Твір на тему: «Мало часу лише в того, хто нічого не робить»

По-перше, хто багато й плідно працює, завжди встигає зробити всі свої справи вчасно, незважаючи на обсяг роботи, саме тому, що навчився правильно розподіляти й використовувати час. Прикладом такої виняткової працездатності є Іван Франко, який був не лише відомим письменником, а й літературним критиком, філософом, перекладачем, мовознавцем, істориком, економістом і громадським діячем. Його вважають найвеличнішим поетом по- шевченківської доби, але, крім віршів, він написав майже сто прозових творів, є автором перекладів з багатьох мов, численних досліджень у різних галузях. Недарма його називають титаном праці.

По-друге, часу хронічно не вистачає тим, хто звик лише імітувати роботу або в будь-який спосіб виправдовувати власну бездіяльність реальними чи надуманими причинами. Часто в характері цих людей химерно переплітаються надмірна мрійливість і дивовижна пасивність, апатичність і лінощі. Яскраві приклади художнього змалювання таких характерів дає, зокрема, поема Миколи Гоголя «Мертві душі», де в образі поміщика висміяно відірвану від реального життя пустопорожню мрійливість, яку тепер, відповідно до імені героя, називають маніловщиною. Явище дещо інакше, відоме як обломовщина, геніально змальоване в романі Івана Гончарова «Обломов». З головним героєм цього твору асоціюються лінощі, розманіженість тощо. Зрозуміло, що ні обломовим, ні маніловим не стане часу зробити щось значне в житті.

Отже, людина працьовита й цілеспрямована зазвичай не тільки якісно виконує основну роботу, а й устигає зробити й інші справи, незважаючи на те, що є постійно зайнятою. А ось той, хто звик ледарювати, знайде силу-силенну причин, аби виправдати власну нехіть до праці й водночас справити враження завантаженості, коли немає часу зробити бодай що-небудь.