Маркіян Шашкевич - Ярослав (сторінка 2)

На христяни ударили люто; 
Так їх круто вперед себе гнали, 
Же їх перхли, мовби звір пудливий. 
Тут щит лежить, дорогий тут шолом, 
Тут в стременах кінь рве воєводу, 
Тут сей дармо жене у татари, 
Онде просить — пробіг! — милосердя. 

Татари то так ся розжарили... 
На христяни дач вложили многу, 
Два під себе взяли королівства, 
Старий Київ, просторен Новгород[5]. 

Скоро в землях розноситься горе,— 
По всіх землях люд збирати стануть; 
Поставили чтири многі війська, 
Поновили з татарами вражду. 

Гнулись татари в праву сторону. 
Як чорна хмара, що грозить градом 
Позасипати царини вродні, 
Такий рій чутний був іздалека. 

Упрем угри в сотниці зглотились, 
Впрем, оружні, з ними ся стріли. 
Лиш надармо хоробрость і вдалость, 
Надармо ся дерзко запирали: 
Всеред рядів вгналися татари, 
Розперхнули всі їх многі війська, 

Сполонили всьо, що в землі було. 


Всі христяни минула надія; 
Було горе, гірше всего горя. 
Помолились богу жалісливо, 
Щоб спасав їх від татар злобливих: 

«Ой стань в гніві своїм, о господи, 
Спасай од враг, спасай нас, гонених! 
Душу нашу хтять потолочити, 
Як звір вівці, тісно обключивши. 
Первий бой нам втрачен, втрачен вторий...» 
Татари ся в Польщі розложили, 
Ближче й ближч всі села сполонили, 
Продерлися люто к Оломуцу. 
Біда тужча стала по країнах. 
Не встояло-сь нич перед поганим.. 

Боролись день, боролись день вторий — 
Нікуда ся не клонить звитяга. 
Ой та множінь татар розмножилась, 
Як ся множить в осінь тьма вечерня, 
А в повені — серед татар лютих — 
Холибалось військо християнів, 
Насильно ся к сему горбку дручи — 
На нім ж мати божа чуда творить! 

«Ну же, братя, ну же!» — Внеслав кличе, 
У срібельний щит мечем ударив 
I хоругвов над головов точить. 
Мужаються всі, в татари рвуться; 
Ізбилися в одну силу сильну, 
Вирвалися, мов огонь із землі, 
3-меж татарів премнога д' горбкові — 
Горбком горі взадними кроками. 
На підгорб'ю вшир ся розступили, 
У гран острий звузилися сподом, 
Вправо, вліво покрилися щитьми, 
На рамена вклали острі коп'ї — 
Другі первим, а пак другим треті. 

Тут стріл хмари — з гори на татари... 
В тім ніч темна засунула землю, 
Розвалилась із землі до облак, 
Заступила очі, розжарені 
Против собі, христян і татарів. 
Вергуть наспи в густій тьмі христяни, 
Наспи, вколо верха обкопані. 

Лиш на всході рано починалось, 
їздвигнувся веський врагів табор. 
Табор сей був кругом горба: страшний — 
В таку далінь, що й не заглянути! 
На борзих тут конях л и ш ш е п ш і л и, 
Настромлені на коп'ях несучи 
Христян глави горі к шатру хана. 

Тут зглотилась множінь в одну силу. 
Всі в сторону одну замірили, 
І горі, під горб, ся мітко мчали, 
І скричали криком, над все страшним, 

Пошук на сайті: