Хіба ревуть воли, як ясла повні? – Панас Мирний

– Не візьме його, мамо, біс! – весело одмовля Чіпка.

– Та й тебе б не взяв, коли б навідався хоч у полудень… Коли скотини не шкода, то хоч би матір по-„шкодував, що у таку негоду гибіє надворі…

– Підождіть, мамо: ось як візьму собі жінку, заживете тоді, як у бога за дверима.

– Тоді-то те й буде! – страчуючи гнів, журливо вимовляє Мотря, увіходячи в хату. За нею й Чіпка увійшов.

"Що це він мені усе плеще: жінку та й жінку? І вчора – жінку, і сьогодні – жінку… Може й справді надумався…" І хочеться їй випитати його. Через це вона, осівшись у хаті, знову заводить розмову.

– Невістку, кажеш, візьмеш, сину… тоді заживу, як у бога за дверми? Так воно, мабуть, і буде! Може, невістку візьмеш таку, що свекрусі й сорочки не випере…

– Та, може, сама таки й не буде прати,- одмовляв Чіпка.

– А хто ж? – аж з ляком спитала Мотря.

– Наймичка.

– Яку ж ти там грапиню задумав брати, що ще й наймички до неї треба?

– Грапиню, мамо,- усміхаючись, каже Чіпка.

– Не високо лишень несися, сину, а то як прийде-ться падати…

– Нічого, мамо, високо нестися: я візьму жінку, яку мені треба.

– Та що це ти – смієшся з матері, чи що? Чи справді знайшов собі пару?..

– Знайшов.

– Кого ж ти вподобав? Чи не Мотрю, бува, Шрам-ченкову?.. То-багачка, то гордовита, сину. Не раю я тобі її брати… Та своїм багатством щодня тобі очі вибиватиме.

– Ні, мамо: не Мотрю, а Галю.

– Яку Галю?

– Знаєте, мамо, москаля Ґудзя? – Того, що на хуторі?

– Того самого.

– То що?

– Дочку його, мамо…

Мотря задумалась. Смуток заслав її погляд.

– Не знаю я, моя дитино, тії дівчини… Хто його зна, що воно за люди, ті москалі… Знаю тільки, що замолоду він те тільки й робив, що пив та гуляв, та волочився. А як оддав батько у москалі, то про його й слух запав… Вернувся жонатим і багатим… Жінка його, либонь, не з наших: здалека відкільсь він вивіз

її. Чи не така, бува, й дочка?

– Ні, мамо: дочка й трохи не схожа на матір…

– 0-ох сину, сину! Хто його знає… У чужу душу, кажуть, не влізеш,- що там у ній заводиться. Може, вона з виду й добра здається, то ще поки дівкою… Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра; а як зв'язали руки, то зараз і почне витребенькувати… І те не так, і друге не по ній!.. А ще ж як багачка!.. Про мене, коли б ти, сину, оженився й на Олені Педьків-ні!.. Дівка тиха, робоча… Знаю добре, що була б тобі жінка, а мені невістка… А коли вже й Гудзівну сподобав, то щасти, боже!.. Звісно- не мені з нею жити, а тобі, моя дитино, вік вікувати… Мій уже вік недовгий, швидко умру, все покину… Тобі жити з нею, а не мені… Тільки воно й на тім світі легше було б лежа- • ти, коли б я знала, що ти будеш щасливий, мій сину. А то, як у вас тут буде щодня гризня та сварка, то яково там і мені лежатиметься? І мої кістки струснуться під землею…

– Ні, мамо, Галя буде жінка якраз по мені. Я вже

її давно знаю…

– Коли по тобі, то хай тебе, сину, господь на все добре благословляє! Я не забороняю. Не жалкуй тільки, дитино моя, на матір, як – не приведи, господи! – прийдеться вік калатати… Знаєш багачок? Вони всі здатні на докори… А немає, сину, тяжчої докори, як докора багачки про твої злидні… Злидні – та чесно нажитії А то – навезе від батька-матері дрантя та ганчір'я усякого, та й не руш ти його… Вона тобі щодня буде вичитувати та висукувати: то те пропало, то те згайнували… Нема гірше, сину, як докора багачки!.. Через те я й не раяла б тобі багачки брати. Бери ти, сину, рівню собі, то й усе буде у вас рівно: ні вона тобі не вибиватиме очей твоїми злиднями, ні ти їй не докорятимеш нічим,- бачив, на що брав! Та як я вже прожила на світі та побачила людей, то скажу тобі, що з убогих і хазяйки кращі бувають… Нужда та злидні навчають і свого берегти й чужого глядіти. А коли воно виросте у розкошах та при наймичках, то йому все ніпочому: так усе й гайнуватиме!

– Не така, мамо, Галя. Нічого вам турбуватися. Хоч вона й багачка, а все сама коло всього… Всьому знає лад дати. А що вона має лишнє там, то то ще краще. Буде об віщо на перший раз руки зачепити та й повести гаразденько хазяйство… Навіщо ж мені дано голову й руки?.. Не клопочіться, мамо: усе гаразд буде! А коли б ви знали її або хоч бачили, зараз би так уподобали, що сказали б: не бери, сину, другої жінки – бери Галю Гудзівну!

– Не дивись, сину, на образ, а дивись, яка вона до тебе є! Іноді й уродлива, та лиха година… Своєї долі не вгадаєш.

– Отже, коли хочте, моя доля з нею виростала… ' – То й боже, благослови, сину, коли так! Шукай старостів та й шли, якщо віддадуть… Того ж самого вечора побіг Чіпка до Грицька.

– Грицьку, братіку! Чого це я прийшов до тебе?

– Кажи.

– Прийшов прохати тебе у старости.

– Хіба женитися задумав? – умішалася Христя.

– Еге ж. Оце думаю: оженюся раз та й закаюся! – жартує Чіпка.

– Кого ж думка брати? – питає Грицько. А Христя – аж уха наставила.

– Тоді побачиш… Кажи: чи підеш?

– Та бог же його знає… Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую… Усі засміялися.

– Та в такий же то й думка завести,- жартує Чіпка,- бо однак тобі ніхто боків не мне… Христі б, як жінці, годилося… Та що ж, коли вона така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не скаже!

– Та годі вже тобі жартувати. Кажи справді: кого задумав брати? – допитується Христя.

– А хочеться знати? хочеться?

– Авжеж, хочеться…

– Ну, хай же кортить, коли хочеться… – Ну-бо, кажи, а то й Грицька у старости не дущу.._ Та я й сам не піду, коли не скаже.._ Нічого вже з вами робити,- каже Чіпка: -треба признатися… Знаєте Гудзівну?

– Яку? Одарку? – питає Христя.

– Ні, Галю.

– Яку це? – питає Грицько роздумуючи.

– Москалеву дочку… того москаля, що на хуторі живе.

– Не зна-ю,- одмовляє з протягом Христя.- От, дивись; і потеліпався ж на хутір шукати, буцім у селі дівчат трохи!… І чого його туди понесло?!

– Понесло…- усміхаючись, каже Чіпка.- Так кажи, Грицьку, чи підеш?

– На коли?

– На ту суботу,- гулящий день буде.

– На суботу – можна.

– Гляди ж, Грицьку! А поки що – прощавайте! Ще треба в одно місце бігти… Чіпка пішов, а Грицько з Христею завели розмову про його.

– От дивись, Христе: таки будуть люди з цього Чіпки! Оце одружиться, а жонатому, звісно, вже не те, що парубкові…

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: