Велесова Книга

Тако була там не війна,

а тривала ворожнеча між родами роздирала борусів на

частини.

Тому боруси не могли стати проти греків і наступу скіфів.

Ті були жовтими, а руси були русими й блакитноокими.

Сильна й неугавна війна продовжувалась, аж поки у

сурожців не стало князів сильних,

і греки дали вищтче ворогам, як і нам.

Од отця Ора до Діра пройшло тисяча п'ятсот літ.

Перси знали наші мідні мечі,

так отож майстри їм сказали зробити залізні

і брати коней, які нам сходять од богів.

І була русколунь сильна і міцна,

бо те від Перуна одержали ми.

Скільки раз виймали мечі і виходили проти ворогів

і відкидали їх од своїх теренів отці од роду Орового,

славного і сильного,

який і Сірію воював, і Єгипет.

А в ті давні часи у нас не було єдності,

і лишились ми без Велеса, як віск.

Той бо говорив нам, що повинні ходити прямо, а не криво.

А того не слухалися.

То перси забрали велику частину русів і загнали до Набсура.

Не встереглися бо ті від ворогів,

які напали на них — Адомор звався той.

І пішли, похиливши голови свої під ворожі бичі, —

то бо сильні загони напали з трьох сторін.

А інші пішли з отарами до заходу Сонця і там пропали.

Наші ж люди пішли на долини Набсурсара,

потім на Сірію і Єгипет.

Довго тривали літа рабства.

І прийшов день, коли руси пішли від Набусарсара.

Перси не гналися за ними, а прийшли до країв наших

і там почули пісні наші до Інтри і заявили,

що якби стали вірувати, то були б з нашими богами,

а до своїх богів не неволили б.

Наші отці одні хомути носили і ніяк не звалися інакше,

як язичники.

Коли вавілонське рабство терпіли,

то князем їхнім тут був Набсурсар, який повелівав ними.

А ті свою юнь давали до війська і тягло до чурси і чресел

на лани,

і зазнавали утисків.

Їх били киями, і не могли терпіти того;

і не витерпіли і сказали їм, що це нам не до серця.

І в той день стався великий струс і землеворот аж до небес.

Там коні і воли металися і крутилися.

А ми забрали своє стадо і кинулися на північ і спасли

свої душі.

І так богами будемо збережені,

щоб не рахувати втрати синів своїх, і дочок своїх, і жінок.

І будемо простими, ставши собою.

Не були ми тими, що йшли на чолі раті.

І повернемось до того в собі, бо ходили гірше, як пси.

Ми нащадки Славуни і можемо бути горді і не шкодуємо

життя.

Та бо Магура співає пісню свою, кличе до січі;

а та птиця од Інтри;

а Інтра був і пребуде до віку.

Інтра віддав Паруні всю зброю, аби той верг її,

щоб настав яровень і йшов на луки.

І краще маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві

і поклонятись богам їхнім.

Наші жерці знання збагачувати закликають,

а вкрали їх від нас.

І ми нині так, як без бороди, і боїмося,

що так і лишимося невігласами до кінця, не знаючи,

звідки ми.

А був же у нас боярин-герой, який розбив готів

у літо тисяча третє від Карпатського Ісходу.

І той, як Дарій Третій, ішов без страху на них.

І боярин Сегеня, який убив сина Германаріха і відігнав

Гуларіха од Вороненця.

Там лишилися русь, боруси і руськолані.

Так невже маємо соромитися слів ворогів наших!

Про все те маємо віщати і не вірити до січі кожному

хвалькуватому слову, сказаному нам.

А ось зоря світить нам, і ранок іде до нас —

то вже вісник скаче в небі;

і проголошуємо хвалу і славу богам.

Та бо Сурож погречена і не буде вже руська;

і там боги грецькі.

А тому відкинемо скорботу нашу і зважимося на інше.

Хай виведе нас син світлий Інтрів із пітьми,

маємо вишнього захисника нашого.

А старі часи — то наше благо.

Дістанемо від них твердості і кріпості,

аби ворогам відповідали, як належить…

А Гуларіх повів їх (готів) на інші землі.

Ті часи були вельми важкими, бо дні були ясними,

І настала жорстока засуха.

Тож зерно не вродило,

і ми пішли на землю іншу і там утримались.

А (згодом) переможена була русь греками і римлянами,

і пішли по морських берегах до Сурожа

і там утворили Сурож;

край той був сонячний і підлягав Києву.

Та з того нічого не добилися, зло все зіпсувало.

Тут бо вперше варяги прийшли на Русь.

І Аскольд силою погримів князеві нашому і розбив того…

Аскольд і пізніше Дір усілися на наших землях,

як непрошені князі, і почали князювати.

А над ними досі були отці і зберігали вогнище, огнебога

дому того.

Та відвернув (бог) своє лице од них,

бо були у греків хрещені.

Аскольд — темний воїн, а днесь од греків освічений,

що ніяких русів нема, а суть ворове.

А з того можемо сміятися, бо були кіморії, також отці наші,

а ті римлян потрясали і греків розметали, як поросят

устрашених.

Те отці робили кожного разу, як виникала потреба.

А тут була інша суть і інші обставини.

Той Аскольд приносить жертви богам чужим, а не нашим.

Такими були наші отці, і нам не бути іншими.

А греки хотіли нас хрестити, щоб ми забули богів наших

і так обернулися (в їхню віру) і стали їм служити.

Постережемося того, як пастухи, що оберігають своє стадо,

і не дають вовкам хижачити на ягнят,

які бо є дітьми Сонця.

Тому трава зелена — це знак божий,

і її треба брати до глеків і настоювати на сонці нашому,

щоб пити на честь богів, які на небі синьому.

А отці наші приносили жертву Дажбогові,

і та на небі також святилася многократно.

VI. Мусимо дбати про вічне

Слава богам нашим!

Маємо істинну віру, що не потребує людської жертви.

А тая се діє у варягів, які завжди приносили її,

іменуючи Перуна Паркуною,

і тому приносили жертву.

Ми ж польову жертву даємо і від трудів наших —

просо, молоко, а також тук.

То бо покропимо ягням на коляди і на русалії

в день весняний і на честь Красної Гори.

Ту бо даємо на спомин про гори Карпатські;

в той час називався рід наш карпини.

А стали жити в лісах, то мали назву древичі,

а в полі були, то й звалися полянами.

Ото греки всяке наговорюють на нас,

що приносимо в жертву людей.

А то брехлива річ, бо не відповідає істині;

у нас інший звичай.

І той, хто хоче іншого вразити, рече зле,

а нерозумний не бореться проти цього;

а й так є, що інший говорить так само.

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: