Велесова Книга

їхали діти, старотці і матері, жінки, як марні люди.

Ї так просувалися до півдня, до моря, мечами разячи ворогів,

ішли до Гори великої, до долини травної, багатої злаками.

Там і оселився Кий, що був засновником Києва.

Та то був престол руський.

Багато крові коштував той похід слов'янам.

Анти не зважали на зло і йшли, куди Ор указував.

Бо кров є свята.

А кров наша про те каже, що ми русичі всі.

Не слухайте ворогів, які кажуть: нема у вас доблесті.

Од отця Орія походимо,

і той час од часу народжується серед нас;

і пов'язано се сяк бо є до самої смерті…

Не забудемо також ільмерців, які нас охороняли.

Були не окремі, а з нами злилися

і кров свою давали і за нас.

Давно були на Русі хозари, зараз варяги;

ми ж русичі, аж ніяк не варяги…

Залишимо на суру молоко наше в травах на ніч,

додамо до нього щавлю й іних трав, як говорили прастаротці,

і даймо се суритися.

І пиймо тричі на славу богам і п'ять разів щодня.

То бо наше старе почитання богам повинні потребити,

і треба та буде пов'язом поміж нами.

Ані Мара, ні Морока не сміємо славити.

Ті бо то диви є нашим нещастям…

Наші діди в небесах…

ІІ. На Прип'яти і біля гори Карпатськой

З підкорення се починали ми те заселення.

Мовимо, що так літ за тисячу п'ятсот до Діра пішли прадіди

до гори Карпатської

і там оселилися і жили ладно.

То бо родами правили отці-родичі,

а старійшиною роду був Щек, од оріян той був.

Паркун благоволив нам, і завдяки йому жили спокійно.

І таким було життя п'ятсот літ,

а потім подалися на схід сонця і пішли до Дніпра.

Та бо ріка є, що до моря тече.

І там на півночі оселилися на ній.

І називали Дніпро Прип'яттю,

як і отці називали Дніпро Прип'яттю.

І там жили п'ятсот літ.

І віче правило, і боги оберігали од багатьох ворогів,

які звалися язиги.

Іллірійців там багато осіло і стало огнищанами.

І там худоба водилася в степах,

і там тільки богами оберігатись могла.

І так, як говорили, відпочили,

і наскладали немало золота,

і жили заможно.

Так се язиги розвернулися на південь, залишивши нас.

І так ми йшли, ведучи худобу — корів своїх і биків.

І тут побачили багато птахів, які летіли до нас.

А ті галки і ворони від покорму летіли — була покормка

велика у степах.

То ж бо ті племена костобоків напали і багато було втрат.

І кров лилася тут, коли враз сікли голови ворогам своїм,

а ті вороння поїдало.

І там Стрибог свистів у степах,

а Борей гундів до полуночі, тривожачи нас.

Тут була січа велика — язиги і костобоки билися із злими

втікачами і крадіями худоби нашої…

І була та убориця за двісті літ (до нашого часу).

І наші родичі відійшли до лісів і там оселилися.

А за сто літ з'явилися там готи Германаріха, злоблячись

на нас.

І тут була убориця велика:

готи були потіснені і відтручені до Дінця і Дону.

А Германаріх пив вино, що буде любим братом поза

воєводами нашими.

І так все владналося,

почалося нове життя.

///. Війни з готами і гунами

Од Ора були наші отці спільно з борусами до приходу

на Рай-ріку, на Дніпро

і до Карпатської держави.

По родах ті правили від імені родичів і віча.

І всяк рід називався іменем своїх родичів, які правили,

і звідки прийшли до Гори також.

А князі і воєводи-отці вели людей битися з ворогами во

славу Перунову.

І се Дажбожа допомога наверталася на нас;

і була держава та Руська од русів.

А борусичі билися, і безперервна війна йшла всяк час

і многі січі-битви, що вороги починали,

і жодна не була пережита до кінця, як з римлянами, так

і з готами.

Тут Германаріх прийшов до нас і напав на нас.

Отож розбиті ми були римлянами і настигнуті готами

і (лишились) між двома огнищами тліти і згорати.

А тут настала велика біда: жнива наші спалені,

і нічого не лишилося, крім диму і попелищ.

Тут бо прилетіла до нас птиця божеська і. сказала:

«Відійдіть на північ і нападете на ворогів, коли вони

підуть на села наші».

Опісля так і було. Зробили вигляд, що йдемо на північ,

а (потім) напали на них і розбили їх.

Подолавши їх, пішли до них і стали станами по Дунаю.

І римляни напали на нас, і побили багатьох.

Хоч спішили вони нас обезглавити, а тако ми обезглавили їх.

І тьма воїнів була обезглавлена…

Великі сніги, холоди, голод мучили наших людей.

Лише стаючи втікачами і лишаючись безо всього,

вони немало натерпілися,

бо незалеглести мали і ту творили…

А по ста двадцяти роках брані готи,

тиснені гунами і берендеями,

відійшли на північ, поміж Рай-рікою і Двіною,

і там осіли.

Германаріх і Гуларіх привели їх па нові землі.

Се бо гуни з берендеями і своїми отарами стали в тому краї.

Там було багато коней, худоби, трава злачна і вода жива.

Тут бо Гуларіх привів нові сили і відбив гунів з великими

втратами,

і пішов на нас.

Тут і наші родичі зібралися на конях і кинулися на них.

Зла січа тривала там тридцять днів.

І руси пустили готів до землі своєї,

бо ці обіцяли бути з нами.

Важкі часи настали. Напали на нас римляни од Дунаю,

греки з півдня, а готи з півночі і півдня.

Та бо війна зла не ділила,

а римляни сиділи в городах дунайських,

на нас позирали і чекали.

Та боротьба була тривала і нітрохи не угодна ж бо ні богам,

ні людям.

Але не мали іншого виходу, крім неї.

Й обирали князів із отців, і ті були од осені до осені,

і їм платили данину з полюддя,

й остерігалися, коли водили отари свої,

й обробляли землю для життя.

Так жили і п'ятдесят літ вели боротьбу велику, щоденну

проти гунів і готів, але не проти берендеїв.

Коли став у них князем Саха,

той, мудрий, почав миру шукати з русами і був наш друг.

Беренда ходили тихо. Се гуни були крадіями,

і боротьба з ними була важка.

Вона тривала сто років.

І гуни лишились на готській землі.

Та се заявилися із Замор'я і почали городи будувати —

Хорсун та інші поставили.

Руськолані, яких роздирали смути, порядкували на півдні,

а боруси — на півночі.

І багато прийшлось пережити.

Ті бо родаки не хотіли, щоб руські роди об'єдналися з

руськоланню.

Дві гілки роду звалися велика і мала борусь,

а сурожці звалися Сурозькою руссю.

І вели війну боруси.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: