У с т и м і в н а. Більше самокритики!
К о р н і й. А я тобі хочу цієї самокритики позичити. Сидиш — не підступи, не підійди, а на полі один трактор бігає, а з того трактора, як з цапа, — ні молока, ні шерсті. Он у зарічанців — шістсот гектарів просапних, як і в нас. Але там усе тракторами обробляють. А ви хочете, щоб оці руки все робили? Я вже розігнутись не можу…
У с т и м і в н а. Попереджаю, висловлюватись конкретніше!
О н и с ь к о. Дай чоловікові слово сказати!
О в е р к о. Не затикайте рота!
К о р н і й. Скажи, Устимівно, для чого тобі купили “Волгу”?
У с т и м і в н а. Для оперативного керівництва.
К о р н і й. І допомагає?
У с т и м і в н а. Аякже!
К о р н і й. То й мені хай техніка допомагає!
В с і. Правильно!
У с т и м і в н а. Відхиляємось від теми.
О н и с ь к о. Зараз прихилимось. Взяти хоч би й ферми. Підвісну дорогу скільки вже будуємо? Електродоїлки поржавіли! Валяються на складі, скоро в утиль пора буде здавати! Дайте мені техніку!..
У с т и м і в н а. Самокритики не чую! Більше самокритики!
Т а р а н. Цокотала сорока пугачеві: і про те, і про се, і про Якова, і про всякого, а він їй у відповідь — “пугу”!
О д а р к а. Я тебе так пугукну дома, дверей не знайдеш!
Т а р а н. Мені вже все одно!
Г р и ц ь к о. Діло чоловіки говорять. Живемо, як нелюди. Взяти, приміром, свиноферму: камінь, цемент, свині наче в карцері сидять… Чого б не зробить, як у Максима Орла?
У л я н а. Бо він орел, а ми синиці. Скільки м'яса здаємо державі?
Г р и ц ь к о. Можна й більше здавать. Я підрахував: коли б дядько Аристарх запровадив відгодівлю свиней за новим методом, то вже в цьому році здали б м'яса в півтора разу більше.
К а т е р и н а. Правильно Гриць каже! Я теж рахувала!
О д а р к а. Не підпрягайся, Катерино, бо…
К а т е р и н а. Бо що?
О д а р к а. Сама підеш на ферму!
К а т е р и н а. А я цього і домагаюсь. Набридло мені в конторі мух рахувати.
Г а н н а. Тихше!.. (Встала). Скажіть, чоловіченьки добрі, де були оці ваші пропозиції, коли ви керували колгоспом? Під сукном? Так нічого галасувать! Працювати треба! І так працювати, щоб замінити оту техніку, якої ви не запровадили!.. Ясно?
О д а р к а. І щоб мені ні пари з уст! А будете ледарювати, я вам покажу техніку! І розкажу, як її треба використовувать! Запитань більше немає?!
А р и с т а р х. Єсть! А що, коли одного прекрасного дня держава скаже нам: “І молоко, і м'ясце своє їжте самі, а нам воно не підходить, дороге! Купимо там, де воно дешевше!” Якої ви тоді заспіваєте? Чим трудодень оплатите?
О н и с ь к о. Ганна свої гроші малюватиме.
Т а р а н. З бляхи зробить.
К о р н і й. Картопляники на трудодень роздавати будете?
А р и с т а р х. З такими господарями до ручки дійдемо!
Г а н н а. Мовчав би вже! Штани он підв'язати не вмієш, а туди ж! Господар знайшовся! Геть додому!
У с т и м і в н а. Відхиляєтесь від теми…
К о р н і й. Що, не подобається критика?
О н и с ь к о. Не можете дати відповідь, так ображаєте?
У с т и м і в н а. Тихо! “Постанова правління: за порушення трудової дисципліни…
Г а н н а, …оштрафувати…
У с т и м і в н а. …товаришів: Таран та Аристарха…
Г а н н а, …на три трудодні.
У с т и м і в н а. Корнієві — додатково закріпити…
Г а н н а, …півгектара буряків.
У с т и м і в н а. Оверка за неподобну балаканину послати на виробку цегли…
Г а н н а, …на строк до повного комунізму.
У с т и м і в н а. Катерину Чипчину — зняти з посади обліковця і послати на свиноферму”.
Г а н н а. Це ще не все!
У с т и м і в н а (поглянула на жінок, читає далі). “Ониська — за підтримку відсталих елементів…
Г а н н а, …позбавити премії…
У с т и м і в н а. …і закріпити за ним групу безнадійних корів”. Все.
Г а н н а. Збори закриті!
В повній тиші жінки гордовито виходять. По довгій паузі схоплюється
Таран, б'є кулаком об стіл.
Т а р а н. Не бійтесь, хлопці! Ми їх навчимо, як з нас знущатися! До райкому дійдемо! Скаргу напишемо! Там нас зрозуміють! Годі терпіти! Ми — теж люди! Ми — теж лю-ди-и!..
Затемнення
КАРТИНА СЬОМА
Пізній ранок. Тара нове подвір'я. Таран спить у гамаку, прив'язаному
між двома деревами. Спросоння розмахує руками, викрикує. Біля
нього стоїть Онисько, одягнений, як і в першій картині.
Т а р а н. Годі терпіти! Ми — теж люди!
О н и с ь к о. Що ти верзеш? Прокинься.
Т а р а н (схоплюється, очманіло дивиться на Ониська). Що?.. Де?.. Га?..
О н и с ь к о. Вставай! Доки ж спати, вже десята година!
Т а р а н (перелякано). Десята? Боже мій! Це ж я й корову ще не подоїв! Снідать не зварив! Город не прополов! Ох і влетить же мені від Одарки!
О н и с ь к о. Опам'ятайся, що ти верзеш?
Т а р а н. І тісто, мабуть, перекисло… Ще вчора вчинив.
О н и с ь к о (бере рушник, мочить його у воду). Біла гарячка, брат, діло погане! Значить, перебрав! (Виймає пляшку). Нічого, пройде. На, похмелись…
Т а р а н (несамовито). Не показуй мені пляшки, бо…
О н и с ь к о. Е, брат, так розпускать нерви не можна!
Т а р а н. Ти вже корови подоїв?
О н и с ь к о. Які корови? Ти що, сказився? Наче Аристарх іде. Аристарше! Зайди-но сюди!..
Т а р а н. Чого це він вештається? Хіба свиноферму закрили?
О н и с ь к о. Наче ж небагато і випили… Бували дози й страшніші…
Входить Аристарх, одягнений, як і в першій картині.
А р и с т а р х. Здрастуйте…
О н и с ь к о (шепоче. Аристархові, киваючи на Тарана). Ти обережніше з ним говори. У нього щось… (Жест).
А р и с т а р х (як до дитини). Здоров був. Таране-друже!
Т а р а н. Як там твої поросята поживають?
А р и с т а р х. Ти маєш на увазі обліковців?
Т а р а н (кричить). Поросят!
А р и с т а р х (до Ониська). Справді… Що ж робити?.. (До Тарана). Я бухгалтер. Бухгалтер я…
Т а р а н. Бухгалтер… (До Ониська). А ти?
О н и с ь к о. Бригадир.
Т а р а н. А я хто?
А р и с т а р х. Завідуючий механізацією колгоспу…
Т а р а н. Чекайте, чекайте, ви щось плутаєте! Ми, значить, чоловіками і залишились?
О н и с ь к о. Звичайно! А ким же нам бути?
Т а р а н. А жінки є жінки?
А р и с т а р х. Само собою…
Т а р а н (до Ониська). А ти мені що наговорив? Га?!
О н и с ь к о. Та я тебе з учорашнього вечора і не бачив.
Т а р а н. Поклянись!
О н и с ь к о. Клянусь!
Т а р а н. Скажіть мені, браття, по правді, хто я?..
О н и с ь к о (здалека, ласкаво). Завмеханізацією.
Т а р а н (сіпає себе за вуса). І вуса на місці… Значить, це був тільки страшний сон! Якби ви знали, що мені приверзлось…
О н и с ь к о. Вибачай, друже, я вже думав, що ти перебрав безповоротно. Треба на всяк випадок перейти на казьонку. Може, й справді Хвилька на тютюні настоює.
Т а р а н. А хіба Хвилька ще в селі? Оверко ж відпровадив і до районної міліції…
О н и с ь к о. Нікуди він її не провадив. І зараз до неї зайшов… поснідати…
А р и с т а р х. А якби у нас жінки були як жінки та вигнали б по відерцю кожна, вистачило б на тиждень, а то ледачі…
Т а р а н. Не смій при мені так говорити про жінок! На них молитись треба, як на святиню. Я ось візьмусь за ваше виховання, зачекайте!..
О н и с ь к о. Все-таки у нього якийсь дефект трапився… (Обірежно). А як же з фараонами бути?
Т а р а н (встав). Які фараони?.. Ти… уламок минулого!.. Ти в якому віці живеш? В двадцятому? То не тич мені під ніс фараонів, бо… (Наступає на Ониська, той тікає). Зрозуміло!
З хати виходить Одарка.
Одирочка!…
О д а р к а. Не сердься, вже сніданок готовий. Ось тільки сирівцю з погреба дістану.
Т а р а н. Сердитись? На тебе? Нізащо в світі!
О д а р к а. Ти вчора наказував півня зарізати, а я не послухала, а завтра заріжу.
Т а р а н. Навіщо різать, хай собі співає.
О н и с ь к о. Пропав чоловік.
А р и с т а р х. Був — і немає.
Т а р a н. Рідна моя, кохана! (Цілує Одарку).
О д а р к а. Що з тобою сталося! Стільки років не цілував, а тут надумався. Соромся! Он люди дивляться.
Т а р а н. Хай дивляться! Хай знають, як жінку свою любити та шанувати треба.
Завіса
1959