С и д i р С в и р и д о в и ч. До якого Рябка? В мене був собака Рябко, та я давно прогнав його з двору, що так погано дражнили.
Г о р п и н а. Хiба ж вас не Рябком дражнили та й тепер дражнять на Кожум'яках? Куди ж пак! Запанiли нашi!
С и д i р С в и р и д о в и ч. А хоч би трохи й запанiли? Та й дочку ж маємо вчену: вчилась у пансiонi аж три мiсяцi. Треба вам якось краще нас величати.
Г о р п и н а. Чули ми вже цiєї, чули. Давай лиш, сестро, чарку горiлки або чаю, або чого-небудь, бо в мене пелька засохла од бiганини. Людям недiля, а менi все будень. Химко! Химко! роздимай там мерщiй самограй, чи самовар!
ВИХIД 4
Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч,
Г о р п и н а й Х и м к а.
Х и м к а (виглядає з пекарнi в дверi). Зараз, зараз! Роздимала, роздимала хвартухом, так нiчого не помагає.
Г о р п и н а. Дми, про мене, хоч халявою, та давай швидше самовар. Чи є в твоїх хазяїнiв горiлка?
Х и м к а. А хiба ж я лазила по хазяйських шахвах? В шинку, знаю добре, що є.
Г о р п и на. То ке сюди на стiл цiлий шинк.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ого-го! Ще й жида впрете сюди на стiл з шинком.
Х и м к а. Цiй тiтцi все жарти. (Виходить.)
ВИХIД 5
Є в д о к i я К о р н i ї в н а, С и д i р С в и р и д о в и ч i Г о р п и н а.
Г о р п и н а. Потривай, Химко, побалакаємо!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, не кричiть так здорово, Горпино Корнiївно!
Г о р п и н а. А хiба в мене горло куповане? Ба буду оце вуркотати, так як ви удвох! Чого це ти, Яв-дохо, надулась, наче той iндик перед смертю?
С и д i р С в и р и д о в и ч. Явдохо… Знайшла Явдоху! Скажiть iще Вiвде. Коли б iще дочка не навернулась.
Г о р п и н а. Є в ф р о с и н а таки мене не дуже любить, спасибi їй. Де ж пак: вона вчена, а Скавичиха яблука перепродує. Так що ж, що тiтка перекупка! Свiй хлiб їм, не крадений.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Воно, бач, сестро, не те.
Г о р п и н а. Не те; а чоловiка скубеш за чуприну, як i я свого покiйного Скавику скубла. Ви своїй Євфро-синi не дуже потурайте, бо вона з великого розуму та в голову заходить. Якби моя дочка О л е н к а так коверзувала, то я б їй, псяюсi, так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам'ятала б до нових вiникiв.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ви, Горпино Корнiївно, що iнше.
Г о р п и н а. Я що iнше? А що ж я таке? Га? Хiба не знаємо, якi великi пани були Рябки? Авжеж старий Рябко, ваш батько, м'яв шкури i хлiб з того їв. Я торгую яблуками i хлiб з того їм, i нiкого не боюсь, i докажу на всi Кожум'яки, що нiкого не боюсь, навiть вашої великорозумної Євфросини. (Присiкується до Рябка i б'є кулак об кулак.)
С и д i р С в и р и д о в и ч. Свят, свят, свят! Братська чудовна богородице! Заступи й помилуй. (Оступається й хреститься.)
Г о р п и н а. Чого ви одхрещуєтесь од мене? В мене нема на головi чортячих рогiв.
С и д i р С в и р й д о ви ч. А хто ж заглядав пiд ваш очiпок? А може, й є?
Г о р п и н а. А як я скину хустку та покажу?
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. I годi, сестро, годi. Хiба ж ти не знаєш, що мiй старий вередує?
Г о р п и н а. Скубла вас жiнка, та чортзна по-колишньому.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Меле, меле, шеретує. (Приспiвує.)
Г о р п и н а (приспiвує). Шеретує, обернеться й поцiлує. Таке лиш по чарцi! Чого це ти, Явдохо, напундючилась? Сидить, як та копиця в дощову годину на полi.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Еге! тут як почав вигадувати на мене, що…
С и д i р С в и р и д о в и ч. Цить, цить, цить! (Затуляє рота Євдокiї Корнiївнi.) Нiяк не вдержить свого язика! Ще й дочцi розкаже. Ой, якi ж слизькi язики у тих жiнок: в однiєї гострий як бритва, а у другої слиз-ький: так i лiзе сам з рота. (Показує.)
Г о р п и н а. Та кажи-бо, що твiй чоловiк вигадував!
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, цить, не кажи!
Г о р п и н а. Та кажи-бо, коли нагадала; не дратуйся. Кажи, бо вилаю.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Не кажи, бо з хати втечу.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та то ми, сестро, оце радились, за кого б нам свою дочку вiддати замiж. Перебирали усi Кожум'яки, та й не знайшли нi одного панича дочцi до пари.
Г о р п и н а. Куди ж пак! Тисячi та сотнi нiколи в дiвках не посивiють. Не бiйся! Повиходять швиденько. От уже нам, бiдним, зовсiм друге дiло, хоч моя Оленка красуня не то що на всi Кожум'яки, а може, й на ввесь Київ.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та й наша Євфросина не то що на ввесь Київ, а може, й за Київ. А що вже розумна i вчена, як баришня, то нiгде правди дiти, хоч, може, матерi не приходиться своєї дочки хвалити.
Г о р п и н а. Тiльки дуже звикла верховодити, тим, бач, що великорозумна. Якби моя Оленка так верховодила в хатi, то я б їй патли обскубла.
Дзвонять до церкви.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Чи це вже й до вечернi дзвонять? Пiду ж я поможу дяковi спiвати. (Встає.)
Г о р п и н а. Вже таки й поможете дяковi. Сiдайте ж та лучче побалакаємо. Нехай там сам дяк курникає.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Я оце все про свою дочку. Вже б, здається, i час замiж, та все якiсь недоладнi люди трапляються: то негарнi, то без грошей, хоч i гарнi, то не дуже розумнi. ЗоВ с i.м не до пари моїй Євфросинi.
Г о р п и н а. О, Євфросина таки вередлива. Недурно вона так дере носа передо мною, неначе я їй не тiтка.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Тут, сестро, почав до нас ходити один молодий панич, та не скажу, як звуть.
Г о р п и н а. Про мене, не кажи. Менi не йти за його замiж.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Гарний, хоч з лиця води напийся, ще й до того розумний. Як почне говорити з Євфросиною, та так говорить розумно, що я слухаю, слухаю i нiчогiсiнько не розберу. От уже вдався розумний, як наша Євфросина.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Що вже розумний, то розумний, бо набрався розуму од розумних людей: вiн знається не тiльки з семiнарськими басами, але навiть з митрополичими.
Г о р п й н а. Та хто ж це такий? Та скажи-бо, сестро!
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Не скажу, нехай кортить.
Знов дзвонять до церкви.
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, уже вдруге дзвонять! Їй-богу, втеряю вечерню. (Бере шапку i йде. Горпина його доганяє й тягне до стола.)
Г о р п и н а. I годi вам, годi. От уже наспiваєте! Шипить, як старий гусак, а йому здається, що вiн спiває.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Та не слухай, сестро! Ото в дяка добра табака, якась не проста, заморська, то вiн бiжить нюхнути з дякової табатирки.
Г о р п и н а. Знайшов добро. Сiдайте-бо та побалакаємо, та вип'ємо по чарцi. (Тягне його й садовить.)
С и д i р С в и р и д о в и ч. Ото дав господь ручки! Аж мої кiстки трiщать.
Г о р п и н а. Химко!
Входить Химка.
ВИХIД 6
Т i с а м i й Х и м к а.
Г о р п и н а. Побiжи, Химко, в церкву до дяка, нехай дяк дасть хазяїновi на один нюх табаки.
Х и м к а. Чого? Табаки? Хiба ж я дурна, щоб за чортзна-чим бiгала, та ще й до церкви! Вже цi тiтка вигадають! (Виходить.)
ВИХIД 7
Т i с а м i без Химки i Є в ф р о с и н а.
Є в ф р о с и н а (входить в свiтлицю. Побачивши Горпину, йде до неї i гордо вiтається). Добривечiр, тiтко! Це ви до нас в гостi?
Г о р п и н а. Авжеж бачите, небого! В гостi прийшла.
Є в ф р о с и н а. Ходила оце гуляти та купила щось задля вас, мамо.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що ж ти купила? Чи не черевики?
Г о р п и н а. Певно, купила матерi московську бурульку.
Є в ф р о с и н а. (розвiрчує папiр й виймає очiпок з червоними стрiчками). Ось що я вам, мамо, купила. (Хоче надiти матерi на голову; мати одхиляється.)
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Що се ти, дочко! Схаменися! Чи годиться ж менi на старiсть убиратися в очiпок, та ще з червоними стрiчками?
Г о р п и н а. Авжеж! Воно якраз пристане до сивої коси.
Є в ф р о с и н а. Скиньте, мамо, оту мiщанську хустку з рiжками та вберiться в чепчик.
Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Ходила з рiжками замолоду, ходитиму й на старостi лiт.
Є в ф р о с и н а. Ви бачите, мамо, що в нас почали бувати не простi люди. Їй-богу, вiзьму ножницi та постинаю тi капоснi рiжки вам i тiтцi.
Г о р п и н а. Отак пак! На здоров'ячко матерi. Рiжте, небого, матерi, а тiтки не зачiпайте.
Є в ф р о с и н а. От уже кожум'яцька простота! Що ж то скажуть мої товаришки, що вчилися зо мною в мадами у пансiонi, як часом котра ненароком загляне до нас? (Тихо.) Що то скаже вiн, як прийде та знов побачить на матерi отi рiжки? Вiн же смiявся з тих рiжкiв менi в вiчi!