Пiсля нетривалого судового засiдання порушникiв покарано на довiчний строк i обох ув'язнено в печерi Додосл. Суддi зустрiли цей вирок з великим задоволенням.
Янг БРЕХУНЕЛ.
ГЛЯДАЧ СХВАЛЮр
У театрi "Одного Глядача" вiдбулася прем'сра новоу музичноу комедiу "Ех, яблучко!" Картини райського життя дихають життсвою правдою, хоч дещо i переобтяженi нежиттсвими образами Адама i рви. Хвилюють свосю емоцiйною силою сцени грiхопадiння, вiдтворенi в оголенiй реалiстичнiй манерi. На жаль, сцени вигнання з раю мають дещо декларативний присмак. Демагогiчнi натяки, що лунають в монологах Спокусника, зайвi. Але в цiлому суворий Глядач схвалив нову виставу.
Сер ТЕАТРАЛ.
МЕТКИЙ ГЕНЕРАЛ
Учора в рай-мазi видавали мiсячнi пайки райських яблучок. Ще зранку утворилася величезна черга. Коли за пайкою прийшов головнокомандувач вiйська небесного Михайло Архистратиг, черга вже губилася за рогом базовоу хмари. Але генерал не розгубився. Вiн дав коротку команду:
– Крррю-гом!
Таким чином архангел Михаул ще раз продемонстрував свiй талант тонкого стратега i, як i належить хороброму воуновi, опинився на чолi.
Арх БАХВАЛ.
ГОЛОВНЕ – ПИЛЬНIСТЬ
Янголи Сампсiх та Анагемас до нестями покохали одну дочку людську на iм'я Рахiль. Але вони нiяк не могли з'ясувати, до кого з них Рахiль прихильнiша. Вона охоче хилилася до обох, правда, жодному не даючи переваги. Аби покiнчити з цим непевним станом невагомостi i нарештi розв'язати пiкантну тасмницю, Сампсiх запропонував Анагемасовi:
– Брате мiй небесний! Треба нам випробувати Рахiль. Зробимо так. Коли прийдемо до неу додому, давай удамо, що сваримося, i влаштусмо дуель на блискавках. Але насправдi спопеляти один одного не будемо. Потiм обидва попадасмо, нiби нашi душi вже вiдлетiли до бога.
– I що ж ми цим з'ясусмо? – запитав Анагемас.
– А от що! – вiдповiв Сампсiх. – До якого трупа Рахiль кинеться першого, того трупа вона i кохас дужче.
– Може, ще й поцiлус! – у захватi вигукнув Анагемас.
Так вони i зробили. Прийшли i посварилися. Блискавки! Грiм! Коли на цей гвалт Рахiль вбiгла до кiмнати, до побачила, що обидва коханцi валяються на пiдлозi i не дихають. Дiвчисько кинулося… до шафи.
– Виходь, Атаркуфе! – радiсно покликала вона. – Цi два дурнi повбивали один одного!
Отака-то вiрнiсть у дочок людських…
Янголи, будьте пильнi в iнтимних дiяннях з мальованими красунями.
Нектарiй де АМБРУАЗ.
3. ПРОГНОЗ НА СТО РОКIВ УПЕРЕД
– Чого це слуги божi -до молодят чiпляються? – здивувався було патрiарх Ной. – Ну, кохаються… Одвiку ж так було! Що тут такого? Знайшли що в часопис тулити… Аби патякати та плiтки множити!
I щоб вгамувати розбурханi почуття, вiн вийшов на фiнiшну пряму:
ПРОРОКУВАННЯ ПОГОДИ
Останнiми днями зберiгасться ясна безхмарна погода. Тiльки вночi земну твердь рясно вкривас роса. Але велелюбний Всевишнiй готус людству присмний сюрприз. За вiдомостями Небесноу Служби Хмар у найближче столiття слiд чекати Всесвiтню Зливу. За попереднiми даними розкiшний водоспад триватиме сорок дiб".
– Господи, спаси i помилуй! – заблагав Ной, вражений цим нечуваним прогнозом, що пророкував – не мало не багато – всесвiтнс стихiйне лихо.
А вдень сонце пряжило так, що аж у носi пересихало. Люди посмiялися з явно недоречного прогнозу, та й по тому. Тiльки вiруючий Ной, як то iншi кажуть, не складав гостроу полемiчноу зброу.
– Погода до дощу повертас! – бубонiв вiн, витираючи з лисини ряснi краплi поту.
– Та що ви, батечко! Який дощ у спеку?
– А хiба це спека? От колись була спека! Пригадую, усi льодовики розтанули, а твердь земна до того всохла, що уся перегорбилася… Отаке було! Усiм спекам – спека!
– Так уже нiхто й не пам'ятас, коли це було…
– Нагадаю недавню спеку, будь ласка! Вона лише якихось триста рокiв, як минулася…
– Це ви про яку?
– А про ту, що призвела до перманентного заколоту. Пам'ятаю, сонце до того смалило, що модницi припинили вештатись до перукарень. Вийде молодиця на сонечко, i волосся само кучерявиться. Перманент готовий! А що вже перукарi небо сварили – страх! А потiм вони змовилися мiж собою i гуртом виканючили у Всевишнього перше затемнення Сонця!
– Та коли це було…
– Як то коли? Зовсiм недавно! У нашiй мiсцевостi й досi усi кучерявi, а засмаглi такi, нiби пропеченi… А ви кажете – давно!
А вночi йому приснився блаженний сон. Нiби йому на ювiлей п'ятсотлiття небеснi херувимчики подарували парасольку з непромокальноу чортовоу шкiри. Але тiльки-но патрiарх зiбрався за ту зворушливу турботу подякувати, як якась бiсова душа почала у дверi грюкати. I так несамовито грюкала, що старий прокинувся.
У дверi й справдi хтось нахабно ломився.
– Господи! – простогнав Ной. – I кого це глупоу ночi до мене нечиста сила несе?
– Бога! – пролунало знадвору.
"Ой, лишенько! – жахнувся патрiарх. – Що ж це я з дурного сну ляпнув?"
Тремтячими руками вiн похапливо вiдкинув клямку i впустив несподiваного гостя.
– Господи, ось я! – вичавив з себе.
– Бачу! – мовив Всевишнiй i суворо запитав: – Чи ти молив вранцi спасти тебе i помилувати?
– Я, о господи!
– Так от: ти – сдиний, хто склав таке розумне й завбачливе молiння. А тепер слухай i запам'ятовуй.
4. ДОБРА НАРАДА – НЕ ДЛЯ НАРАДА
На порядку денному сiмейноу ради: що зробити, щоб себе не втопити?
Присутнi: Ной, Сiм, Iафет, Хам.
З коротким вступним словом виступив патрiарх Ной:
– Сини моу! Ви вже знасте з пророкування погоди, що протягом найближчого столiття станеться вiкопомна подiя – Всесвiтнiй Потоп. Не буду вiд вас приховувати: минулоу ночi менi були спущенi згори додатковi вказiвки. Нашiй невеличкiй, але згуртованiй навколо мене сiм'у дано надлюдьске завдання – у рекордно стислi сроки спорудити цiльнодерев'яну плавучу базу за габаритами 300 на 150 на ЗО лiктiв. Для чого потрiбен такий великий ковчег? Щоб пiд час вiкопомноу подiу врятувати на ньому вiд неминучоу погибелi усякоу тварi по парi. Якi будуть думки i пропозицiу?
Сiм. Батьку i брати! Давайте без зайвоу панiки подумаймо, чи буде це величне завдання нам пiд силу, якщо ми вiзьмемо за мiру довжини, наприклад, лiктi Хама?
Хам. До чого тут я?
Сiм. А до того, милий братику, що лiктi у тебе довжелезнi, немов сажнi.
Ной. Що ж ти пропонусш, сину мiй?
Сiм. Я пропоную обрати за мiру довжини лiктi малогабаритнi. Чого ми цим досягнемо? Поперше, достроково виконасмо почесне завдання! По-друге, збережемо не один куболiкоть цiнного будiвельного матерiалу. По-третс, цi високi виробничi показники забезпечать нам премiу та iншi вияви матерiального i морального заохочення.
Хам. Оце утяв!..
Ной. Хаме, припини неорганiзованi вигуки! Слово для виступу надасться Iафетовi. Пiдготуватися – Хаму.
Iафет. Батьку i брати! Високе звання ковчегобудiвника возвеличус…
Хам. Кого?
Iафет. …накладас…
Хам. Що?
Iафет. …i кличе!
Хам. Куди?
Ной. Востаннс попереджую: Хаме, припини!
Iафет. Ми, славнi ковчегобудiвники, творимо пiсляпотопну iсторiю, бо споруджусмо перший у свiтi плавучий зоопарк за промовистими габаритами 300 на 150 на ЗО. Всi – на вахту! Всi, як один, будемо працювати i бога не забувати! Але не слiд також забувати i святу молитву. Та однiй людинi не пiд силу i трудитися, i молитися у рекордно стислi строки. Ось чому я смiливо вiдкидаю недоречну зараз скромнiсть, яка може тiльки зашкодити загальнiй справi, i з усiсю вiдповiдальнiстю даю вам слово: весь молитовний клопiт я беру на себе! Невтомно молитимусь з ранку до вечора за всю будiвельну бригаду. Нашим виробничим гаслом хай буде: один – за всiх, всi – за одного!
Ной. Слово для виступу надасться Хамовi.
Хам. Нарештi… Батьку i брати! Я чув тут дивнi слова. Деякi промовцi, бачу, ладнi замiсть ковчега влiзти в бочку з-пiд оселедцiв. А деяким надмiру пишномовним базiкам я хочу нагадати: скiльки поклонiв не бий, а лобом цвяха не заб'сш! Хочу звернути увагу зборiв на iнше, а саме на батькiв дороговказ – узяти всякоу тварi по парi" Але чи вiдомо шановним зборам, скiльки на землi усього сущого?
Сiм. А звiдки нам знати?
Iафет. Регламент!
Ной. Помовч, Iафете! Хам дiло каже…
Хам. Дозвольте познайомити збори з деякими науковими пiдрахунками. Тiльки ссавцiв на землi iснус близько 3500 видiв. Додайте до них ще 8600 видiв пернатих, пiдкиньте до загальноу цифровоу купи 5500 видiв рептилiй та амфiбiй, насипте туди ж 750 000 видiв рiзних комах i 300.000 павукоподiбних, подвойте усi цифри, i ви матимете 1.595.200 пасажирiв. А я не рахував ще членистоногих, молюскiв, хробакiв, слимакiв та iнших нижчих безхребетних! Та на них усiх цiлоу ескадри ковчегiв за вiдомими вам габаритами буде замало! рдина втiха у тому, що нам не треба сушити голову над рибами: земля i так перетвориться на суцiльний акварiум…