Олесь Бердник - Катастрофа (сторінка 14)

— Ми туди не пройдемо, Учителю. Нур знищив прохід.

Рі-о напружено думав, у душі його бродили сумнів і розпач. Зрештою, він зважився.

— Мі-а.

— Я слухаю тебе, Учителю. Поспішай. Що нам робити? Батько вже веде своїх Тайя.

— Спустіться в підземелля. До повороту. Я закритий в приміщенні, яке знаходиться праворуч. Ви всі візьметесь за руки, Мі-а Міцно. Ти розумієш? Я спробую піти на риск. Іншого виходу нема.

— Я зрозуміла, Учителю. Ми прямуємо до тебе…

Рі-о наблизився до стіни, де були металеві двері, ждав. Не міг думати, а тим більше розуміти того, що сталося. Всю психічну силу треба було зібрати в єдиний імпульс для того, щоб вирватись. Там, на волі, він вирішить!

— Учителю! Ми тут…

— Приготуйтесь. Візьміться за руки…

— Ми готові…

Рі-о заплющив очі. Зосередився. Врівноважив, ритм серця. Розслабив все тіло. Відігнав зграї небажаних думок, очистив психіку для могутнього пориву.

Що таке простір? Це лише поле в абсолютній порожнечі Безмежжя, в безконечному ніщо Космосу. І воно орієнтоване певним чином, певними, несхитними законами, які обов’язкові для кожного, хто не піднявся над ними, хто не зрозумів їх! Сі відкрив ті закони! А Рі-о вивчив їх! І він може використати просторовий ефект навіть без бьо. Аби лише вистачило психічної енергії Тайя, що ждуть там, за стіною. Якщо ні — тоді тіло Рі-о залишиться навіки в камені, поглинуте німою Аф.

Вибору нема! Є лише один напрям — найстрашніший!

Рі-о рішуче простягнув руку вперед. Конденсований імпульс його енергії вузьким променем полинув перед ним. В стіні виник туманний отвір. Рі-о блискавично просунув туди руку.

Він відчув, як до нього доторкнулася ніжна гаряча рука Мі-а, сильно стисла. Свіжий струмінь енергії ло-ла сповнив мозок, дав йому могутню силу. Будь що буде!

Рі-о рвонувся вперед, прямо на стіну. Аф розступалася, ніби в’язка, тягуча рідина. Кілька хвилин — і вчений вже був назовні, в обіймах друзів. Ось тривожне обличчя Ро-а, дружні посмішки Тайя, змучене лице коханої Мі-а.

— Скоріше вниз, друзі мої. До пульта.

Рі-о помчав коридором в підземелля. Але дорогу перегородила невидима стіна. Вчений простягнув руку вперед, спробував. Твердість перепони перевищувала твердість Аф.

— Проклятий зрадник! Він поставив просторовий заслон. До Керівного Центру не добратися. Треба поспішати в сховище Іг-ри. Там є лі-а, які можуть проникнути до пульта через грунт…

— Учителю! — схвильовано сказала Мі-а. — Нур тепер там, в сховищі Іг-ри!.. Він змусив мене сказати… Я не мала сили противитися!..

— Скоріше туди!..

Вони покинули підземелля, вибралися нагору, їх зустріли смерчі, хмари густої куряви, гуркіт могутніх хвиль, що переможно вдаряли в прибережні скелі. Тримаючись за руки, група Тайя на чолі з Ро-а рушила вперед. Раптом понад островом пролунав страшний вибух. Густий морок прорізав спалах. Старий вождь тривожно глянув на Рі-о.

— Вибухнуло в ущелині Ус. Там, де сховище Іг-ри!..

— Це Нур знищив машини Сі, — суворо сказав Рі-о. — Він передбачив усе, негідник…

Учений зупинився. Він якось одразу поник, постарів. Мі-а стисла його руку, зашепотіла:

— Учителю, коханий! Ти думай! Шукай вихід. Що ще можна зробити? Чуєш, Учителю?..

— Чую, Мі-а… Це катастрофа. Вони зуміли обдурити мене. Я повинен був знати Нура, не довіряти йому. О, які хитрі і підлі вороги. Вони передбачили все. Планета розкрутиться до критичної швидкості, почне втрачати атмосферу, а потім зруйнується. Тайя, які залишаться жити, будуть проклинати мене і все, що було зв’язане з проектом Сі. І Тайя-Боги житимуть тисячі спіралей під захистом страху, який породив наш промах!.. О, яка підступність!..

— Але ж і вони загинуть, якщо Та-іна зруйнується? — вигукнула Мі-а. — Чого ж вони досягнуть?

— Вони не загинуть! Вони готують на Тва-дьї поселення, щоб перелетіти туди…

Раптом Рі-о замовк. На його обличчі з’явився вираз надії. Він поглянув на Ро-а, на його доньку. Тихо сказав:

— На Тва-дьї роботи очолює сей Сіт. Я знаю його. Це чесний Тайя. Якщо він знатиме про злочин Вищих Сфер — то допоможе нам.

— Чим? — з сумнівом запитав Ро-а.

— Треба повідомити нижчих Тайя центрального материка. Вони не стануть ждати в таких умовах. Тайя-Боги прирекли всіх на смерть. Значить, треба знищити їх!..

— Учитель Рі-о, — крикнув один з Тайя, дивлячись в туманну далину. — Повертається дра Нура…

— Він хоче забрати мене, — сказала Мі-а. — Я боюся, Учителю…

— Треба сховатися. Хай він летить на материк. А нам треба зібрати якнайбільше Тайя. Коли Тва-дьі буде проходити над Ма-ото, ми спробуємо зв’язатися з Сітом…

— А якщо не вдасться?

— У нас нема іншого шляху. Це — єдиний шанс…

ТА-ІНА ГИНЕ В МОРОЦІ

ТРАГЕДІЯ СВІТУ

Історик Зі-ур забував про їжу, про сон. Він змарнів, схуд, але багато ур підряд описував грандіозні події останніх днів Та-іни. Електронний помічник байдуже друкував на срібній стрічці чорні знаки і шифрував у неосяжній своїй пам’яті розповідь про страшну катастрофу…

“…Неймовірної сили вихори валили багатоспіральні ма-ура, руйнували скелі, знищували поселення. Хвилі на сотні бао у височінь заливали суходіл, змітали на своєму шляху Тайя, споруди, тварин і затоплювали підземні ба-мо.

Всепланетні іл мовчали. Ніхто не знав, що трапилося. Ждали виступу Рі-о. Але він не обзивався. Благали відповіді Вищих Сфер. Але Умт не хотів говорити.

А Та-іна крутилася навколо осі в десятки разів скоріше, ніж до експерименту Рі-о. Повітряна оболонка планети почала розвіюватися в просторі, гази довгим хвостом тягнулися за Та-іною. На горах і високих місцях повітря стало рідшим, Тайя вже не могли перебувати там.

Океан поглинув багато ба~мо для синтезу їжі, гірка вода залила безліч складів. Вже не всі нижчі Тайя могли одержати щоденну їжу. Почався голод. Тисячі Тайя вмирали, проклинаючи Рі~о і Вищі Сфери.

Що ж буде далі? Я — історик Зі-ур — спокійно і впевнено дивлюся на майбутнє планети. Та-іна загине. Вона загине від руки Вищих Сфер, які не бажали великих реформ Сі і Рі-о”.

Зі-ур на мить зупинився, замовк. Він почував, що позаду хтось стоїть. Історик озирнувся. В отворі з’явився юний Тайя — онук Зі-ура.

— Що тобі, Ва-боа? — лагідно запитав Зі-ур, з трудом звільняючись від плину думок. — Чому ти з’явився до мене? Як тебе одпустили батько і мати?

Ва-боа мовчав. Його худеньке личко посіріло від страху. Він, похитуючись, підплив до діда, показав рукою в бік отвору. Почувся високий, дзвінкий голос:

— Ти бачиш… що робиться там? Ти знаєш про все?..

— Я працюю, Ва-боа,— звільна відповів Зі-ур.— Я диктую помічнику відомості про останні дні Та-іни. Отже, я мушу знати все…

Дитячі очі Ва-боа спалахнули недобрим вогнем. Він вчепився тонкими рученятами в рукав л-ла Зі-ура, істерично закричав:

— Так чому ж ти не знаєш, що мати і батько загинули? Наше житло зруйнував смерч. Я тепер один! Один в цілому світі!..

Ва-боа судорожно затіпався в припадку, впав на підлогу. Зі-ур схилився над ним, влив до рота кілька крапель рідини. Сумно дивлячись на змучене личко онука, ждав, доки він отямиться.

Ва-боа повільно розплющив очі. Тьмяним поглядом повів навколо. Зі-ур допоміг йому встати, посадив на ца. Ласкаво поклав руку на схилену голову.

— Я розумію тебе. —тихо промовив історик. — Ти ще дитина. Тобою рухає інстинкт. Я теж скорблю. Смерть близьких людей печалить серце кожного Тайя. Та наступає смерть всієї планети — передчуває моя душа. Що значить в такі часи смерть одиниць?..

Онук схопився за суху руку діда, благально пригорнувся до нього.

— Я чув… ти щось писав… Ти знаєш таємницю! Ти знаєш, хто винен в нещасті… Чому ж мовчиш? Чому не скажеш Тайя? Вийди на майдани Луа-Доу, збери Тайя!..

— Я лише історик, дитино моя!

— Я не розумію тебе! Коли загине Та-іна — кому буде потрібна твоя історія?

Зі-ур сумно всміхнувся, похитав головою. Десь в глибині його згаслих очей зажевріла слабенька іскорка. Він ніби вдивлявся в невидиме для інших Тайя грядуще.

— Всесвіт безконечний. Світи народжуються і вмирають. Але ніщо не гине. Міняється форма, тече крізь неї безупинним потоком Аф. А суть не міняється.

— Я не хочу! — вигукнув Ва-боа. — Я хочу жити на Та-іні! Ти не бачиш того, що діється! Тайя проклинають своє життя, вмирають! Тайя бажають знати, що таке твориться навколо! Ти знаєш таємницю лиха і мовчиш! Так я скажу їм! Я полечу до Тайя і розкажу їм все! У всьому винні Тайя-Боги…

Мі-тайя вилетів у отвір.

— Стій, Ва-боа, — у відчаї крикнув Зі-ур. — Зупинися, прошу тебе!

Він схопився з ца, полетів слідом за онуком. Його зустрів ураган. Пилюка набилася в ніздрі, в рот в пори тіла. В Зі-ура запаморочилась голова. Тримаючись руками за металічну загороду, він оглянувся. Недалеко від нього, хапаючись за виступи стін, пробирався назустріч чорним хмарам куряви Ва-боа. Повз нього пролітали, перевертаючись безладно у повітрі, покалічені, закривавлені Тайя. Він щось кричав їм, але Тайя навіть не дивилися на напівбожевільного Ва-боа.

Могутні повітряні потоки з ревом котилися через майдани Луа-Доу, зривали покрівлі будівель, несли в смертедайних лійках хмари пилу, дрібне каміння, уламки якихось лі-а, трупи Тайя.

Ось з-за рогу з гуркотом і свистом вихопився гігантський вихор. Він блискавично промчав по майдану, вирвав з корінням кілька дерев, підмів десяток Тайя і з жахливою силою впав на Ва-боа. Зі-ур закрив очі. Подих вихору торкнувся його лиця, сипонув різучим потоком дрібного піску по тілу. Гримлячи металевими уламками, він покотився далі.

Зі-ур озирнувся. Ва-боа вже не було видно. Тільки на тому місці, де він стояв, під стіною темніла якась пляма. Історик пробрався туди. То був труп онука, покалічений, посинілий. Вуста були розкриті, очі дивилися в тьмяне небо. Він ніби й після смерті щось хотів сказати Тайя…

Історик взяв онука на руки, рушив назад. З натугою піднявшись до отвору своєї будівлі, він одчинив двері, вплив до приміщення. Поклавши труп на підлогу, Зі-ур довго стояв над ним, витираючи на щоках старечі сльози.

Потім звичним рухом історик дістав з л-ла листки ку-кі, вкинув у рот.

Через кілька ща наступило прояснення. Зі-ур поглянув назовні. Страшний ураган здавався йому якимось сном, галюцинацією.

Історик підплив до екрана зв’язку, ввімкнув іл. В приміщенні залунав суворий голос Умта:

— …Вищі Сфери попереджували. Хай гнів бога долі Ні-іси впаде на голову Рі-о, Тайя, який порушив старовинні традиції. Хай велике горе, що спіткало планету Та-іну, буде вічним попередженням грядущим поколінням!..

Зі-ур вимкнув іл. Презирливо усміхаючись, підплив до електронного помічника, сів на ца.

СІТ ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА ТА-ІНУ

Над супутником Та-іни Тва-дьї пливли прозорі, легкі хмарини. Таких Сіт не бачив на рідній планеті. Зірка-матір осявала їх яскравим промінням, і вони переливалися багатьма чудесними барвами. В зеніті пливла на тлі темно-синього неба Та-іна — туманна, похмура, гігантська куля. Вона швидко оберталася, на екваторі видно було хаотичні завихрення повітряних мас. Сіт з острахом дивився на неї, і сумніви терзали його душу. Для чого Вищі Сфери так розкручують планету? Що задумав Рі-о? Ненормальна зміна режиму обертання може зруйнувати систему Та-іни. Ні, на планеті відбувається щось незрозуміле… Сіт, як завжди, нічого не знає. Вищі Сфери нічого не повідомляють. Десять ур тому був останній зв’язок — Умт попередив про виліт членів Вищих Сфер.

За планом Умта таїлось щось недобре. Чому Вищі Сфери бажають залишити Та-іну? Якщо вони впевнені в успіху експерименту Рі-о, то навіщо поспішне переселення?..

До Сіта підплив помічник, одягнений в легкий рі-но. Обличчя його було тривожним.

— Сей Сіт! На будівництві поселення знову баталія! Там чути вибухи!..

— Що це значить?

— Напевне, напад страховищ!..

— Скоріше туди.

Сіт і його помічник кинулися до ангару, де стояло багато легких дра. Зайшовши в одну з них, вони вилетіли назовні Будівля Керівного Центру всією системою Тва-Дьі швидко віддалялась, зменшувалась. Згори видно було широченне коло, створене небесними дисками між заростями синюватих дерев. В тому колі здіймалося над хащами багато будівель для майбутніх переселенців. Основні приміщення були занурені глибоко в грунт. Там, в колосальних підземеллях, розумні лі-а створили штучну атмосферу, розкішні поселення, широкі озера, чудові плантації з рідної Та-іни.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Oles_berdnyk_katastrofa.docx)Oles_berdnyk_katastrofa.docx131 Кб1205
Скачать этот файл (Oles_berdnyk_katastrofa.fb2)Oles_berdnyk_katastrofa.fb2331 Кб1396

Пошук на сайті: