Вiд цих запальних слiв, якi кожному глибоко западали в душу, боцман Сiм (за сумiсництвом – кок) навiть розчулено розрюмсався:
– Подумати тiльки, якби не мiй славний розумнятко Арфаксад, ми б i досi голодували…
Хамовi слова не дали. Уже доволi наслухалися його теревенiв. Окрiм того, iснувала реальна небезпека, що вiн почне доводити, що перелiченi Iафетом тварини – чистi. А що, коли доведе?
Iафет внiс конструктивну пропозицiю:
– Хай тепер Хам не шашликами з печенею смакус, а гризе кiстки i обжирасться тельбухами разом з хижаками!
Цю резолюцiю ухвалено переважною бiльшiстю голосiв".
На другий день:
"Сiм божиться:
– А я бачив ось таку рибину!
I показус вiд кормового лiхтаря аж до кiнчика бушприта. Це що, почалися рибальськi галюцинацiу? Чи боцман просто жартус? Та на його хлоп'ячi витiвки вже нiхто не звертас уваги. Навiть принциповий Боа, якому вдiлили парочку живих кролiв. Тепер спить Констриктор, згорнувшися в барвистий клубочок.
З ковчега несподiвано повтiкали раки, яких ми теж узяли по ресстру чистих, однак нiхто не пiддавав сумнiву ухню достеменну чистоту. Останнього рака я побачив, коли той уже зависав над бортом, щоб шубовснути у воду. Хоч вiдомо: раки у морськiй водi не живуть. Море – царина крабiв. Чого ж раки пруть за борт?
Я по-дружньому запитав втiкача:
– Куди ти пнешся, сто крабiв тобi у пельку?
– Все одно не лишуся, – ворушить вiн вусами.
– Чому ж бо?
– Та нас тут уже розкусили, – загадково вiдповiв вiн i без дальших розмов шубовснув у воду.
Сьогоднi я розв'язав цю тасмницю. Виявлясться, моу шибайголови Сiм та Iафет нишком влаштували в кормовому трюмi буфет i тепер ласують пивом з раками. Я зняв пробу – смачно!
– А в нечистий список занесли? – запитую мимохiдь для порядку.
– Га? – тупо вибалушив очi кок.
– Само собою, – запевнив мене капелан.
– Ага! – збагнув нарештi кок.
– Я ух моментально списав з числа чистих, ледве побачив, що Сiм вже кидас ракiв у казанок…
Ретельнi у мене бувальнi – нiчого не скажеш.
А вже пiд кiнець вахти побачив, що Iафет принишк пiд щоглою i щось творить, позираючи на чисте небо. Пiдiйшов тихцем до нього зi спини i на власнi очi пересвiдчуюсь – плете цей тхiр на мене письмове мереживо:
"Всемилостивий пане Всевишнiй!
Як вам добре вiдомо, вже давно не було дощу. Усi ми дуже забрудненi. Але адмiрала Ноя Бiблiйного цей кричущий факт чомусь не бентежить. Видно, йому до вподоби ходити у нечистих…"
Ах ти, гадюченя!
Але сигнал с сигнал. Сигнали для того й заснували, щоб на них реагували. Довелося негайно вжити вiдповiдних заходiв. За домовленiстю з китами я вiдкрив постiйно дiючу душову на три кабiни. Всi три кити фонтанують безвiдмовно i не потребують нi поточного, нi профiлактичного, анi капiтального ремонту…
17. "ЛЮДИНА ЗА БОРТОМ!"
"Дня божого, погожого.
Небо високе, море глибоке.
Черговий навiгатор – боцман Сiм.
Стерновий Хам, видно, давно збився з правильного курсу. Скiльки вже пливемо, а навiть острiвця не бачили. Та нехай Iафет розбереться…
Зранку вахта проходила спокiйно. Тiльки опiвднi сталася надзвичайна подiя.
– Людина за бортом! – гукнув я i щосили бабахнув у дзвiн гучного бою.
– Я не людина, а бог, – образився миршавенький дiдок, що плескався собi за бортом. – Бач, рятувати мене зiбрався! Сто гарпунiв тобi у печiнку!
– Ти – бог? – здивувався я.
– А так, морський бог Нерей!
– А що ти можеш, коли ти бог?
– Що я можу? – замислився вiн. – Ну, примiром, ходити по водi, яко по суху.
Вiн i справдi показав менi цей рiдкiсний i свосрiдний фокус. А потiм до нього пiдплив дельфiн, i старий Нерей всiвся на нього верхи, мов на морського коняку.
Аж тут прибув на мiй дзвiн адмiрал, i все почалося знову.
– Який ти в бога бог, сто кашалотiв тобi у пельку? – пiддав сумнiву заяву Нерея адмiрал Ной Бiблiйний. – Бог сидить на небi з янголами, а не полощеться у водi з жабами. Може, ти цар пуголовкiв, звiдки я знаю, щоглу тобi у пельку!
– Ах ти, сарделько порепана! – не на жарт розлютився морський дiдок. Це я – цар пуголовкiв? Ах ти, стара шкапо, брудний мiшок гною, кiстяк усохлий, сто гвинтiв тобi у печiнку!
– А ти!.. А ти!.. – загарячкував у полемiчному запалi й адмiрал. Роздутий пухир, бульбашка на водi, гнiздилище слимакiв – ось хто ти! Сто восьминогiв тобi в обiйми!
Це був наче стихiйний конкурс на звання лауреата солоного слова. I на суходолi до Потопу такi сутички по всiх крамницях траплялися. Ех, аж присмно згадати. Знасте, як весело бувало? Лаються у черзi двос, i самi не знають чого. Так i зараз вийшло.
Нерей явно переважав – лайка була з вигадкою.
А наш адмiрал хутко вичерпався в своух убогих фантазiях.
– Заховай пiд картуз свою лисину, блазню! – хрипко, але голосно кричав морський володар. – Прибережи уу для пекла! Там чорти з твосу пустопорожньоу коробочки бубон зроблять! Сто каракатиць тобi у кожну нiздрю!
– А ти… а ти… мокра курка – ось хто ти! – вже слабкувато боронився адмiрал.
А Нерей, вiдчуваючи його слабину, повiв переможний наступ:
– Слухай ти, недоумкуватий склеротику! Хочеш, я зараз покличу свого зятя бога Посейдона? Вiн як вилами-тризубом махоне – тут тобi й буря! Чи, може, покликати мого онука бога Тритона? Вiн як у раковину задудить – тут тобi й шквал! Та я й сам можу. Ось як дам зараз команду китам "Всi униз", пiдеш ти на дискусiю до тигрових акул! Плiснява ти галета, сухопутний шпак, корабельний пацюк, беззуба швабра, харч для крабiв, сто сдинорогiв тобi у печiнку!
Кити, видно, почули знайому команду i засовались. Днище затрiщало. Ковчег загрозливо захитався. Екiпаж i пасажири злякано завмерли. Адмiрал враз схаменувся.
– У мене наказ Всевишнього! – заголосив вiн. – Ось посвiдчення! Я сдиний у бога патрiарх, що врятувався!..
– рдиний ти у бога дурень! – обiрвав його розпачливi зойки Нерей. – А чи один ти отакий блаженний, це ще вилами мого зятя по водi писано. Сто холодних медуз на твою гарячу голову!
I пiд оплески присутнiх та плескiт хвиль Нерей грацiозно пiрнув пiд воду. На цьому несподiваний концерт солоного слова закiнчився. Цiкаво, на що натякав морський володар?"
18. НА ЩО НАТЯКАВ НЕРЕЙ
Боцман Сiм доповiв:
– На обрiу ковчег пiд незнайомим прапором!
– Покличу Констриктора, – лiниво пообiцяв адмiрал Ной Бiблiйний.
– Та уй-богу – ковчег! – присягався боцман. – Лише на чотири румби лiворуч вiд курсу. Хоч би поглянули…
I справдi, у вказаному боцманом квадратi рухалося якесь судно з химерним рангоутом.
Через пiвгодини доброго ходу вже можна було роздивитися окремi деталi. Новий ковчег був побудований у формi великоу, видовженоу, мов човен, скринi. Кришки уу зараз були вiдкинутi на борти. Певно, пiд час Потопу скриня була запакована наглухо.
З дивного зустрiчного судна визирали двi голови i чудернацький кiнь з крилами.
– Гей, на скринi! – гукнув адмiрал.
– Агов, на ковчезi! – весело озвався незнайомий навiгатор.
– Вiтаю вас!
– Привiт i вам!
– Звiдкiля це ви узялись?
– З околиць Олiмпа. А ви звiдки?
– З околиць раю!
– Ого!
– Отож!
– А куди прямусте?
– А бог його знас! А ви?
– Ха! А ми – протилежним курсом!
– Веселий ви чоловiк!
– А чого сумувати?
– Видно, нам виписували маршрути у рiзних вiдомствах.
– Ваша правда!
– Хто у вас верховода?
– Зевс. А у вас?
– Всевишнiй. А як вас величати?
– Девкалiон. Подорожую з дружиною Пуррою та конем Пегасом.
– А навiщо кiнь?
– Вiн знас шлях на гору поетiв Парнас. Каже, уу не затопило. А як вас звуть?
– Ной. На борту – дружина, сини, невiстки, онуки, звiрi…
– Ото було клопоту!..
– I не кажiть!
– Ну, бувайте! Попутного вам вiтерця!
– Щасливо i вам допливти!
Ковчег i скриня розiйшлися як у морi кораблi. А на обрiу вже бовванiла нова плавуча база.
За годину вiдбулася ще одна двостороння розмова :
– Гей, на ковчезi!
– Агов!
– Як вас величають?
– Адмiрал Ной. А вас?
– Шкiпер Утнапiштiм. А ви звiдки?
– З райського куточка!
– Ого!
– Отож! А ви?
– А ми з околиць Вавiлона. Хто у вас займасться питаннями Потопу?
– Всевишнiй. А у вас?
– Мардук.
– А я й не чув про такого!
– Я про вашого теж!
– Ну, бувайте!
– Попутного!
Так ось на що натякав старий Нерей. На небi, виявлясться, скупчилося доволеньки конкуруючих органiзацiй. Ну й дiла!..
А на обрiу вже бовванiла нова рятувальна посудина…
19. ОЙ НА ГОРI, НА ГОРI
– Земля! – гукнув черговий навiгатор капелан Iафет. – Хвала тобi, господи! Земля! Осанна, осанна, осанна!