На Кожум’яках – Iван Нечуй-Левицький

1-й г о л о с. Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме вiри, тому в спинi дiри!

3-й г о л о с. В семiнарськiм хорi сам Тарас як попре горою: го-го-го! (Показує голосом.) А Кирило! як ревне низом (показує)… гурр! го! го! го! Або Орест як суне октавою (пускає октаву)… рррр… гурррр! аж хори дрижать.

1-й ш в е ц ь. А вгадайте, хто найрозумнiший в Києвi: чи семiнарист, чи академiст, чи унiверситант?

2-й ш в е ц ь. Я кажу семiнарист.

1-й ш в е ц ь. Я кажу академiст.

3-й ш в е ц ь. А я кажу унiверситант.

В с i до 3-го ш е в ц я. О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий його!

3-й ш в е ц ь. Ба справдi унiверситант.

1-й ш в е ц ь. Я кажу академiст.

2-й ш в е ц ь. Ба нi; найрозумнiший семiнарист: семiнариста нiхто на словах не переможе. I баси найкращi в семiнарiї.

1-й ш в е ц ь. Семiнарист то бурсак.

2-й ш в е ц ь. Ба брешеш! Семiнарист найрозумнiший.

1-й ш в е ц ь. Ось тобi за те! (Дає стусана.)

2-й ш в е ц ь Ось тобi здачi!

4-й ш в е ц ь. А хто мiж нашими найрозумнiший?

В с i. Г о с т р о х в о с т и й.! Г о с т р о х в о с т и й.! Про це нiчого й голову ламати. Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й.! Вiн знається з семiнарськими i митрополичими басами. Вiн найрозумнiший на всi. Кожум'яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то нiхто нiчого не второпає.

Г о с т р о х в о с т и й. виходить i проходжується на сценi.

В с i. (до його). Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто найрозумнiший: чи семiнарист, чи академiст, чи унiверситант?

ВИХIД 2

Т i с а м i i Г о с т р о х в о с т и й.

Г о с т р о х в о с т и й. (авторитетно). Ви й того не тямите? Авжеж семiнарист, бо в семiнаристiв найкращi баси. Та що з такими дурнями, як ви, й говорити!

4-й ш в е ц ь. Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, якi рябi штани! Як зветься ця матерiя?

Г о с т р о х в о с т и й. Жилетка з физiчеської матерiї, а штани з матерiї моральної.

3-й х л о п е ц ь. Яка гарна матерiя! Ряба-ряба, як зозуля. Як менi хазяїн дасть грошi, то собi пошию физiчеський сiртук.

4-й х л о п е ц ь. А я б собi пошив такi самi моральнi штани, як у Свирида Йвановича.

3-й х л о п е ц ь. Один Г о с т р о х в о с т и й. скаже, де найлуччi баси.

В с i. Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходiть до нас: про щось маємо вас спитати.

Г о с т р о х в о с т и й. Питайте, то й скажемо.

В с i. У якому х о рi тепер найкращi баси?

1-й ш в е ц ь. Еге у братському?

Г о с т р о х в о с т и й. Може, у братському, а може, й нi.

3-й ш в е ц ь. А правда, тепер у семiнарському найкращi баси?

Г о с т р о х в о с т и й. В братському тепер баси за-снадiли, а в михайловському неначе галушками подавились. Найдужчi баси в семiнарiї. Там один Орест стане за десять братських басiв.

3-й г о л о с. Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як ревне. Недавно вiн був у гостях в мого хазяїна i так спiвав, що наш хазяїн трохи не здурiв, аж на стiну лiз.

Г о с т р о х в о с т и й. А все-таки найкращий тепер бас. у мiщанському хорi. У Йоньки Шелихвiста така басюра, що нi одна бочка з ним не справиться.

В с i. до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що!

Г о л о с и з г о р и. Свириде Йвановичу! А йдiть до нас спiвати.

Г о с т р о х в о с т и й. Куди ж пак! Так i полечу оце на гору людям на смiх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти, пiдождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дiвчата ходять по воду, сюди виходять пiсень послухати. Коли б вдалося хоч натiшитись до заручин з Євфросиною, бо як заручуся, то тодi годi тобi, Свириде Йвановичу, до дiвчат липнути! Євфроси-на, здається, вхопить мене в свої пазури; але ж тi пазури в золотi! А тут доконче треба поправити свої дiла, бо лусне цилюрня незабаром. Старого Рябка струсну, то так i посипляться карбованцi. Тодi я позакидаю свої бритви iк чортовому батьковi через голову в Днiпро та й буду купцем. Але ж О л е н к а, серце моє, любка моя! Коли б хоч углядiти, хоч подивитись! (Ходить взад i вперед.)

Х о р (спiває).

Вийду на поле, гляну на море,

Сама ж я бачу, що менi горе;

Сама ж я бачу, чого я плачу…

А ще милого хоч раз побачу.

Буду стояти на цiм каменi,

А чи не вийде милий до мене;

Буду терпiти велику муку,

А чи не скаже: дай менi руку!

ВИХIД 3

Свирид Iванович Г о с т р о х в о с т и й i О л е н к а.

Через сцену переходять дiвчата з вiдрами; деякi зостаються й слухають х о р, балакаючи.

З гори сходять кiлька хлопцiв i пристають до їх. О л е н к а виходить з вiдрами i стає.

О л е н к а. Як гарно спiвають хлопцi! Стану та послухаю хоч на часок. За тими яблуками, за тiєю бiганиною нема менi цiлiсiнький день просвiтку. Може, й Г о с т р о х в о с т и й там сидить на горi та спiває? Боже мiй милий! Нащо ж я його полюбила, коли я знаю, що вiн на мене й не гляне, й слова до мене не промовить!

Г о с т р о х в о с т и й. (вглядiвши Оленку). Вона йде з вiдрами! Вона! (Пiдходить.) Добривечiр вам, Оленко! (Скидає шляпу, кланяється i подає руку.)

О л е н к а (засоромившись). Доброго здоров'я! (Подає йому руку.) Ой, не давiть так здорово! Ой, як ви мене злякали, що я й нестямилась! (Важко дише. Тихо.) Боже мiй! Серце моє трохи не вискочить з грудей.

Г о с т р о х в о с т и й. Може, ви втомились, несучи вiдра? Дайте, я вам трошки пiднесу. (Хоче взяти вiдра.)

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: