Д и п л о м а т. В готелi мiсць немає, то я вирiшив до вас додому… може, ще сьогоднi виїду. Мiй поїзд iде через три години.
К р а в ц о в. Оригiнал чи вдаєте?
Д и п л о м а т. Оригiнал.
К р а в ц о в. Тодi вивчайте.
Д и п л о м а т. Можна оглянути вашi апартаменти?
К р а в ц о в. Прошу.
Дипломат виходить у другу кiмнату.
Б i л а М а ф i я. Пiдозрiлий тип… Жени його в три шиї!
К р а в ц о в. Вiн все-таки оригiнал.
С к и р д а. Або псих.
Д и п л о м а т (повертається). Могли б взяти кращу, все-таки директор такого заводу.
К р а в ц о в. У вас iще багато запитань до мене?
Д и п л о м а т. Кiлька. На фронтi були?
К р а в ц о в. Був.
Д и п л о м а т. У полонi?
К р а в ц о в. Нi.
Д и п л о м а т. У партизанах?
К р а в ц о в. Був.
Пауза.
Д и п л о м а т. У вас пам’ять хороша?
К р а в ц о в. Не скаржусь.
Д и п л о м а т. Що вам найбiльше запам’яталося з вiйни?
К р а в ц о в (сухо). Молодi солдати, якi не розпитували, де який командир, а йшли в бiй i навiть на смерть, якщо вимагали того обставини…
Пауза.
Д и п л о м а т. Бiднувата пам’ять у вас, товаришу Кравцов!.. Останнє запитання. Як ваше сiмейне життя (глянув на Бiлу Мафiю), щасливе?
С к и р д а (пiдвiвся). Молодий iнженер! Поспiшайте на поїзд!..
Д и п л о м а т (пильно подивився на Скирду). Були пораненi в щелепу?
С к и р д а (в голосi погроза). Був поранений, але умiю i ранити.
Д и п л о м а т. Капiтан Скирда?..
Скирда вiд несподiванки аж виструнчився, по-iншому глянув на Дипломата, перевiв погляд на Кравцова.
Тепер я пiду. Знайте, у вас був не iнженер, а дипломат… Прощавайте. (Вийшов).
Троє переглянулися мiж собою. Нiма сцена.
Завiса
Висвiтлюється i зникає телеграма:
Був дома у Кравцова переконаний вiн адреса вулиця Лазо 18 квартира 56 Володя Вiчний
Висвiтлюється сцена. Чути приглушений вiдгомiн мiста. Здаля видно двоє освiтлених вiкон. Оленка в лiтньому плащi, з валiзкою в руках проходить авансценою з краю в край: мабуть, уже давно вимiрює цю дорiжку. Погляд час вiд часу лине до освiтлених вiкон. Зупинилася, поставила валiзку.
О л е н к а. Я часто оглядаюсь у своє минуле, а зараз воно стоїть передi мною i до болю яскраво, наче у барвах Рокуелла Кента. Стоїть i не зникає (Пауза). …Здається, то було не життя, а нескiнченнi муки. (Пауза, ледь посмiхнулась). Ученi пiдрахували, що жiнка в середньому живе на кiлька рокiв довше за чоловiка, – а не знайшлося вченого, який би пiдрахував, наскiльки бiльше в її душi загоєних i незагоєних ран, наскiльки бiльше каменюк i вибоїн на її дорозi. (Пауза). А iнодi моє життя видається щасливим i свiтлим, бо я кохала. Кохання грiло мою душу, воно билося в менi другим серцем… (Пауза). Сотнi разiв я втрачала надiю зустрiти Кравцова… I сотнi разiв малювала в своїй уявi цю зустрiч. Незатьмарену, незахмарену, жадану… Наче i вiн чекав на мене, наче i його кохання лишилось таким же незгасним. Он його вiкна… Вiн там… I тепер, коли я так близько вiд нього, – тепер, як злодiї, почали пiдкрадатися iншi думки: вiн не мiг знайти Їлонку. Їлонки нiколи не було… А села – не стало… Та чи шукав вiн? Чи вистачило сили жити самотньо, як я, стiльки рокiв?!
(Пауза). Ходжу бiля будинку, заходять i виходять звiдти жiнки, а я думаю, одна з них – дружина Кравцова. (Пауза). Вiн не забув, напевно, пам’ятає ту наївну дiвчину з дитячими косичками… Тут пам’ятає, а побачить мене (гiрко посмiхнулась), перемальовану роками i не… (Пауза). Або не захоче впiзнати.
Сценою проходить Бiла Мафiя. Подивилася на Оленку, ще раз оглянулась, вийшла.
Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова… (Пауза). Не впiзнає, або не захоче впiзнати, або вже… загасив вогник. Як же тодi жити? Вперше вiдчула себе такою безпорадною. (Пауза. Рiшуче). Не пiду… Називали колись хороброю, безстрашною, а тепер боюсь… Не пiду!
Перемiна свiтла. Квартира Кравцова. Кравцов сидить на своєму улюбленому мiсцi, у крiслi. Бiла Мафiя на канапi гортає iлюстрований журнал. Скирда стоїть посеред кiмнати, наче роздумує, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Бiла Мафiя краєм ока стежить за ним. З сусiдньої квартири доносяться зануднi звуки гам. Скирда пiдiйшов до вiдчиненого вiкна, уважно слухає.
С к и р д а. Шостакович росте.
Б i л а М а ф i я (до Кравцова). Коли береш вiдпустку?
К р а в ц о в (не вiдриваючись вiд газет). Запросив дозволу.
С к и р д а. План не пустить i командарм…
Кравцов подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм?
На твоєму заводi людей як у корпусi, виходить – ти комкор, а над тобою – командарм!..
Пауза. Кравцов тiльки посмiхнувся.
А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою.
Дзвiнок. Скирда i Бiла Мафiя перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе її на стiл.
К р а в ц о в (посмiхнувся). Вiдпочив!..
Скирда пiдiйшов, узяв телеграму, прочитав.
С к и р д а. В Москву викликають? Це перед наступом, Кравцов.
Б i л а М а ф i я. Можна, i я з тобою? На роботi’мене вiдпустять.
С к и р д а (про себе). Ад’ютант.
Знову дзвiнок. Скирда виходить. Бiла Мафiя поправляє зачiску. Заходить Скирда, за ним Оленка, в плащi, з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило її. Глянула на Бiлу Мафiю, на Скирду, i спинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивляється в Оленку. Бiла Мафiя в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на Оленку. Їхнi погляди зустрiлися… Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд неї погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного. Пауза. Кравцов ступив крок до Оленки, хотiв щось сказати, але йому наче перехопило подих. Рвучко вiдвернувся вiд Оленки, пiдiйшов до завжди замкнених дверей, повернув ключ, рвонув дверi!
Перед нами на бiлiй стiнi голубi оленi, пiд ними саморобний стiл-трикутник. Оленка глянула, хитнулась… Голубi оленi, мабуть, через її сльози, то затьмарюються, то яскраво висвiтлюються i бiльшають! Бiльшають… Заповнюють весь простiр сцени. Народжуються звуки вальсу.
Завiса