Велесова Книга

адже він є воїнам честь і суд і, як златорун, милостивий

і всеправеден є.

X. Що укріпляє хоробрих

12

Поки зорі сяють, співаємо хвалу богам і вогнищу Перуна,

який, як сказано, йде на ворогів.

І проголошуєм велику славу отцям нашим і дідам, які

суть у небі.

Скажемо так тричі і йдемо і отари наші ведемо на трави.

А коли їх вести в інші степи, — ідемо.

І знову богам хвалу возносимо, славу співаємо,

і так до полудня.

Проголошуємо славу велику Хорсові, що крутить

златорунні кола.

І суряну п'ємо так до вечора.

А коли прийде вечір і вогнища вже розкладені,

запалимо їх і славу вечірню заспіваємо Дажбу нашому,

який, кажемо, був нашим прадідам, чим вуха й очі

мають бути.

І, сотворивши молитву, йдемо ко сну.

А за тим — велика таємниця.

13

Се бо розумних проявить і хоробрих укріпить.

І ті йдуть до сонця восходящого,

вдивляючись у береги ріки,

щоб там оселитись, де наша Мати-Слава скаже.

А та обома крилами освятить її.

І так узяли землю тую

і бороніть її од ясів і гунів,

як і проти готів повертайте стріли свої і мечі одточені.

14

Позаяк се йде ворог на нас, то ми взяли мечі.

І, натхнені сказаними Матір'ю словами,

що майбутнє наше славне,

пішли на смерть, як на свято.

Сказано вам про старі часи, коли мали храми карпатські.

І там були купці, старі верманове і рабове й іні.

Се бо ті купці радогощі почестені.

І так брали од кожного з нас гостиці, сорочки честені.

Їх бо честять боги і нам повеліли.

І честимо їх.

Се бо мали вказівку на часи наші,

аби не діяли хибно й отцям почесті укладали —

не персти бездіяльні товкли о дерево,

а щоб руки наші утрудились о рала наші

і мечами добували нелегность нашу.

І тая нам повеліла йти на кордони наші і закрити їх од

ворогів.

Се дими, піднявшись, течуть до небес,

і те означає тугу велику для отців, дітей, матерів наших.

І то час боротьби прийшов.

І не сміли говорити про інші справи, лише про ці.

Се бо прийшли варягове до Дніпра і там взяли землю нашу.

І ті то стали людей і землю під себе чільно брати.

І не могли те погодити інакше, як мечем нашим.

І Рюрика відігнали від земель наших,

і турнули його назад, звідки прийшов.

Се бо кордони наші ворогами скорочені,

і земля наша чинить опір.

І то є обов'язок наш, іншої жертви не хотіли.

Се інший ворог Германаріх іде на нас із півночі;

він же внук внучатий Оторіху.

І сей верг на нас воїв своїх з рогами на чолі.

Варяги кажуть нам іти з ними;

і не могли воювати на обидва боки,

хоч вони вороги, як і перші,

і нема різниці між ними.

Се бо яси йдуть на нас від Танаїсу і Таматархи могутнього

кіннотою і раттю незчисленною.

І тьма за тьмою текла і так тече на нас.

І се не маємо іншої допомоги, лиш те, що боги веліли нам:

удесятерили сили свої і виступили проти них.

Се Білобог веде наші раті і кінноту.

І знали, що чарівниці, які в лісах були,

взяли мечі і пішли з раттю.

І побачили кудесниць, які чудеса великі творили.

І з праху, кинутого до небес, раті встають небесні,

і ті течуть на ворогів і могилюють їх.

І тамо бачимо птахів великих, що летіли до нас, і

кинулися на ворогів.

Б'є крилами Мати-Слава і кличе нас,

щоб ішли за землю нашу і билися за огнища племені нашого;

се… бо суть русичі.

Ідіть, брати наші, плем'я за племенем, рід за родом

і бийте ворогів на землі нашій,

яка належить нам і ніколи іншим.

Там помрете, але не повернете спини свої,

І ніщо вам не втратиться, нічого не станеться,

бо ви в руках Сварожих,

а той веде вас у всі дні до звитяги і геройства многого.

X/. З минулого. На морських берегах

15а

Се Старград покинули і пішли до Ільмер-озера

і там заснували город інший, новий, і там лишились.

І тут Сварога, першого пращура молили:

для роду рожениць джерело їх препросили,

а в дуба — мірку хліба нашого.

Сварог, що створив світло, —

це бог світла і бог Прави, Яви і Нави,

се маємо їх во істину.

І ця істина наша переборює сили темряви і до блага веде.

Як і праотці колись, знаючи про це,

принесли в жертву коня білого

і вийшли з краю Семиріччя, що біля гори Ірштії і в

Загогрії, хоч були там вік.

І так покинули той край і пішли в Дворіччя,

і розбили тих з допомогою кінноти своєї,

і пішли до землі Сірійської, і там зупинились.

А пізніше пішли горами високими; і була зима, і льоди.

І спустилися в степи і там були з отарами своїми і худобою.

Се перша Права, заповідана отцям нашим праотцями,

допомагала у прі великій і сили давала відбити ворогів.

З боями прийшли до гори Карпатської

і там упорядкували на чолі з п'ятьма князями

і городи, і села, вогнища і торги великі.

І потіснені були

15б

готами, які були на заході;

і звідти пішли до Сонця, до Дніпра-ріки, і

возрадувалися там.

Кий заснував град, який населили і славні роди інші.

Там оселилися і вогнище творили дубу і снопу,

який є Сварог, пращур наш.

І се невдовзі напав на нас ворог новий осзесче,

який кров славних пив.

І Кий пішов на них раттю.

І дивились на небі на воїв тих, Перунових воїв,

які пішли на ворогів і потрощили їх, до нога розтрощили.

1 показали спини вороги.

І се інше племено онезьва пішло на нас.

І січа була велика, за вкрадене ними до останнього

а наші раті дивились на те і мовили: «І боги наші женуть

ворогів наших».

Се бо Вишень іде на хмарах до нас і каже:

«Діти, городіть град ваш і кріпіть його,

бо будете оточені повесні іними ворогами,

і боротьба буде ваша люта і кріпка.

Оце Сварог послав мене до вас, сказавши,

що будете мати сили небесні ошую й одесную ваших

і також казав, що ви недбало ставитесь до богів,

а так бо є самі перед ворогами».

16

Велесу книгу цю почестимо, богу нашому,

в якому бо є пристанища сила.

У давні часи був муж, який був благ і доблесний,

і, як кажуть, у пошані в Русі.

1 той мав жону і дві дочки.

Мали вони худобу — корови і багато овець;

і були ті в степах.

І не було чоловіків для їхніх дочок.

Так молив богів, аби згасання роду присікли.

І Дажбо почув мольбу ту

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: