під містечком П'ятною, стялися з ними і були вщент розбиті і розігнані; але Козаки в живих
уже Косинського не застали і подали клич до всезагальної борні.
Опісля замордування в такий варварський спосіб Гетьмана Косинського Уряд Польський
дав наказ Гетьманові Коронному зайняти Малоросію військами Польськими, ввести у всі її
міста гарнізони і заборонити найсуворіше чинам і Козакам мати елекцію на вибір Гетьмана, а
Духовенству Руському, яке щойно повернулося з Собору Брестського, сприяти всіляко у
навертанні церков та народу до Унії. Духовенство почало цю роботу окружними посланнями
своїми до всіх церков та народу, в яких воно так вияснювалось: «Ми, ревнителі лравовір'я,
отці Церкви Руської, зізволенням Святого Духа зібрані в Бресті, судивши і розсудивши
неспокійну нинішню пору Ієраршества Церкви Грецької, з нами єдиновірної, і утруднені
наші в требах Церковних з ним стосунки, перешкоджувані далекістю шляху і лихими
намовами варварів, тут осідлих, яко же є відомо всьому світові, що всі Грецькі і
Ієрусалимські Патріархи, народи і Церкви підпали з давніх літ під іго невірних Бусурман,
Турків, і од них вводяться в невільний той народ Агарянські звичаї, Християнству противні,
та і саме Богослужіння їхнє і обряди Християнські ґвалтуються тими проклятими
іноплемінниками частими заборонами та озлобленнями, від чого не чутно вже в них зовсім
дзвонів церковних, що кличуть Християн на молитву, і не видно процесій, що оздоблюють
обряди і службу Християнську; а Московське Християнство, бувши нам теж єдиновірним,
заразилось з давніх літ розколом Стригольщини, виниклого од Жидівства, і єрессю, недавно
внесеною од Вірменського ченця Мартина, в Константинополі осудженого, а в Києві
всенародно спаленого. А тому не пасує нам, православним сущим, і стосунки з такими
відсталими народами мати. І тако ізволися Святому Духові і нам, отцям Церкви, наслідуючи
багатьох нашої Релігії Християн, Італійських, Венеціанських, Ілірійських і Грецьких,
об'єднатися по давньому з Церквою Римською Католицькою, сиріч древньою
Апостольською, з котрою наша релігія і була впродовж багатьох віків у повному єднанні та
згоді, але відірвана наклепом зухвалого Константинопольського Патріарха Фотія без
слушних причин, але через його марнославство, і за те видимі суть кари Божі на Греків та
Церкву їхню. Через те закликаємо вас усіх, отців Церкви Руської, улюблену братію нашу во
Христі, і вас, чада духовні, православних мирян, приєднатися до нашого єдиномислія і
приложитися до Церкви давньої нашої Вселенської Римської, де всі Апостоли і
найверховніший з них Петро Святий живіт свій за неї положили, а переємець його Святіший
Папа" нині зі славою володіє, його же шанують всі царі і володарі земні і вседушно йому
раболіпствують, і його ж Святіше благословіння і на вас, православні Християни, буде і
буде!» По оголошенні в усіх селах і парафіях сього послання були припечатані до кожної
церкви особливі Епістоли, що сповіщали про тую зміну і умовляли народ коритися владі, яка
Божим розсудом і милістю так чинить на їхню користь, душевну і тілесну; непокірливі
злочинці загрожені були анафемою та відлученням від Церкви. Між тим як Духовенство
замінювало церковні антимінси і требники та вигадувало формули на прославлення та
пошанування свого Папи, війська Польські, діставши наказ допомагати Духовенству при
запровадженні ним Унії, виконували те ретельно і, бувши розставлені при всіх
найпошанованіших церквах, а паче по містах та містечках, з голими шаблями змушували
27
народ клякати в церкві і бити себе в груди по-римському, а при читанні Символу Віри
додавати відоме речення про Святого Духа. При тому возносилися були шаблі над головами
народу з погрозами рубати тих, хто не кориться їхньому наказові. Та сія вся начало лише
болізнем бі.
Чини і Козаки Малоросійські, яких не допускали були до головного міста їхнього
Черкасу, зайнятого гарнізоном Коронного Гетьмана Польського, зібрались в місті Чигирині і,
по достатніх і предостатніх нарадах, ухвалили одноголосно, на підставі стародавніх прав
їхніх та привілеїв, Королями і договірними пактами затверджених, вибрати Гетьмана з
правом і привілеєм попередніх Гетьманів. І за тою ухвалою року1596-го обрали Гетьманом
Генерального Осавула, Павла Наливайка, і від нього зі всіма чинами і військом через
депутата і посланця свого полковника Лободу послано до Короля Жикгимунта Третього
прохання такого змісту: «Народ Руський, бувши в поєднанні спершу з Князівством
Литовським, а згодом— і з Королівством Польським, не був ніколи од них завойований і їм
раболіпний, але, яко союзний і єдиноплемінний, од єдиного кореня Слов'янського, альбо
Сарматського, виниклий, по добрій волі з'єднався на однакових і рівних з ними правах та
привілеях, договорами й пактами урочисто затверджених, а протекція і зберігання тих
договорів та пактів і самий стан народу доручені сим помазаникам Божим, Найяснішим
Королям Польським, яко же і Вашій Королівській Величності, що поклялися в тому в час
коронації перед самим Богом, який тримає в десниці своїй всесвіт і його царів та царства.
Сей народ в потребах і підмогах спільних об'єднаної нації ознаменував себе всілякою
допомогою і одностайністю союзною і братерською, а воїнство Руське прославило Польщу і
здивувало цілий світ мужніми подвигами своїми в герцях і в обороні та поширенні Держави
Польської. І хто вистояв із сусідніх держав супроти воїнів Руських і їх посполитого
рушення? Зазирни, найясніший Королю, в хроніки вітчизняні, і вони засвідчать теє; поспитай
старців своїх, і проречуть тобі, скільки потоків пролито крові воїнів Руських за славу і
цільність спільної нації Польської і які тисячі і тьми воїнів Руських упали вістрям меча на
ратних полях за інтереси її. Але недруг, що добро ненавидить, котрий з пекла вийшов,
розірвав тую священну єдність народів на пагубу обопільну. Вельможі Польські, сії магнати
правління, заздрячи правам нашим, потом і кров'ю здобутим, і навчені Духовенством, що
завше втручається у справи мирські, до них не належні, підвели Найяснішого Короля,
нашого Пана і отця милостивого, позбавити нас вибору Гетьмана на місце покійного
Косинського, недавно страченого найбільш неправедним, ганебним і варварським чином, а
народ збентежили зухвалим наверненням його до Унії! При таких од магнатства і
Духовенства сподіяних нам і народові утисках і фрасунках однак ми не вчинили нічого
такого ворожого, що закон переступає; але, вибравши собі Гетьмана згідно з правами та
привілеями нашими, віддаємо його і самих себе наймилостивішій опіці Найяснішого Короля
і отця нашого і просимо найпокірливіше Монаршого респекту та потвердження прав наших і
вибору; а ми завше готові єсьми проливати кров нашу за честь і славу Вашої Величності і
всієї нації!»
Виряджений з тим проханням полковник Лобода мав у Короля приватну аудієнцію, і на
ній Король, дивуючись вчинкам свого міністерства, не відписав, одначе, нічого до Гетьмана і
Війська Малоросійського, а сказав Лободі, що він при першому Сеймі буде старатися
знищити затії Міністрів і Духовенства, а до того часу велів Гетьманові і війську вести себе
мирно і злагідно з військами і чинами Польськими.
Гетьман Наливайко повисилав до всіх міст і повітів чиновників і товариство, а до
найзначніших вислав самого Полковника Лободу з універсалом, де повідомлялося про його
обрання згідно з правами і привілеями вітчизняними і про вступ свій у правління за дозволом
Королівським, радячи і наказуючи при тому чинам, війську і народові не чинити нічого
ворожого супроти війська Польського, що консистує по містах та селах, а очікувати про
виведення, того наказу од верховної влади; стосовно ж Унії кожному поводити себе
спокійно, свою совість слухаючи. Коронного Польського Гетьмана сповістив також
28
Наливайко про його правління згідно волі Королівської. Та скоро за цим приходили до
Гетьмана вісті з міст і повітів, що послані ним урядники і товариство зганьблені і вигнані, а
багато побито Поляками і що війська Польські збираються до Черкас і до Білої Церкви при
повній зброї. Тому Гетьман Наливайко примушений був збирати і свої війська до Чигирина і
став обозом над річкою Тясмином, де, укріпивши стан свій окопами та артилерією, очікував