
Загубленний у цьому місті… – Ніколь Кравченко
Загублений у цьому місті, Стоїш немов прозорий гість, І дивлячись кудись у даль, Не бачиш вже її на жаль. Ти пам’ятаєш милу посмішку, Ти чуєш її сміх, Але

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: