Входить Корній, згорблений, у руках ціпок.
К о р н і й. Дихаєш? (Подає руку). Не жми, ради бога, за пальці, це ж тобі не дійка!..
О н и с ь к о (сміється). Професійна звичка, брате! За день п'ять тисяч разів доводиться отак робити… Тепер я навкулачки будь-кого поб'ю!
К о р н і й. А в мене де й сила ділась. Повіриш, розігнутись не можу, так поперек болить. Півтора гектара буряків, три гектари кукурудзи, і все це треба пройти рачки… І не раз! Ой!..
О н и с ь к о. Зате жіночка в тебе нівроку погладшала, зарум'янилась.
К о р н і й. Чом же їй не гладшати? Увечері візьме патерицю та йде спати під комору. Сторож називається! Прийде вранці додому — поснідає готовеньке і знову хропака… (Зітхає). Та хіба тільки моїй так живеться? Он Охрімова — погнала чоловіка цеглу робити, а сама молоко возить. Пика більша бідона! Плаття на ній тріщить по всіх швах, не витримує ніякої критики. Інтелігенцію з себе корчить то в конторі, то біля кооперації крутиться.
О н и с ь к о (зітхнув). Жінкам добре живеться!
К о р н і й. Бо при владі. Не чув, чого це нас зганяють?
О н и с ь к о. Чертова накачка!
К о р н і й. Мене вже качать нікуди. Вчора прасую своїй спідницю, а вона ходить круг мене — те не так та оте не так. То якогось рубчика придушить, якесь плісе-гофре. Я розсердився, гофруй, кажу, сама. Вона як схопить утюга та на мене. Якби не відхилився, стругай домовину. Як був при здоров'ї, то держала, а тепер, каже, кину. (Витирає сльози).
О н и с ь к о. В тебе дріжджів немає? Хочу млинців спекти.
К о р н і й. Після зборів зайдемо — дам.
О н и с ь к о. І соди?
К о р н і й. І соди. В мене все є. Жінка вередлива, доводиться то млинці, то вареники, то калачі пекти. Я в домі всякі марципани держу.
Входять Таран і Аристарх.
А р и с т а р х. Шановному товариству… Сядемо, Таране, отут… Спочинемо…
Т а р а н. Де-небудь, аби сісти… Ой!..
Сідають.
А р и с т а р х. Так ото таке зі мною робиться: на два пуди схуд.
Т а р а н. У ці штани тепер троє таких, як ти, влізе.
А р и с т а р х. А ти на що перевівся? Ще ж тільки сорок років, а вже старий, як дід.
Т а р а н. Одарка дорікає: згорблений, невеселий…
А р и с т а р х. Повеселишся… Я оце в своєму карцері трохи оговтався, ніби легше стало. А тут ще нова морока: Гриць на змагання мене викликав по свинях, треба тягти… (Низько схилив голову).
Т а р а н. Болючі струни смикає Грицько. Правда твоя, сусіде, кепське діло наше… (Теж знидів).
Входить Оверко з дитиною на руках.
О в е р к о. Добірному товариству моє шануваннячко. Здорові були, орли!..
А р и с т а р х. Здоров, здоров, модистко!
О в е р к о. Не говори, діти скоро голі ходитимуть.
Т а р а н. Грошей немає, чи що?
О в е р к о. Гроші є, та купити ніде.
Т а р а н. Ти ж їм плаття шив?
О в е р к о. Шив… Та не дошив… Думав спочатку обом дівчатам плаття будуть — кроїв, кроїв, поки і сарафани не виходять. Хотів кофтинки стулити — знову кроїв і… (Махнув рукою).
Т а р а н. Що? Не вийшло?
Корній хитає головою.
О в е р к о. Вийшло клинців штук сто. Віддав меншенькій гратись. Ляльки робить. Вчора їздили кооператори за товаром, всього навезли, навіть капрону, а дитячих платтячок немає.
О н и с ь к о. Корнію, ти хоч не засни.
К о р н і й. І охота тобі говорить.
Входить Одарка.
О д а р к а. Чого це позбиралися, наче на вечорниці? Дома роботи немає?
Т а р а н. Ти за нас робити не будеш!
О д а р к а. Не розписуйся за всіх, бо олівця зломиш!
А р и с т а р х. Нас викликали на збори… (Осікся).
О д а р к а. Коли викликали, сюди роботу треба було взять!(Іде в контору).
О н и с ь к о. А ми взяли, от! (Показує шитво).
О в е р к о. Вони нашого брата, чоловіка, ні за що вважають.
Т а р а н. Ви тільки не дрейфте, сьогодні їм усе викажем! Терпіти далі не будемо!
О в е р к о. А мо', не треба? Тільки горя наживеш.
Т а р а н. Більше не наживеш, як маєш!
О в е р к о. Чого вони хочуть від нас?
К о р н і й. Скоріше починали б! З ніг валюсь, так спати хочеться…
Заходять Катерина і Грицько.
К а т е р и н а. День добрий усім!
О н и с ь к о. Здрастуй, красуне!
К о р н і й. Нашого полку прибуло!
Г р и ц ь к о. Ще не починали?
О н и с ь к о. Начальства немає.
Входять Ганна і Уляна.
Т а р а н. Скоро там… почнете?
У л я н а. Не терпиться? Оббіжи кругом хати разів десять…
Уляна і Ганна ідуть в контору.
Т а р а н. Ще й зуби скалить.
О н и с ь к о (до Аристарха). А твоя, Аристарше, навіть на людей не дивиться…
А р и с т а р х. Добре, що хоч мовчить…
Т а р а н. Досить! Урвався терпець! Треба, хлопці, переходити в наступ! Так далі не можна!
К о р н і й. Тут покричиш, а додому прийдеш, ще й поб'є.
А р и с т а р х. Що то з людей зазнайство робить!
Входять Ганна, Уляна, Одарка.
Г а н н а (тихо до жінок). Будемо Устимівну ждати чи…
У л я н а. Вона скоро має бути.
Г а н н а. Заходьте до кабінету, там будемо говорити!..
К о р н і й. Там жарко, краще надворі — літо ж!..
А р и с т а р х. Свіжим повітрям дайте подихать!
Т а р а н. Починайте, коли зібрали! Ніколи нам…
Входить Олена Устимівна.
У с т и м і в н а. Що за гамір?!
О д а р к а. Не хочуть до кабінету йти!
У с т и м і в н а. Не хочуть?.. (Глянула на чоловіків). Гаразд! Проведемо тут. Приготуйте все, що годиться, це ж збори, розуміти треба!
Г а н н а. Все в польному ажурі.
Чоловіки виносять стіл, стільці. Жінки сідають за столом.
У с т и м і в н а. Ми… керівництво… викликали… вас… представників провідних ділянок… нашого складного колгоспного виробництва… щоб вказати вам…
Т а р а н. Завела патефона.
У с т и м і в н а. Хто там заважає? Коли вас запитають, тоді будете говорити! На чому я зупинилась?
Г а н н а. “Щоб вказати вам…”
У с т и м і в н а. М-гу-у!.. Щоб вказати вам і круто звернути вашу увагу на всі неподобства, які ви починаєте допускати!
О н и с ь к о. Вказуйте, послухаємо!
У с т и м і в н а зупинила погляд на Ониськові, довго дивиться на нього, потім на Уляну, потім обидві на Ониська. Пауза.
У с т и м і в н а. Керівництву стало відомо, що не всі чоловіки сумлінно ставляться до доручених їм ділянок нашого складного…
Г а н н а (підказує). Колгоспного виробництва!
У с т и м і в н а. Взяти, наприклад, Оверка…
О в е р к о. Що я вам, у борщ наплював, що на кожних зборах… молотите?
У л я н а. На роботу виходь! Ніхто тобі й слова не скаже.
Г а н н а. Оштрафувати його карбованців на…
У с т и м і в н а. Оштрафуємо!..
О в е р к о (до дитини). Цить, цить, Кирюшо, то тьотя бека. А твій чоловік, Устимівно, багато трудоднів заробив? От і зараз його немає…
У с т и м і в н а. Давайте говорити без натяків!
О д а р к а. Придержи язика, Оверку!
О в е р к о. Слова не дають сказати!
В с і. Дайте слова!
У с т и м і в н а. Говори!
О в е р к о. Я не ходив на роботу три дні — це так! Але сказать, що прогуляв, — брехня! Велика брехня! Діти в мене, двійко, третій Кирюша, обірвалися. Хотів я їм платтячка пошити. Кроїв, кроїв — вісім метрів ситцю порізав, а от не вийшло! Немає до цього діла хисту.
У с т и м і в н а. Ближче до діла!
В с і ч о ло в і к и . Не перебивайте!
О в е р к о. Коли б ви, члени правління, потурбувалися, щоб у колгоспі була швейна майстерня, то мені б не довелося самому шити…
Г а н н а. Може, тобі цілого комбінату захочеться?..
У л я н а. Відкрий майстерню, забажаєте ще й пекарню…
Т а р а н. Бо таки й треба. Поворуши мозком, бухгалтере, кинь на свою рахівницю. Хазяїн щотижня пече хліб, значить, він або запізниться на роботу, або й зовсім не вийде. В колгоспі п'ятсот дворів. Ось тобі п'ятсот чоловік не вийшло на роботу. А в пекарні працювало б три-чотири! Факт! У сусідів давно так заведено!..
Всі чоловіки підтримують.
У с т и м і в н а. Відхиляєтесь від теми сьогоднішніх зборів, товариші!
О н и с ь к о. Прихиляємось, а не відхиляємось!
К о р н і й (піднімає ціпок). Слова!
У с т и м і в н а. Говори!
К о р н і й. Тут про діло кажуть. Не вважаєте ви нас, чоловіків, за повноправних людей.
Г а н н а. Про бур'янець розкажи, що процвітає на твоїй ділянці!..
К о р н і й. Менше в конторі сиди, бухгалтерія! На поле частіше приходь для профілактики, то побачиш, що (раптом гаркнув)… то не бур'ян, а кукурудза!..
Т а р а н. Правильно! Рубай, Корнію, далі!