Г о с т р о х в о с т и й. Що це таке з вами? Цiлували мене, а тепер плюєте на мене, виганяєте з двору? Що менi Рябко та Скавичиха? Та я вам зробив велику честь, що переступив ваш порiг, що їв вашу погану стряпанину!
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Моя погана стряпанина!
Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Моя погана стряпанина!
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Мою стряпанину їли не такi пани, як ви, та й тi хвалили! Мої паляницi хоч вези за границю! Оце дожилась! Погана моя стряпанина!
Г о с т р о х в о с т и й. Не вартий ваш хлiб, щоб Свирид Йванович душив ним своє горло.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а й Г о р п и н а К о р н i ї в н а. Пху на тебе, сатано! Острамив нас на ввесь куток.
Г о с т р о х в о с т и й. Тичуть менi за жiнку якусь яблушницю, якусь мiщанку, якусь Оленку… Що менi Кожум'яки? Нащо менi здалися оцi кожум'яцькi шевцi? Завтра пiду на Липки й посватаю разом десять Євфросин, кругом обкованих золотом; завтра поїду вiнчатись отут попiд вашим двором, щоб заздрiсть скрутила вас оттак! Оттак!
С и д i р С в и р и д о в и ч, Є в д о к i я К о р н i ї в н а, Г о р п и н а К о р н i ї в на i Є в ф р о с и н а. Вон з двору! Вон з двору! Щоб твого й духу не чуть було! Щоб твiй слiд не смердiв на нашому подвiр'ї. (Приступають все ближче до Гострохвостого, вiн оступається до хвiртки.)
Г о с т р о х в о с т и й. (трохи подається назад до хвiртки). Чого ви приступаєте до мене? Ви думаєте, що я вас боюсь? Я зараз приведу сюди роту москалiв, вiзьму силою Євфросину й повiнчаюсь.
Є в ф р о с и н а. Мене вiзьме з москалями! Мене москалi поведуть в церкву до вiнця? Ой, люта ж я, люта! (Бiгає по сценi.) Я думала, що вiн чоловiк розумний i благородний, а вiн швець, а вiн прахвост!
Г о с т р о х в о с т и й. Я швець? Якби на вас не дiвочий убiр, я б вам дав знати шевця.
Є в ф р о с и н а. То. вiн смiє таке на мене говорити! Вон!
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо.) А сто чортiв на його голову! Пропало золото й срiбло! Завтра спродають мою цилюрню! Ой, бiда, бiда! Йди, Свириде Йвановичу, додому та знов шкреби свинячi рила. (Тяжко зiтхає.)
В с i. Вон з двору! Вон з двору! Щоб i дух твiй тут не смердiв, а то киями будемо ганяти!
ВИХIД 10
Т i с а м i й Б е р к о та В о л ь к о.
Б е р к о й В о л ь к о входять з векселями.
Б е р к о (до молодих). Поздоровляю вас з вiнчанням. Дай вам боже, щоб ви жили довго, та грошей багато нажили, та щороку менi довги платили.
В о л ь к о (кланяється Євфросинi). Поздоровляю вас з молодим мужем. Чи не заплатите ви за свого мужа довгiв? Ми маємо його векселi, а вiн казав, що ви пiсля весiлля зараз заплатите.
Б е р к о. Вони казали, що ви все заплатите, бо ми вже ходимо до їх, ходимо та й ходимо, та й ходимо.
В о л ь к о. Щодня ходимо, i вранцi, i ввечерi ходимо, а вiн не платить. Каже, жiнка заплатить. Ви багатi.
Є в ф р о с и н а. Яка жiнка? Ми ще не вiнчались i не будемо вiнчатись.
Б е р к о. Ой гвулт!
В о л ь к о. Ой вей мiр! Що це буде! Ой гвулт! (Хапається за пейси.)
С и д i р С в и р и д о в и ч. О! Бач. стара! Бач. куди б нашi грошi пiшли.
Є в ф р о с и н а.Та, хвалить бога, не пiдуть.
Б е р к о. Ой гвулт! Тателе! Мамеле!(Кричить.)
В о л ь к о.А гiра шварц ур! Ми його в суд, в тюрму! (До Гострохвостого.) Давайте грошi! Нащо нам цi векселi?
Б е р к о. Ми продамо його цилюрню! Ходiм в суд!
Г о с т р о х в о с т и й. От тобi й кожум'яцька багата молода. По губах текло, та в рот не попало.
Б е р к о й В о л ь к о (приступають до Гострохвостого). Ходiм в суд позиватись. Ви нас надурили.
Г о с т р о х в о с т и й хоче втекти, жиди його ловлять за руки й ведуть з двора.
Б е р к о й В о л ь к о (кричать). Гвулт! В суд його! Гвулт! (Виходять з Гострохвостим.)
Є в ф р о с и н а, С и д i р С в и р и д о в и ч, Є в д о к i я К о р н i ї в н а т а Г о р п и н а К о р н i ї в н а. О туди тобi дорога!
ВИХIД 11
Т i с а м i без Гострохвостого, Волька та Берка.
1 – й б а с.От тобi й на!То це нам не прийдеться й випити.
2 – й б а с. Авжеж не прийдеться. коли молодий втiк з двору.
1 – й б а с. В мене аж слинка котиться.
О л ь г а. Ой, який же шкандал вийшов! (Тихо.) Дурно плаття шила!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Чого ж оце ми стоїмо та святу землю топчемо? Ходiмо до хати! (До гостей.)Прошу покiрно до хати, та хоч вип'ємо по чарцi. Одначе готувались к весiллю.
М и т р о п о л и ч i б а с и й ш а ф е р и. Ото розумна рiч, бо в нас аж горло пересохло, дивлячись на цю кожум'яцьку комедiю.
В с i йдуть в хату.
Завiса падає.
К i н е ц ь
This file was created with BookDesigner program
bookdesigner@the-ebook.org
03.07.2008