Павло Тичина - Плуг (Збірка)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Pavlo_tichina_plug.docx)Pavlo_tichina_plug.docx26 Кб1836
Скачать этот файл (Pavlo_tichina_plug.fb2)Pavlo_tichina_plug.fb233 Кб52

 

ПАВЛО ТИЧИНА

ПЛУГ

 

Братові Євгену Тичині присвячую

 

 

ПЛУГ

Вітер.

Не вітер - буря!

Трощить, ламає, з землі вириває...

За чорними хмарами

(з блиском! ударами!)

за чорними хмарами мільйон мільйонів

мускулястих рук...

Котить. У землю врізає

(чи то місто, дорога, чи луг)

у землю плуг.

А на землі люди, звірі й сади,

а на землі боги і храми:

о пройди, пройди над нами,

розсуди!

Й були такі, що тікали.

В печери, озера, ліси.

- Що ти за сило єси? -

питали.

І ніхто з них не радів, не співав.

(Огняного коня вітер гнав -

огняного коня -

в ночі-)

І тільки їх мертві, розплющені очі

відбили всю красу нового дня!

Очі.

 

 

 

 

СІЙТЕ..

Сійте в рахманний чорнозем

з піснею, грою...

Над долиною, низом -

сонце горою!

 

Робіте - прокинувся вулик.

Тверезить земля:

од вас я, од вас тільки волі -

жодних кривлянь!

 

Будьте безумні — не зимні.

Нові, по нові марсельєзи!

Направо, наліво мечі -

ставте дієзи в ключі!

 

Ударте у мідь, обезхмарте!

Вірте (не лірте!), ідіть,

фанфарами крикніть вночі:

дієзи, дієзи в ключі!

 

 

 

 

І БЄЛИЙ, І БЛОК...

І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв:

Росіє, Росіє, Росіє моя! ...

Стоїть сторозтерзаний Київ,

і двістірозіп'ятий я.

 

Там скрізь уже: сонце! - співають: Месія! -

Тумани, долини, болотяна путь...

Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея, -

не може ж так буть!

 

Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.

Під регіт і бурю, під грім од повстань

од всіх своїх нервів у степ посилаю -

поете, устань!

 

Чорнозем підвівся і дивиться в вічі,

і кривить обличчя в кривавий свій сміх.

Поете, любити свій край не є злочин,

коли це для всіх!

 

 

 

 

НА МАЙДАНІ...

На майдані коло церкви

революція іде.

- Хай чабан! - усі гукнули:

за отамана буде.

 

Прощавайте, ждіте волі, —

гей, на коні, всі у путь!

Закипіло, зашуміло -

тільки прапори цвітуть...

 

На майдані коло церкви

посмутились матері:

та світи ж ти їм дорогу,

ясен місяць угорі!

 

На майдані пил спадає.

Замовкає річ...

Вечір.

Ніч.

 

 

 

 

ЯК УПАВ ЖЕ ВІН...

Як упав же він з коня

та й на білий сніг.

- Слава! Слава! - докотилось

і лягло до ніг.

 

Ще ж як руку притулив

к серцю ік свому.

Рад би ще він раз побачить

отаку зиму.

 

Гей, рубали ворогів

та по всіх фронтах!

З криком сів на груди ворон,

чорний ворон-птах.

 

Вдарив революцьонер -

захитався світ!

Як вмирав у чистім полі -

слав усім привіт.

 

 

 

 

ПЕРЕЗОРЮЮТЬ ЗОРІ...

Перезорюють зорі.

Переночують ніч.

На східень у всі сторони -

меч! меч! меч!

 

З піснями, з молотками! -

(мотив-локомотив!) -

Назустріч їм заводи,

води, жита...

 

В її - напнуті перса!

Він ввесь - локомотив! -

Назустріч їм заводи,

води, жита...

 

Як стомляться - обнявшись,

на спадень знову спать.

Од тіла їх пахучого

росяний піт...

 

 

 

 

І БУДЕ ТАК....

І буде так -

Сліпі: де ж те небо - я не бачу?

Глухі: мені здається, правду я б почув!

Каліки: плачу,

Од болю кричу!

 

І буде так -

Фальшиве небо сміхом хтось розколе.

І стане світ новий і люди, як боги.

І скрізь, де буде поле, -

Плуги, плуги...

 

 

 

 

МІЖПЛАНЕТНІ ІНТЕРВАЛИ...

Міжпланетні інтервали!

Сонце (скрізь цей сон!), Юпітер..

А між ними не хорали -

Вітер

 

Марс - як бога! - Марс, Венера..

- скрізь там ждуть як бога друга:

Очі революцьонера,

Туга

 

Крик в міжзоряному лоні:

Ми б цвіли, пили б веселе! -

Так душа, душа в полоні,

Леле

 

Ми б як трави, як отави...

Так ті ж самі скрізь прокльони!

Крають серце не октави -

Нони

 

 

 

 

ЗРАЗУ Ж ЗА СЕЛОМ...

                Зразу ж за селом -

всіх їх розстріляли,

всіх пороздягали,

з мертвих насміхали,

                били їм чолом.

 

                Випала ж зима! -

Що тепер всім воля, в

різали вам поля,

в головах тополя,

                а голів нема.

 

                Як зчорніла ніч -

за селом світило,

з співами ходило,

берегло, кадило

                безневинну січ.

 

 

 

 

НА МОГИЛІ ШЕВЧЕНКА. I

І, уклонившись праху,

ми сходили з гори.

- І знов тиран. І знов неволя.

Хрипкий, далекий пароплав

сигару закурив...

Сонхвиля.

Як раптом за Дніпром хтось викресав огню.

Уперся в дощові стовпи,

струснув:

пий, земле, пий!

упийся од повстань!

...Забринів струнний гнів.

Заходили дерева і пристань.

І човни полякались, мов коні...

Червоно-си'-зеле' дугасто сказало всім здрастуй -

і почало брать воду.

А в мені - -

(забринів струнний гнів) -

Ой, буде ще потопу,

і сміху,

і вина.

 

 

НА МОГИЛІ ШЕВЧЕНКА. II

Спинились ми на "Чайці".

Васильченко з "Кармелюком",

я - з "Сковородою".

Пригадую: в ріці задумавсь місяць...

А на веранді над водою

пісні і карти круг стола:

приїхали, бач, до Тараса

од Скоропадського Павла,

од свинопаса!

Жалілися: нема добра,

а ми ж добра всім хочем.

Росію нам "собрать" пора!

Павлу послужим "между прочим",

а там...

Кривавивсь місяць по краях.

Заснув товариш мій селюк.

...а там не випустим із рук!

І враз заплакала вода...

І ні в кого було спитать:

кого ж нам на Вкраїну ждать?

Сторінка 1 з 3 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 > У кінець >>

Пошук на сайті: