Стiна перед ухнiми очима була шикарно орнаментована промовистими штампами на всi випадки службового життя:
ЗАЙДIТЬ ЗАВТРА!
РЕМОНТ!
ЗАЧИНЕНО НА ПЕРЕОБЛIК!
ЙДЕ НАРАДА!
ПРИЙОМУ НЕМА I НЕ БУДЕ!
ПЛЮВАТИ ЗАБОРОНЕНО!
Подейкують, що одного разу щось наплутали i табличку "Зачинено на переоблiк" почепили на громадську вбиральню. Але це трапилося в iншiй спархiу i до мосу космiчноу оповiдки нiякого стосунку не мас.
Гарненька жриця гадючим поглядом гiпнотизувала чергу великомученикiв. Не маю сумнiву, що якби в цьому чистилищi з'явився гiгантопiтек, вона б вмить перетворила його в занюханого пiгмея. Та на мене, що пройшов спецiальний психотерапевтичний гарт, уу моторошнi чари не дiяли.
– Абра кадабра! – ввiчливо сказав я.
Та не встиг робот-тлумач перекласти на людську мову мос альдебаранське привiтання, як зi жрицею сталася дивовижна метаморфоза.
Дiвчина легко пiднялася з-за столу, привiтно посмiхнулася i привселюдно сотворила чудо: вiдчинила дверi до святоу святих – особистоу кумирнi патрiарха найвищого чину.
Великомученики остовпiли.
– Пане рнох, – нiжно проворкотiла ця спритна особа, – до вас iншомовна делегацiя…
– Хай заходять!
– Прошу! – усмiхнене мовила вона i зачинила за нашими спинами дверi.
6. ПIД ПЕРСОНАЛЬНИМ НIМБОМ
Патрiарх рнох нiжився пiд ласкавими променями персонального нiмбу, явно розрахованого на iсрархiчний вирiст його носiя. Зараз нiмб був патрiарховi не за розмiром. Пiд ним вмiстилося б з пiвдюжини таких носiув, як рнох, але самого патрiарха це, очевидно, анiтрохи не турбувало, а навпаки тiшило.
Трiйко штатних лакуз курили свосму владицi густий фiмiам. На вилогах хитонiв були написанi iмена кожного з них – Гог, Магог i Демагог.
– Абра кадабра! – привiтався я.
– Здоровенькi були! – негайно переклав Кi Бер.
– Привiт, привiт, – кисло озвався патрiарх.
– Арба дакарба акра бакра Альдебаран! – гордо повiдомив я.
– Ми посланцi планетноу системи Альдебарана, – переклав робот.
– А тепер ви опинилися в системi сонцесяйного рноха, – солодко проспiвав Гог.
– Ми летiли багато свiтлових рокiв, щоб зустрiти братiв по розуму, старався ретельний роботтлумач.
– Звернiться в адресний стiл, – флегматичне порадив Демагог. – Там вам слiд вказати рiк народження братiв, ухню стать, iм'я та по батьковi, з якого колiна вони походять…
– Ми вже зустрiли ух! – захоплено вигукнула розбурхана першим офiцiйним контактом з людьми Кра Суня.
– Нашiй радостi немас меж, – дещо стриманiше виголосив я обов'язкову контактну формулу.
– То чого ж ви вдерлися до мене? – раптом набурмосився патрiарх. Командировочнi посвiдчення ви могли вiдмiтити i в канцелярiу…
– Ви нас не зрозумiли, – розгублено пролопотiла Кра Суня. – Ми прибули тунелем субпростору з позачасовими феноменами на пi-мезонному зорельотi!
– З неба! – бiльш дохiдливе пояснив я, до краю спрощуючи повiдомлення.
– А довiдка у вас про це с? – з байдужим, аж сонним виразом на обличчi запитав Магог.
Я ошелешено замовк.
На нас дивилися, мов на iдiотiв.
Кi Бер вiд безсилоу лютi скреготав усiма своуми блоками.
В прекрасних очах Кра Сунi блищали сльози. Але я тiсу митi навiть забув (сам не знаю, як це зi мною сталося) помилуватися цiсю вишуканою чарiвницею. Замiсть того я зловiсно просичав:
– Амба карамба!
Робот-тлумач не вважав за потрiбне перекладати отi моу цiлком приступнi для розумiння слова.
7. НЕСПОДIВАНКА ЗА НЕСПОДIВАНКОЮ
– А ви не гарячкуйте, – зупинив мене патрiарх. – Ми не такi дурнi, як ви думасте, i розумiсмо, що ви прилетiли до нас, а не до мавп.
– Мавпи вам добових не випишуть i номер у готелi не замовлять, нахабно пояснив Демагог.
– Ми розумiсмо також, – вiв далi патрiарх, – що, коли с в наявностi зорелiт, значить, хтось таки прилетiв. Але ми не впевненi, чи це ви прилетiли, чи хтось iнший. Не знасмо також, звiдки ви або якiсь iншi з'явилися. Де гарантiя, що ви або якiсь iншi прилетiли саме з Альдебарана, а не, скажiмо, з Сiрiуса? Такоу гарантiу у нас нема, бо у вас – нi довiдок, анi посвiдчень… Це ж несерйозно, громадяни! Ну, що я з вами тепер робитиму?
Ми пригнiчено мовчали, переможенi його залiзною логiкою.
– Ну то що, довго будемо в мовчанку грати i марнувати дорогоцiнний час вiдповiдальних працiвникiв? – уже ласкавiше пробурчав рнох, милуючись нашою цiлковитою безпораднiстю. – Скiльки, кажете, мандрували?
– Краба аба!
– Ну, от бачите… Пару мiсяцiв ще витримасте, нiчого з вами не станеться. Вiдпочивайте, набирайтеся свiжих сил… А ми тим часом влаштусмо науково-теоретичну балаканину з питання прийому космiчних заблуд без довiдок та командировочних посвiдчень. Мабуть, я сам, особисто, докладу всiх зусиль, щоб це питання поставити…
Остання його заява запалила кабiнетних блюдолизiв на схвальний спiв.
– Руба! – гукнув Гог.
– А то й ребром! – помiрковано додав Магог.
– Та ще й загострено! – захоплено верескнув й мерзотник Демагог.
Патрiарх розчулено засвiтився, як i його безрозмiрний нiмб.
– Iдiть собi з богом, – помахав вiн нам ручкою. – I наступного разу записуйтесь на прийом у загальну чергу великомученикiв. У нас, знасте, демократичнi правила прийому вiдвiдувачiв. Однаковi для всiх…
Коли ми навшпиньки залишали святилище патрiарха "Головблажзабезу" пана рноха, я ще встиг почути солоденький шепiт:
– Правильно ви ух – цих лiтунiв…
– Звалилися на нашу голову…
– Ота бiлява – натягла на себе "балон" i вже думас – цяця!
– Ваша правда, хлопцi! Хоч би вчасно попередити про свiй прилiт, щоб ми встигли вiдповiдно пiдготуватися. А то ж навiть жалюгiдноу промовки у нас нема… Ач, якi швидкi!..
Коли ми вийшли з мегатумби на двiр, Кра Суня засмучено мовила, нi до кого не звертаючись:
– Невже цей задерев'янiлий нiмбознавець спромiгся на зворушливий твiр про янгольську любов?
– Ха-ха-ха! – з iржавими модуляцiями прокоментував Кi Бер уу риторичне запитання.
– А хто ж тодi? – озвався я. – Хтось iз трiйцi лакуз постарався за шефа?
– Ха-ха-ха! – вже з модуляцiями металевоу труби вiдповiв робот. – Це ж в якому куточку Всесвiту, у якiй планетнiй системi ви бачили творчо обдарованих пiдлабузникiв?
Безумовно, наш несхибний робот мав цiлковиту рацiю!
– А яка твоя гадка, Кi Бере? – поцiкавився я.
I тодi робот висунув смiливу, але суто наукову гiпотезу, що мiстила в собi уже чимало реальних фактiв:
– Iнок написав – рнох пiдписав.
– Для чого це Iноковi?
– Щоб мати хоч дещицю вiд безрозмiрного патрiаршого блаженства.
А я ж одразу вiдчував: щось тут не те…
8. КАТАСТРОФА
Генiальний супернавiгатор Циркуль Кут перебував у похмурiй задумi.
– З вашого звiту менi важко щось второпати, – нарештi сказав вiн. – Це ж треба – нiяк не можемо налагодити Контакт! I це з iстотами, якi подiбнi до нас, як двi краплини Аш-два-о!
Ми усi трос – астроконсульт Кра Суня, роботтлумач Кi Бер i я – скрушно зiтхнули.
– На перший погляд, – вголос розмiрковував Циркуль Кут, – в усiх цих подiях вiдсутня елементарна логiка. Але оманлива вiдсутнiсть логiки лише свiдчить про те, що ми погано вивчили логiчнi закони людського мислення. А ви не припускасте, може, це якийсь ритуальний обряд або вiдгомiн язичництва? – з надiсю запитав вiн.
Ми мовчки вбили очi долу.
– Коротко кажучи, – махнув у безнадiу рукою Циркуль Кут, – нехай ситуацiю проаналiзус Мо-Зок.
Ми й не знали, що стоумо на порозi страшноу й непоправноу катастрофи.
Коли в аналiзаторi почали прокручувати двосторонню розмову космiчних цивiлiзацiй, що вiдбулася в святилищi патрiарха "Головблажзабезу", Мо-Зок спочатку побуряковiв, потiм позеленiв, нарештi набрав зловiсного кольору фiолетового змiщення в свiтловому спектрi. А тодi нараз ще й затрусився, нiби його лихоманило короткими замиканнями.
Вiдтак натужно забелькотiв:
– Бюррр… юррр… бюррро-у-у-у… крррат!..
I нарештi в останньому зусиллi розумовоу агонiу провив, як пес, на мiсяць:
– …-и-и-и-изм!
Нашi серця стривожено затрiпотiли: Мо-Зок раптом заговорив дикою, незрозумiлою мовою, на яку його нiхто й нiколи не програмував!
Стало цiлком ясно: разом з фiолетовим змiщенням Мо-Зок зсунувся iз здорового глузду. Тепер його електрони закрутилися в непередбачених комбiнацiях. Логiчнi ланцюжки порушились.
До того ж вже наступного дня з "Головблажзабезу" прибув термiновий посланець з спростуванням в однiй руцi i розпискою на його одержання в другiй. Спростування було коротким, але рiшучим: