Леся Українка - Камінний господар (сторінка 12)

Завантажити матеріал у повному обсязі:
ФайлРозмір файла:Завантажень
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.docx)Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.docx108 Кб2633
Скачать этот файл (Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.fb2)Lesya_ukra_nka_kaminniy_gospodar.fb2132 Кб2485
    (з до­са­дою вiд­су­ває пок­ра­си)

    Ох, тi жа­ло­би! i ко­ли їм край?

    К о м а н д о р

    (спокiйно)

    Ся має вi­сiм день iще три­ва­ти.

    По дядько­вi во­на не ду­же дов­га.

    А н н а

    Найцiкавiше те, що я i в вi­чi не ба­чи­ла нi­ко­ли то­го дядька.

    К о м а н до р

    То спра­ви не змi­няє. Ви те­пер на­ле­жи­те до до­му де Мен­до­зiв, тож вам го­диться ша­ну­ва­ти пам'ять всiх сво­якiв.

    А н н а

    Продовж їм, бо­же, вi­ку!

    Бо се те­пер по дядько­вi жа­ло­ба, а то бу­ла по тiт­цi, пе­ред нею ж - ко­ли б не по­ми­ли­тись! - брат у тре­тiх чи не­бiж у чет­вер­тих нам по­мер…

    К о м а н д о р

    На ко­го ви роз­сер­ди­лись?

    А н н а

    Я тiльки хо­тi­ла при­га­да­ти, скiльки днiв я не бу­ла в жа­ло­бi з то­го ча­су, як з ва­ми од­ру­жи­лась.

    К о м а н д о р

    Цiлий мi­сяць.

    А н н а

    (iронiчно)

    Ах, цi­лий мi­сяць? Се ба­га­то, справ­дiї

    К о м а н д о р

    Не ро­зу­мiю ва­шої до­са­ди.

    Невже-таки для мар­ної роз­ва­ги лад­нi ви за­нед­ба­ти всi по­чес­нi зви­чаї дав­нi?

    А н н а

    (встає)

    Що се за сло­ва?

    Я не до­дер­жую зви­чаїв чес­них?

    Коли я що га­неб­но­го вчи­ни­ла?

    К о м а н д о р

    Про щось га­неб­не й мо­ви буть не мо­же, але для нас i збо­чен­ня най­мен­ше бу­ло б ступ­нем до прiр­ви. Не за­будьте, що ко­ман­дорський плащ ме­нi дiс­тав­ся не просьба­ми, не грiш­ми, не на­сильством, але чес­но­тою. З нас, де Мен­до­зiв, бу­ли зда­вен всi ли­ца­рi без стра­ху, всi да­ми без до­га­ни. Чи ж по­до­ба, щоб са­ме вас юр­ба мог­ла огу­дить, ко­ли ви завт­ра…

    А н н а

    (роздражнено)

    Я не йду нi­ку­ди.

    К о м а н д о р

    Зовсiм не­ма пот­ре­би за­ми­ка­тись.

    Ми завт­ра маємо пi­ти до церк­ви.

    А н н а

    Я не зби­ра­ла­ся до церк­ви завт­ра.

    К о м а н д о р

    А все-та­ки ми му­си­мо пi­ти, - ка­за­ти ка­зань має фра Iньїго.

    А н н а

    Се най­нуд­нi­ший в свi­тi про­по­вiд­ник!

    К о м а н д о р

    Я з ва­ми згод­жу­юсь. Та ко­ро­ле­ва злю­би­ла тi ка­зан­ня. От­же, хо­дить i цi­лий двiр на них. Ко­ли не бу­де з усiх гран­дес лиш вас, то се по­мi­тять.

    Анна мовч­ки зiт­хає.

    (Командор вий­має з ки­ше­нi мо­ли­тов­нi чiт­ки з дим­час­то­го криш­та­лю).

    Я вам ку­пив чiт­ки до пiв­жа­ло­би, а тро­хи зго­дом справ­лю з аме­тис­ту.

    А н н а

    (бере чiт­ки)

    Спасибi, тiльки на­що се?

    К о м а н д о р

    Вам тре­ба пиш­но­тою всiх дам пе­ре­ва­жа­ти.

    I ще, будь лас­ка, як прий­дем до церк­ви, не по­пус­кай­те дон­нi Кон­сепсьйон край ко­ро­ле­ви сiс­ти. Теє мiс­це на­ле­жить вам. Про­шу вас пам'ята­ти, що нам на­ле­жить пер­ше мiс­це всю­ди, бо ми йо­го зай­ма­ти мо­жем гiд­но, i нас нiх­то не мо­же за­мi­ни­ти, - ру­чить за те не тiльки честь Мен­до­зiв, а й ор­де­ну мо­го по­чес­ний пра­пор.

    Коли ж не тiльки дон­на Кон­сепсьйон, а й ко­ро­ле­ва схо­че те за­бу­ти, то я не га­ючись по­ки­ну двiр, за мною ру­шить все моє ли­царст­во, i вже то­дi не­хай йо­го ве­лич­нiсть при­дер­жує ко­ро­ну хоч ру­ка­ми, щоб ча­сом не схит­ну­лась. Я зу­мiю од­важ­но бо­ро­ни­ти прав ли­царських, та тiльки тре­ба, щоб во­ни бу­ли всiм на­вiч без­пе­реч­нi, а для то­го ми му­сим пильну­вать не тiльки чес­тi, але й ви­мог най­мен­ших ети­ке­ти, що­най­дрiб­нi­ших. Хай во­ни зда­ються для вас нуд­ни­ми, мар­ни­ми, без глуз­ду..

    А н н а

    Терпливосте свя­та!

    К о м а н д о р

    Так, справ­дi тре­ба мо­ли­тись до терп­ли­вос­тi свя­тої, ко­ли хто хо­че всто­ять на вер­хiв'ї тих прав, що ви­ма­га­ють обов'язкiв.

    Права без обов'язкiв - то сва­во­ля

    Анна знов зiт­хає.

    Зiтхаєте? Що ж, вам бу­ло вi­до­мо, якi вас тут по­вин­нос­тi че­ка­ють.

    Свiдомо ви об­ра­ли ва­шу до­лю, i ва­ше ка­ят­тя прий­шло за­пiз­но.

    А н н а

    (гордо)

    I в дум­цi я не маю ка­ят­тя.

    Я приз­наю вам ра­цiю. За­будьте мої хи­ме­ри - вже во­ни ми­ну­ли.

    К о м а н д о р

    Осе сло­ва справ­дешньої гран­де­си!

    Тепер я пiз­наю свою дру­жи­ну.

    Простiть, я був на мить не пе­вен вас, i так ме­нi то­дi са­мотньо ста­ло, i бо­ротьба зда­лась ме­нi тяж­кою за той ща­бель, що має нас пос­та­вить ще ви­ще.

    А н н а

    (живо)

    За який ща­бель? Таж ви­ще

    є тiльки трон!

    К о м а н д о р

    Так, тiльки трон.

    (Пауза).

    Давно б я сей план вам роз­ка­зав, як­би я ба­чив, що ви тим жи­ти мо­же­те, чим я.

    А н н а

    А ви сього не ба­чи­ли?

    К о м а н д о р

    Я ка­юсь.

    Але те­пер я кож­ний крок мiй хо­чу ро­би­ти з ва­ми враз. Най­ви­ща ске­ля ли­ше то­дi вi­нець по­чес­ний має, ко­ли зiв'є гнiз­до на нiй ор­ли­ця.

    А н н а

    Орлиця?

    К о м а н д о р

    Так, ор­ли­ця тiльки мо­же на гост­ро­му i глад­ко­му шпи­лi со­бi трив­ку осе­лю збу­ду­ва­ти i жи­ти в нiй, не бо­ячись без­вiд­дя, нi сон­ця стрiл, анi грiзьби пе­ру­нiв.

    За те їй над­го­ро­да - ви­со­кос­тi…

    А н н а

    (переймає)

    …у чис­то­му на­гiр­но­му по­вiт­рi без па­хо­щiв об­лес­ли­вих до­лин.

    Чи так?

    К о м а н д о р

    Так. Дай­те ру­ку.

    Анна по­дає ру­ку, вiн стис­кає.

    I доб­ра­нiч.

    А н н а

    Ви йде­те?

    К о м а н д о р

    Так, на ра­ду ка­пi­ту­лу*, як ча­сом за­пiз­ню­ся, то не ждiть. * Ка­пi­тул - зiб­ран­ня чле­нiв яко­гось ор­де­ну.

    (Виходить).

    Анна сi­дає i за­ду­мується.

    Увiходить по­коївка Ма­рiк­вi­та.

    А н н а

    Ти, Ма­рiк­вi­то? Де моя ду­енья?

    М а р i к в i т а

Пошук на сайті: