Історія русів

міста Києва завше Андрієвою горою звалася і що на ній опісля збудовано в ім'я його церкву.

Сей же апостол рікою Десною був тоді і в Новгороді-Сіверському, благовістив Євангелію і

дивувався з того, як тамтешній люд лазні свої уживає, де, за словами його, розпалювала

кожна людина себе, немов розпечений камінь, сікла себе хворостом до знемоги, а тоді,

кидаючись з шумом в річкову воду, виходила звідтіль жива й бадьора, начебто ніколи не

розпалювана й не бита. Річки тії до упадку Чорного моря мали води вищі од нинішніх, і

пороги на Дніпрі не були відкриті. Друге хрещення перевела баба Володимирова, Велика

Княгиня Київська Ольга, що сама хрестилася в Царгороді і була наречена по хрещенню

Оленою.

Після скону Володимира Першого незабаром скінчилося і об'єднання його царства. Сини

та небожі Володимирові поділили його на дванадцять Князівств, залишивши ж, одначе, по-старому найвищим над усіма Велике Князівство Київське, де найголовніші від інших Князів

були: Ярослав Володимирович, який поширив і утвердив Християнство, уложив через

обраних мужів Руські закони, заснував у Києві головну школу Богослов'я та інших красних

наук з багатою, із Греції виписаною, бібліотекою і додержував першості своєї зі славою;

Володимир Другий, названий Мономахом по дідові його з материного боку, Імператорові

Грецькому Константинові Мономахові, по якому і він визнаний од Грецької Імперії Царем

Руським і одержав на те дідівську корону з усіма іншими Царськими регаліями. Та міжусобні

війни за першість і наслідство, що постали були за розподілом Князівств і все тривали між

Князями, спершу ослабили Велике Князівство Київське, а згодом і зовсім його розірвали, і з

1161 року назвалися Великими Князівствами: Галицьке в Чермнорусії, Володимирське на

Клязьмі і, нарешті, Московське по місту Москві. Але й ті Князівства славилися першістю

своєю до1238 року; а від того року нашестя війною Мунгальських Татар під начальством

Хана їхнього Батия, онука Чінгісханового, всі Князівства удільні і великі зруйнувало майже

дощенту; міста їхні і села сплюндровано І багато спалено; Князі і воїнство вбито, а ті, що

лишилися, розсіялись по віддалених Північних провінціях, і від того часу більша частина

Руських Князівств підпала в Татарську неволю. І хоч Князівства знову постали, та

перебували вони з Князями своїми в підданстві Татарських Ханів, які, стягаючи данину з

народу, настановляли в них Князів і змінювали їх на свій розсуд, що тривало аж до1462

року, у який Князь Московський Іван Васильович, Третій сього імені, скориставшись зі

слабості Татар, які знемоглися від міжусобних війн та розділів, відмовив ханові Ахматові

щорічної данини з народу і своєї покори; а внук сього Князя, Іван Васильович Четвертий,

названий Грозним, злучивши багато Князівств Руських воєдино, в році1547-му

перейменував себе з Князя на Царя і Самодержця Московського, і відтоді завше вже Царство

Московське і його володарі сею назвою титулувались з перейменуванням, нарешті, Царства

Московського на Російське, яке, на відміну від Чермної і Білої Русі, звалося Великою Росією;

ті ж обидві Русі вкупі названі тоді Малою Росією.

Князівства Малої Росії, зазнавши в пору нашестя Батия і його Татар року1240 більшої

поразки, аніж інші, в міру впертого їм спротиву і кровопролитних боїв, зруйновані були

також дощенту; Князі їхні та воїнство вибиті; міста зруйновано і спалено, і народ залишився

під кормигою татарською, а дехто переховувався в Білорусії та в землі Древлянській чи

8

Поліссі; найзначніші ж родини з небагатьма Князівськими сімействами відійшли в сусіднє

князівство Литовське, і, там перебуваючи, чимало з них споріднилися з панівними та

вельможними родами тамошніми і з допомогою такою подвигнули Литовського володаря

Князя Гедиміна визволити їхню землю од зверхності Татарської і злучити її зі своєю

державою під одне право і начальство.

Тому Гедимін Князь року1320-го, прийшовши в межі Малоросійські з воїнством своїм

Литовським, з'єднаним з Руським, що перебувало під орудою воєвод Руських Пренцеслава,

Світольда і Блуда та Полковників Громвала, Турнила, Перунада, Ладима й інших; вигнали з

Малоросії Татар, перемігши їх у трьох битвах і на останній, головній, над річкою Ірпінь, де

убиті Тимур і Дивлат, Князі Татарські, Принци Ханські. По тих перемогах поновив Гедимін

правління Руське під начальством вибраних од народу осіб, а над ними поставив намісником

своїм з Руської породи Князя Ольшанського, після якого були з тої ж породи багато інших

намісників та воєвод; та найзначніший з-поміж них відомий Симеон Олександрович, воєвода

і Князь Київський і Слуцький, який відновив у1470 році церкви і монастирі Київські, які

Батий сплюндрував і які понад двісті літ були порожніми. Права ж і звичаї Руські не лише

підтвердив Гедимін тамошньому народові на всіх його просторах, але затіровадив їх на всіх

своїм землях разом з письменами або грамотою Руською; чому і донині в Князівстві

Литовському видно по стародавніх архівах і в приватних осіб старі привілеї та інші

документи, писані письмом Руським, а корінне право Руське, відоме під іменем судних

статей і в одну книгу зібране, Статутом звану, перекладено опісля з Руської на мову

Польську, що і в самій тій книзі наприкінці надруковано.

Про таке об'єднання Русі з Литвою хоча і ведуть мову деякі письменники, що нібито

Князь Литовський Гедимін учинив його силою зброї своєї, перемігши над рікою Ірпінь

Князів Руських та їхнє воїнство, але це сталося з Князями Татарськими, а не Руськими, і

перекручення тієї події внесено в історію вельми грубою помилкою; адже відомо з усіх

літописів і найвірогідніших переказів, так би мовити, відчутним, що після підкорення Ханом

Татарським Батиєм усіх Князівств Руських, перебували вони під владою Татарською:

Великоросійські з1238-го, а Малоросійські з1240 року, отже, Литовському Князеві року

1320-го воювати було на Русі ні з ким іншим, хіба з Татарами; та й з самих трактатів,

привілеїв та пактів, що з'єднують Руський Народ з Литвою і Польщею, видно, що він

об'єднувався і домовлявся, яко вільний і свобідний, а ніяк не завойований. Хоча й було трохи

війська Руського поміж Татарами, що воювали з Гедиміном, а між начальників їх були,

звичайно, і з Княжого роду; але вони змушені були бути поміж них за принукою своїх

володарів, воюючи за їхні інтереси, всупереч своїм, звичайно, страху ради Татар, ладних

сплюндрувати родини їхні і житла при найменшій підозрі. А що справді володіли Татари

Малоросією нарівні з іншими Князівствами Руськими, про те, окрім записок та переказів і

окрім залишків руйнацій, що їх Татари землі цій завдали, свідчать самі герби їхні

Магометанські, які на давніх церквах і дзвіницях попід хрестами позалишалися, себто

півмісяччя, Магометанством за святість шановані, які в пору Татарського володіння одні

встановлені були на тих будівлях з принуки їхньої, а після повалення іга Татарського

залишені вони спочатку в підніжжі хреста на знак знищення святині Магометанської силою і

знаменом хреста Господнього; згодом залишилось те звичаєвим вживанням майстрів, які

хрести ті роблять заради їх прикраси.

І так Малоросія, перебуваючи в повному єднанні з Князівством Литовським, зробила

Князівству сьому великі і важливі послуги, ратоборствуючи за нього з багатьма

неприятельськими народами, а паче з неспокійними і погордливими Крижаками, Ливонцями

і Пруссами, од яких чимало учинено надбань на користь Князівства Литовського як

признання і подяка Литовцям за допомогу їхню Малоросіянам супроти Татар. А коли се

Литовське Князівство року1386-го, через Князя свого Ягайла, Ольгердового сина і потомка

Гедимінового, з'єдналося в одну державу з Королівством Польським через одруження цього

Князя з Гедвігою, Королевою Польською, наслІдницею Польської Корони, по якій і Князь

9

той, хрещений того року, Лютого14 дня, наставлений і визнаний як Король Польський під

ім'ям Владислава Першого, то й Малоросія, під давньою назвою Русі, об'єдналася тоді разом

з Литвою в Королівство Польське на трактатах і умовах, що рівномірно всім трьом народам

служили, в яких між розлогих засад головна полягала в сих пропам'ятних словах:

«Приймаємо і з'єднуємо, яко рівних до рівних і вільних до вільних». Ту постанову час від

Завантажити матеріал у повному обсязі:

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )

Знайшли помилку або неточність? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: