приводив до присяги війська свого командування на вірність їхньої служби при пошуках
Хмельницького та його спільників. Барабаш, скоро довідавшись про заходи та успіхи
Хмельницького, відразу дав знати про те Коронному Гетьманові Павлові Потоцькому, а він
також якнайскорше послав на допомогу Барабашеві сина свойого Стефана з дев'ятьма
тисячами Польських військ, які, об'єднавшись з Барабашем в місті Черкасах, зробили тут
розпорядження до наступу на Хмельницького. Барабаш, бувши тоді проголошений від
Короля Гетьманом Малоросійським, мав при собі п'ять тисяч реєстрових Козаків, котрі
заприсяглися йому у вірності, сіли з ним у байдаки та човни і вирушили Дніпром донизу з
тим, щоб обложити Хмельницького в Кодаку і з ріки зробити в місто висадку; а Гетьманові
Потоцькому з тринадцятьма тисячами реєстрових і Польських військ обложити Кодак од
степу і унеможливити Хмельницькому та його військові всіляку ретираду.
Хмельницький, знавши про намір Барабаша і розпорядження його з Потоцьким, зробив і
свої розпорядження стосовно оборони. Він для флотилії Барабашевої набудував на одній косі
Дніпровській, що виступала далеко в ріку, потужну батарею і, забезпечивши її важкою
артилерією та піхотою з довгими списами, приховав усе те насадженим навколо батареї
очеретом та чагарником. А в Кодаку залишив невелике число піхоти, наказавши їй завжди
стовбичити на валах та батареях міських і, походжаючи з місця на місце, побільшувати
кількість свою; сам же зі всім кінним та пішим військом сховався в байраках за декілька
верстов перед Кодаком. Війська Польські йшли степом врівень з Барабашевою флотилією,
що пливла Дніпром, і щойно зблизилась і насунулась флотилія тая на батарею, то дано
звідтіля сильний залп з гармат, вельми вдало наведених на судна, з яких багато розбито і
пошкоджено, а решта, обтяжені бувши людьми, що навалились в них з розбитих суден, стали
приставати безладно до берегів. Хмельницький по першому з гармат пострілу вийшов зі всім
своїм військом із байраків і вдарив по флангах і в тил військ Польських, що не очікували
такого нападу. Битва була тяжка і кривава. Хмельницький, врізавшись зі своїми військами в
середину Польських, перемішав їх і відняв всю артилерію ворожу, а опісля, вражаючи
недруга своїми пострілами та списами, супроти яких Поляки завжди трусяться і вистояти не
годні, загнав їх поміж містом і Дніпром у вузьке місце і тамо простих драгунів і жовнірів
Польських винищив упень, а урядників їхніх і всіх реєстрових Козаків змусив покласти
зброю і здатися в полон; і тих урядників зосталось сорок три чоловіка, а в тому числі і
Гетьман Потоцький.
Після винищення Хмельницьким Польских військ кинувся він до реєстрових Козаків, які
припливли з Барабашем на флотилії; він застав їх на березі Дніпра, влаштованих до оборони.
Хмельницький, не нападаючи на них, звелів виставити супроти них біле хрещате знамено з
гаслом: «Мир Християнству». Згодом запросив до себе під знамено всіх старшин і багатьох
Козаків, які відклали від себе зброю, і так казав їм: «Помисліть, брати і друзі, помисліть і
розсудіть, супроти кого ви озброїлись і за кого хочете у бій з нами вступати і кров свою і
нашу марне проливати? Я і товариство, котре мене оточує, є єдинокровна і єдиновірна ваша
братія; інтереси й користі наші одні суть з користьми і потребами вашими. Ми підняли
зброю не задля користолюбства якого або порожнього марнославства, а єдино на оборону