Велесова Книга

пішли до Скотеня; там поблизу й отаборилася русь.

Їронці не чіпали звичаїв наших, ні рабів не брали,

отож лишили русам життя русів.

А хозари брали до своєї роботи людей

і велике зло чинили дітям і жонам.

А тоді і готи-грабіжники напали на русь, що осіла коло

Скотеня,

а тії взялися за мечі,

і пращурове наші виступили проти них.

Тут кіннота іронців вступила в бій і розбила готів.

Розтрощені були готи, втекли з поля.

То бо кров боруська лилася, і чермна земля була.

Перунами розтрощила русь землю готську і мечами

знищила всякого,

а землю їхню, як відомо, до своєї приєднала.

А тут і хозари в наш час ратний пішли на нас.

І тут бо руси кинулися до битви, як леви, і сказали:

«Пропадемо, якщо Перун про нас не подбає».

І той їм допоміг готи були розбиті,

а хозари перші спробували праху,

вперше були розтрощені.

А русь звернулася до них і сказала: «А що ще буде?»

Хозари тікали до Волги од Дону і Дінця, там, сором маючи,

розбіглися вої їхні,

покидали на землю мечі свої, тікаючи вже вкотре перед

очима нашими.

Готи змістились і відійшли на північ, і там зникли,

йдучи далі.

Русь же ввійшла до цієї землі, взятої до Русі до рук,

утерла руки свої і сказала: «Прийшла ж милість божа!

Хвалімо Дажбога нашого і Перуна-златоуса, які були з нами».

І так уперше заспівали славу богам на землі чужинській.

І сказала руськолунь: «Та є земля, і треба немало старатися,

щоб утворилася земля наша».

А хозари, в бою дощенту порубані, шукаючи інших земель,

остерігаючись руськолуні біля Києва і в Лузі,

утвердилися на Дону після готів.

Багатьох захопили в поході з собою,

отож і терпіли ті од них,

бо були вони вільні і ворожі до пращурів.

Велес бо навчив тих землю орати і зерно сіяти.

Так захотіли ті пращури огнищанами стати і бути

землетрудичами.

Говоримо бо, як се мовиться в нашій землі, а не так, як

греки,

жадаючи за рахунок руського народу зростати,

болгарам підкорити

і примусити свою худобу водити в полях злачних.

І вибирали тих (князів) із своїх старійшин,

од роду до роду так се правили.

За десяток віків забули своє родство,

і так роди жили окремими племенами.

Се називаються ті поляни, свередзі і деревляни:

тут бо всі руські, од руськолунян походячи.

Окремими є сумь, весь і чудь — і звідти прийшла на Русь

усобиця.

За другу тисячу літ підпали розділу і лишились у самотності,

і почали на чужих у неволі працювати —

спочатку на готів, які міцно їх тримали,

а потім — на хозаринів, як ті з'явилися з каганом…

А той був приятелем нашим і спершу були купцями на Русі.

Спочатку були велеречиві, а потім стали злі

і русів гнітити стали…

Сказали ті: «Куди підемо від них?

Де життя вільне знайдемо?

Ми великі сироти, божеська рука од нас одвернулась».

І так на двадцять тисяч літ не могли сутворитися до Русі,

а там прийшли варяги і взяли ту…

Були ті синове влці: русь же повернулась од півночі,

Знову не мала можливості…

В лісах ільмерських зібралась і там є.

Києву ж дана частина мала, там бо всілися варяги,

які захопили владу після венеда Святояра…

Так узріємо навіч того боярина, героя нашого,

який розбив готів із Скотичем.

І була славна подія од приходу слов'янського люду на Русь

тисяча третього року,

як нагле грабіжники напали на нас.

Тоді Святояр був єдиним князем, якого боруси вибрали

на руськолуні.

А той взяв руськолунь і борусів, озброїв їх

і пішов на готів од Воронженця.

Було там десять тем відібраних боянів кінних, не піших.

І так напав на них.

Січа була зла і коротка,

і та буйствувала була до вечора.

Ї були по готах.

Русі бо приглянулася земля та і досі.

А в той час ішли до Києва варяги з купцями і побили

хозарів.

А каган хозарський звернувся до Скотеня, просячи

допомоги.

Відкинув ту просьбу Скотень і сказав:

«Допоможете самі собі».

Віче руськолуні веліло готувати оборону,

бо ворожа сила насувалася до землі Воронженця.

Воронженець був давній, за багато віків оснований далеко

од нападників.

А та ворожина дійшла до Воронженця і взяла його, і там

осіла.

Се Русь була відрізана від заходу сонця,

а інші пішли до сури на південь

і заснували Сурожград біля моря, що належало грекам.

Там кріпив град Сурож Білояр.

Криворіг, був тоді князь русів, пускав білого голуба:

Куди той полетить, туди і йти.

А той полетів на греків.

Криворіг пішов на них війною і розбив їх.

Тут бо греки, як лиси хвостом вертячи,

дали Криворогові золоте руно і комонце стребні.

І Криворіг утримався на Сурожі.

А вони, греки, були на Голуні.

Криворіг догодився, аби руси одкрилися там.

А потім греки напустили на них боянів у залізах і

побили їх.

Багато крові руської пролилося на тій землі.

І ні стягу не лишилося русичам.

Іллірійці сказали, що ми нерозумні, і прийдуть нам

помагати…

Пом'янемо тих, що свою землю руську удобили,

і наших старійшин, які бо стратили сили, русь, на тих

бойовищах з ворогами нашими.

А кров їхня удобила землю нашу.

Сущі бо боги, які, з Перуном ділячись, накували мечі

свої до ворогів іних.

Ми ж їм помолилися нам у поміч…

Сурожу бо святому бути над нами.

А йдемо куди — знаємо: по землі на гори і в луку моря.

А і то всякий день звертаємо погляд свій на богів, які є світ,

його ж звемо Перун, Дажбо, Хорс, Яр та іншими іменами.

Так співаємо славу богам і живемо милістю божою,

допоки й життя.

Се лишилися Сурожа — там вороги наші,

які у темній ямі повзають і погрожують нам хворобами,

Маром-Марою і кінцем життя всім.

Явитися богові сильному і бити пітьму мечем-блискавкою.

Хай та здохне, хай сяйво світить на нас і до нас і видно всім.

Перша слава Сурію стлудіду є, той прогонить зло.

Із тієї темені ізійшло, іздибилося зле плем'я дасуво.

А те зле племено на пращурів наших набігло, напало,

І багато людей було забраних і померлих.

А той Ор-старотець казав:

«Ідімо од землі цієї, де хуни братів наших убивають.

Тоті бо криваві хвостаті звірі нашу худобу крадуть і дітей

убивають».

То бо той старотець сказав: «А підемо до іншої землі,

в якій течуть меди і молоко, і та земля є».

Ї рушили всі і троє синів Орієвих — Кий, Пащек і Горовато,

звідки і три славні племена виникли.

Сини були хоробрі, вожді дружинам.

Отак сіли на коней і рушили.

За ними їхали молодші дружини;

йшла худоба — корови, пов'язані бики, вівці;

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: