Завантажити материал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.docx76 Кб721
Скачать этот файл (Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2)Yuriy_yachejkin_narodjennya_adama.fb2178 Кб633
- По­гано ти чи­тав пiдруч­ни­ки, - гос­тро ки­нув Неб­ре­ха, за­нурю­ючись у ди­мову завiсу вiд вусiв до про­теза. - Ще до то­го, як те­орiя ви­ник­ла, уу блис­ку­че бу­ло пiдтвер­дже­но прак­тичним досвiдом. I цей факт за­ресс­тро­вано навiть у ху­дожнiй лiте­ратурi. Зга­дай вiдо­мий ро­ман Жю­ля Бер­на "80 днiв нав­ко­ло свiту". Й­ого ге­роу ви­руши­ли у кру­госвiтню по­дорож на схiд Сон­ця. I що ж ста­лося? Во­ни при­були у вчо­рашнiй день! А якi бу­ли б наслiдки, як­би нев­томнi мандрiвни­ки у та­кий свосрiдний спосiб по­доро­жува­ли не в об­ме­жених зем­них мас­шта­бах, а в космiчних? Чи не по­вер­ну­лися б во­ни на батькiвщи­ну у до­бу первiсно­го суспiль­ства, ко­ли нашi во­лохатi пра­щури меш­ка­ли в пе­черах без па­рово­го опа­лен­ня i ще тiль­ки вчи­лися тро­щити че­репи кам'яни­ми со­кира­ми?

Це справдi бо­жевiль­не при­пущен­ня капiта­на зму­сило ме­не зно­ву нас­то­рожи­тися. Нев­же на й­ого ен­цикло­педич­ний мо­зок впли­нула шкiдли­ва космiчна радiацiя, i нинi й­ого мо­гутнiй iнте­лект жи­вотiс у по­лонi хво­роб­ли­воу фан­тазiу?

- Вель­ми­шанов­ний капiта­не, - про всяк ви­падок со­лод­ко заспiвав я, - ваш намiр вiдкри­вас но­ву iсто­рич­ну епо­ху космiчних мандрiв. Як­що я пра­виль­но вас зро­зумiв, ви лад­насте­ся пов­то­рити пра­давнiй ек­спе­римент у ве­лич­них мас­шта­бах Со­няч­ноу сис­те­ми?

Капiтан Неб­ре­ха поб­лажли­во оз­вався з тю­тюно­воу хма­ри:

- О! Я ба­чу, вже бри­нить слаб­кий промiнь свiтла у темнiй ца­ринi не­уц­тва! Але вiдзна­чу, що пiсля по­вер­нення з та­ких ку­цих мандрiв ми пот­ра­пили б хiба що на день мо­го на­род­ження. Во­но, зви­чай­но, цiка­во по­бачи­ти са­мого се­бе у пе­люш­ках, та я змал­ку звик осо­бистi iнте­реси пiдко­ряти iнте­ресам суспiль­ним.

Бе­зумов­но, й­ого не долiку­вали i ви­пус­ти­ли. А це ж не жарт - опи­нити­ся у кос­мосi сам на сам з не­долiко­ваним манiяком.

А Неб­ре­ха розвiяв ру­ками хма­ру, щоб ба­чити ме­не:

- Ос­таннс ро­зумо­ве зу­сил­ля, i ти, Ази­муте, вий­деш на заз­да­легiдь роз­ра­хова­ну мною орбiту!

- Ага, ро­зумiю, - лагiдно мо­вив я. - Пев­но, ви, капiта­не, на­важи­лися по­ман­дру­вати по Со­нячнiй орбiтi дов­ко­ла на­шоу Га­лак­ти­ки на схiд Всесвiту?

Вiн аж зам­ру­жив­ся вiд за­дово­лен­ня, мов кiт пе­ред доб­ря­чою мис­кою сме­тани.

- Мiй юний дру­же, ць­ого ра­зу ти не схи­бив! До­дам, ко­ли вра­хува­ти, що ми по­лети­мо а свiтло­вою швидкiстю мар­шру­том, який ся­гас на двiстi з лиш­ком мiль­йонiв зем­них рокiв, то у­яви, в яко­му часi ми опи­нимо­ся. В уся­кому разi, осо­бис­то я не мо­жу собi ць­ого у­яви­ти. Тiль­ки успiшне за­вер­шення мандрiв дасть ви­черпнi вiдповiдi на всi пов'язанi з цiсю май­же не­дослiдже­ною проб­ле­мою за­питан­ня. Вдяч­не людс­тво но­сити­ме нас на ру­ках.

Хоч я анiтро­хи не сумнiвав­ся, що капiтан вiдчув би цю на­соло­ду й за­раз, як­би я под­зво­нив до швид­коу ме­дич­ноу до­помо­ги, та вирiшив за­чека­ти.

Я сто­яв на роз­дорiжжi: летiти чи не летiти? Що не кажiть, а про­позицiя опе­реза­ти Га­лак­ти­ку космiчною тра­сою бу­ла над­то спо­кус­ли­ва. Да­лебi! Чо­го менi бо­яти­ся? Я нiвро­ку хло­пець не слаб­кий, маю кiль­ка спор­тивних роз­рядiв.

Зва­жу­ючи усi "за" i "про­ти", я при­гадав, як у пар­ку куль­тур­но­го вiдпо­чин­ку з од­но­го уда­ру роз­тро­щив си­ломiр, а потiм узяв штуч­но­го би­ка за ро­ги i скру­тив й­ому ме­талевi в'язи. Тодi з усь­ого пар­ку збiгли­ся дру­жин­ни­ки, аби поз­най­оми­тися з та­ким фе­номе­ном. Гур­том умов­ля­ли ме­не роз­повiсти бiог­рафiю!

Тож нев­же я не впо­ра­юся з од­ним капiта­ном? Та й Неб­ре­ха, бу­демо вiдвер­ти­ми, ко­ли не зай­мав сво­су бо­жевiль­ноу iдеу, по­водив­ся, як цiлком нор­маль­на лю­дина. Зреш­тою, про всяк ви­падок, у по­дорож мож­на за­хопи­ти гамiвну со­роч­ку.

А капiтан Неб­ре­ха хлюп­нув у фiлiжан­ки ще по кавi i, ма­буть, вва­жа­ючи, що пи­тан­ня ос­та­точ­но вирiше­но, пiдсу­мував:

- Ав­жеж, уся пла­нета свят­ку­вати­ме но­ву пе­ремо­гу людсь­коу дум­ки. От тiль­ки учнi нам цiсу пе­ремо­ги нiко­ли не по­дару­ють, бо об­сяг шкiль­ноу прог­ра­ми, бе­зумов­но, на­бага­то збiль­шить­ся...

5. ПА­РАДОК­СИ КАПIТА­НА НЕБ­РЕ­ХИ

Капiтан Неб­ре­ха не зволiкав анi хви­лини. Це бу­ла лю­дина дiла. Тiль­ки-но я одер­жав атес­тат космiчноу зрiлостi i штур­манськi пра­ва, як ми стар­ту­вали.

Слiд вiдзна­чити, що досвiдче­ний зо­реп­ла­вець при­готу­вав­ся до нав­ко­лога­лак­тичних мандрiв з ре­тельнiстю, якiй мож­на тiль­ки по­заз­дри­ти. Вiн вра­хував геть усе.

Мiжзо­ряний вовк влас­но­руч­но розiбрав ста­резнi хо­дики i щед­ро змас­тив ко­жен гвин­тик гус­тим ша­ром пер­шо­сор­тно­го вер­шко­вого мас­ла.

- Ми ж не ро­боти, - ска­зав вiн, скла­да­ючи хо­дики, - щоб пiд час аварiу жи­вити­ся ма­шин­ним мас­ти­лом. Хай навiть най­ви­щого га­тун­ку.

Та ще замiсть гирi при­пасу­вав до хо­дикiв важ­кень­кий глек з ви­соко­калорiй­ною пас­тою.

А якi га­маки вiн зрих­ту­вав! Сiв i за од­ну нiч май­стер­но сплiв з мiцних скрутнiв су­хоу хло­рели прек­раснi пружнi сiтки.