О н и с ь к о. Та не жінками, а просто: де були ми — там стають вони, де були вони — там стаємо ми.
Т а р а н. Хто “вони”?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Жінки? Як?
О н и с ь к о. А ось так: головиха вже стала головою.
Т а р а н. А він?
О н и с ь к о. Дома сидітиме.
Т а р а н. Чим же йому погано?
О н и с ь к о. Йому — ні. А іншим? Корній, приміром, буде ланковим, а Корніїха — сторожем.
Т а р а н (зайшовся сміхом). Здорово! Давно б так!
О н и с ь к о. Зачекай сміятися, я не про всіх сказав. Бухгалтером буде Аристархова жінка, а його — на свиноферму.
Т а р а н (ще більше сміється). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к бісовому батькові — він же не зможе нагнутися! З його фігурою він усіх свиней поперелякує.
О н и с ь к о. Свирид-обліковець пішов на інкубатор.
Т а р а н. Чекай, чекай! Обліковці?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Сторожі?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н. Актив? Керівний склад? Командування колгоспу?
О н и с ь к о. Жінки!
Т а р а н (сміється). Жартуєш.
О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а мені не до жартів. Думаєш, легко буде оцими руками вим'я коровам викручувать?
Т а р а н. Замість Уляни?
О н и с ь к о. Ну да! Уляна — бригадиром тепер.
Т а р а н. От сміхота! Одарко, а йди-но сюди, послухай, що Онисько розповідає. Одарко!!
О н и с ь к о. Кричи дужче!
Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята жінка, мабуть, спить?!
О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як — завмеханізацією!
Т а р а н. Моя Одарка?
О н и с ь к о. Та твоя ж…
Т а р а н. А я?..
О н и с ь к о. Ти будеш на різних роботах — старшим куди пошлють. Бери, чоловіче, сапу — і в поле!
Т а р а н. Я?
О н и с ь к о. Ти!
Т а р а н. Сапу?
О н и с ь к о. Сапу!
Т а р а н (зриває з Ониськової голови рушника, обмотує собі голову). Хи-хи-хиІ А ти часом не той… Не з похмілля? Поклянись!
Онисько робить виразний жест клятви.
(Схоплюється, біжить до хати, виносить у тремтячій руці папірець). Читай-но, що вона пише.
О н и с ь к о (бере папірця, читає). “Микольцю…” (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (Читає далі). “На сніданок звари куліш, на обід — борщ. Заріж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузі. Курям намни кукурудзи, каченятам змішай сир з вареною картоплею. Вранішнє молоко не забудь поставити в погріб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кісники випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запізнився…”
Т а р а н (поки Онисько читає, загинає пальці, перераховує, що треба зробити, потім сердито). Та що вона?..
О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далі пише:
“Збігай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до півдня спатиме і на ферму запізниться”.
Т а р а н. А скільки воно зараз?
О н и с ь к о. Пів на десяту.
Т а р а н ( хапається за голову). Що ж його робить?
Реве корова.
О н и с ь к о. Корову доїти пора.
Т а р а н Кажеш, доїти треба? (На хвилинку замислюється, потім рішуче). Добре, Одарочко, подивимось, якої ти ввечері заспіваєш! Побачимо, чия зверху буде!.. А мені… Доїти так доїти!
( Хапає відро, хоче бігти).
О н и с ь к о (бере його під руку). Стривай!
Т а р а н. Чого?
О н и с ь к о. Дихни!
Т а р а н (дихає). Ну?
О н и с ь к о (морщиться, відвертає голову). І не думай отак до корови йти. (Нахиляє голову). Помацай!
Т а р а н (мацає). Гуля! Звідки?
О н и с ь к о. Теж пробував доїти. Пішов на ферму замість жінки. Думаю — не святі горшки ліплять. Підходжу до рябої. Може, знаєш, рекордистка наша?
Т а р а н. Ну?
О н и с ь к о. Тільки присів біля неї, а вона повертає свою мордяку, дивиться… Я їй по-свійському: “Чого витріщилась?” А вона як дригне та ратицею по голові! Віриш, аж каганці в очах засвітилися. Очуняв трохи — до другої. І та мене почастувала, до третьої — те ж саме. “Чого вони показились?” — думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: “Скотина перегару не терпить!” Зрозумів? Тобі, голубе, і близько до корови підходити не можна, від тебе…
Т а р а н (затуляє долонею рота, дихає). Справді. Що ж робити? Ага! (Біжить до хати, повертається з пляшечкою одеколону). Зараз заб'ємо вражий дух! (Надпиває). Пахне погано, а на смак нічого.
О н и с ь к о. Дай попробую. “Шипр”. (П'є). Гу-у-у! Неважне!
Т а р а н (плямкає губами). Ще трохи вип'ю, у корови ніздрі великі — почує. (П'є, кривиться менше).
О н и с ь к о. Приємно, коли від чоловіка пахне! (П'є).
Т а р а н. Годі! (Відбирає пляшку). Його тут лишилося на дні! (Подумав). Однак висохне! (Допиває).
О н и с ь к о. Виходить, “Шипр” можна і всередину приймать?!
Т а р а н. Тільки дугйе маленькі пляшечки роблять. Воно-то…
О н и с ь к о. Що?
Т а р а н. На спирту. (Повеселішав). Доїть так доїть.
Вбігає Павлик.
П а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бігом на ферму, бо вас там уже лають. Кажуть: і штраф буде, і в газеті пропечатають!
О н и с ь к о. Лечу!..
П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка сидить на вигоні біля калюжі, очей не видно — пиріжки з мулу робить.
Т а р а н. Горе мені!
П а в л и к. Сьогодні всі чоловіки сердиті і всі кричать: “Горе нам!” Я побіг! Швидше, дядьку, запізнитесь!.. (Вибігає).
Входить Корній з сапою в руках.
К о р н і й. Дай боже здоров'я і два коропи в ятір.
Т а р а н і О н и с ь к о. Здоров, Корнію!
К о р н і й (до Тарана). В тебе терпуга немає?!
Т а р а н (знайшов терпуг, подає Корнієві). Візьми!
К о р н і й. Підгострити треба, бо тупа, як валянок.
Т а р а н. Що воно буде?
К о р н і й. Нічого! Подумаєш, злякали. Я вісім пудів на плечі скину, а з сапою не вправлюсь? Дурниці! (Люто гострить сапу). Ми ще їм покажемо!
О н и с ь к о (прикладає козирком долоню до лоба). Хто то пішов, чи не Аристарх?
К о р н і й. І пузатому черга прийшла?
Т а р а н. Пузаті, по-твоєму, не люди?
Входить Аристарх — у халаті, з вилами.
А р и с т а р х (віддихується). Ну й жарище… Моє вам!
Т а р а н. Хай живе!
К о р н і й (хихикнув, крізь зуби). Хвістіваль! Здоров!
Т а р а н. Куди зібрався?
А р и с т а р х (люто). На свиноферму!
О н и с ь к о. Ну й халат у тебе… (Встав, обійшов Аристарха).
Т а р а н. Просили ж колись дівчата з свиноферми, щоб їм по другому халату справили, а ти кричав: “Витрати!”
А р и с т а р х. Якби ж то знаття…
К о р н і й. Спохватився цуцик, як хвоста врубали.
Входить Оверко.
О в е р к о (весело). Добірному товариству моє шануваннячко!
А р и с т а р х. Чого сяєш, як великоднє яйце?
О в е р к о. З магазину біжу. На плаття дівчаткам набрав! Жінка догосподарювалась до того, що діти старченятами ходять.
О н и с ь к о. Пошиє хто?
О в е р к о. Сам. Не таке це вже мудре діло.
Т а р а н. І то правда.
А р и с т а р х. Важкувато нам буде!..
Т а р а н. Нічого, хлопці! Через три дні на колінах проситимуть, щоб знову помінятись… А дзуськи!..
О н и с ь к о. А проситимуть?
Т а р а н. Побачиш. Але провчити їх треба. Договір, товариство, такий: не згоджуватись ні на що, наче не до нас мова! Марку тримать! Ясно?
О в е р к о. Щоб не кортіло на наше місце!
О н и с ь к о. А якщо не попросяться?
Т а р а н. Дурний ти, Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен видоїть, а бригадиром тепер з головою треба бути.
А р и с т а р х. Так-то воно так, тільки ж… (Крутить головою). Там дух дуже далекий від конторського… (Жест).
К о р н і й. Від цього духу габарити меншають.
А р и с т а р х. “Меншають”! Побачимо, як ти відвикатимеш спати по двадцять годин на добу.
Т а р а н. Товариство, нам не сваритись треба, а гурту держатися — допомагати один одному.
А р и с т а р х. Спробуємо…
О в е р к о. І кожну роботу починати з пісні! Щоб у жінок від заздрості в носі перчило!
А р и с т а р х. А якої ж пісні співати?
О н и с ь к о. “Рідна мати…”
О в е р к о. Ні! Ні! Найбадьорішої! Щоб радість було видно! (Співає).
Т а р а н. Корнію, давай ти!
К о р н і й. “Если бы парни всей земли…”
Всі підтягують.
Т а р а н. Коли вони почують пісню і попросяться на свої місця, прикинемось, що не чуємо…