Стримуючи хвилювання, інженер ішов стежкою до веранди білого будинку в глибині саду. Неймовірно! Все було, як і уві сні!.. Коріні підійшов до веранди. На східцях хтось стояв. Постать обернулась, і інженер побачив лице дівчини, яку він зустрічав у снах… Дівчина, поглянувши на нього, зблідла, скрикнула і впала непритомна…
На її крик вибігли з будинку слуги. Вони щось кричали англійською мовою, але Коріні не знав цієї мови і не розумів нічого. Він дуже здивувався, коли на нього накинулися, скрутили йому руки назад і, вивівши з саду, посадили в машину…
Машина помчала вузькими вулицями до центра міста…
V
…Коріні стояв перед комісаром поліції і нічого не розумів, що той говорив йому. Лише одне слово “Гопкінс” було дивно знайомим. Але чому — інженер забув. Він пояснив жестами, що не розуміє, і сказав італійською мовою, щоб привели перекладача. Агенти і начальник переглянулися, здивовано знизали плечима і все-таки послали за перекладачем.
Незабаром до кімнати прийшов перекладач, і почалася розмова.
— Гопкінс, — сказав комісар поліції, — чому ви вдаєте, що не розумієте своєї мови?..
— Я не Гопкінс, — відповів здивований інженер. — Я італієць Коріні…
— Не прикидайтесь! Ось люди, з якими ви були знайомі: ваші товариші, ваші родичі, ваша мати… Всі вони впізнали вас!
Коріні оглянувся. В кімнаті справді було десятка півтора людей — чоловіків і жінок — і всі вони засуджуюче дивилися на інженера…
Коріні роздратовано повернувся до комісара:
— Гаразд! Хай я якийсь там Гопкінс! Але на хвилину уявіть, що я інша людина, і розкажіть мені, хто він такий і чому я мушу відповідати за нього!..
Комісар почав:
— Гопкінс — цебто ви — інженер, який працював в галузі ядерної фізики. З-за особистих причин він намагався вбити свою кохану дівчину Катаріну, тяжко поранив її і втік. Вона залишилася живою, як ви бачили… Але ж я комедію граю перед вами, Гопкінс! Досить прикидатися!..
— Сер, — озвався Коріні. — Лише тепер мені все стало ясно! Слухайте мене уважно…
І здивований комісар почув з вуст інженера всю його історію…
— Це значить, — говорив далі інженер, — що я і Гопкінс — психологічні двійники і просто двійники, що ми з ним настроєні на одну біоелектричну хвилю, і тому враження чи пригоди, які переживає один з двійників, передаються, як от радіохвилі, другому в стані сну через простір… Я тільки тепер повністю зрозумів усе, що сталося зі мною!..
Комісар переглянувся з агентами.
— Ваша теорія дотепна, — сухо сказав він, — але мене не обдурите. Викличте Катаріну…
Коріні все здавалося важким і болючим сном. Замість того, щоб розв’язати загадку, він заплутався ще більше…
Через десять хвилин до приміщення зайшла Катаріна — та дівчина, що була в саду. Дівчина близько підійшла до Коріні, пильно подивилася в його очі. Вона була вражена, але інженер зрозумів, що дівчина не визнала його.
— Це не Гопкінс, — сказала, нарешті, дівчина. — Це якийсь незвичайний двійник…
Підійшла старенька жінка, мати Гопкінса, теж придивилася до обличчя інженера.
— Це не мій син, — прошамкала вона, — це просто дуже подібний до нього мужчина…
Комісар і агенти були розгублені: Коріні розв’язали, але все ж не знали, що робити з ним…
…В цей час комісару принесли телеграму. В ній було написано:
“ЗЛОЧИНЕЦЬ ГОПКІНС ЗАТРИМАНИЙ НА ПАРОПЛАВІ У МАНЧЕСТЕРІ. СІМОНС”.
Коріні був звільнений, і комісар від імені уряду його величності вибачився перед ним за несподівану образу.
VI
…Коріні вже збирався від’їжджати з міста. Але в газетах з’явилося повідомлення, що Гопкінс звільнений від суду, що Катаріна відмовилась від обвинувачення і простила його… Він вирішив завітати до Гопкінса, щоб познайомитися з незвичайним своїм двійником.
…Двері відкрила Катаріна. Вона радісно скрикнула, побачивши Коріні.
— Ми хотіли бачити вас, —каліченою італійською мовою сказала вона, — вас жде Гопкінс…
З крісла піднявся назустріч Коріні другий Коріні, і справді дуже дивно було, що Катаріна і мати відрізнили їх.
Гопкінс був вражений ще більше.
— Сер, — сказав Коріні, — я жив у снах вашим життя, — два рази мені загрожувала смерть з-за вас… Але я не жалкую, тому що взнав про цікаве природне явище, про існування психологічних двійників…
— Сер, — відповів Гопкінс, — я теж підозрював щось подібне. Мені теж снилися дивні ясні сни, мені здавалося, що в снах я працюю над різними проблемами фізики, а наяву я згадував сни і втілював ці ідеї на папері. Отже, ми з вами творили і жили якимось спільним, дивним життям… Залишайтеся з нами. Тим більше, що вам не можна повернутися додому!..
— Навпаки, — заперечив Коріні, — якраз тепер я й повернуся додому і доведу, що я не зрадник…
Інженер поцілував руку Катаріні, потім потиснув руку Гопкінсу:
— Ми з вами ще побачимося, — сказав він, — ми будемо часто зустрічатися в снах… І давайте вивчати цю цікаву наукову проблему. Тільки не заставляйте мене переживати такі події, як в ту страшну ніч, коли ви…
Катаріна поклала пальці на вуста Коріні.
— Мовчіть! Це більше ніколи не повториться! — ніжно сказала вона. — То була дурна ревність…
І дівчина, усміхаючись, обняла Гопкінса.
Поза часом і простором
Фантастичні повісті та оповідання
Радянський письменник
Київ – 1957